ТЕМА 4.4 - З'ЄДНАННЯ, ВІДГАЛУЖЕННЯ ТА ОКІЛЬЦЮВАННЯ ЖИЛ ПРОВОДІВ І КАБЕЛІВ.
Паяння. | |
Зварювання. | |
Скрутка. |
ТЕМА 4.3 - ЕЛЕКТРОМОНТАЖНІ МАТЕРІАЛИ, ДЕТАЛІ ТА ВИРОБИ.
Проводи і кабелі призначені для каналізації (передавання) електричної енергії, а також для електричного з'єднання різних елементів електроустановки.
Проводи. |
У ізольованого проводу струмопровідна жила вміщена в оболонку з гуми, полівінілхлориду або вініпласту. Для запобігання механічним пошкодженням і впливу зовнішнього середовища ізоляція деяких матеріалів вкрита зовні бавовняним обплетенням, просоченим протигнильним розчином. Ізоляція проводів, призначених для прокладання на вібруючих механізмах або в місцях, де є підвищена небезпека їх пошкодження внаслідок механічного впливу, захищена додатково обплетенням із сталевого оцинкованого дроту.
Значення абревіатур марок проводів.
Підвісні проводи:
А - Алюмінієвий голий дріт (А).
АС - Алюмінієво-сталевий (частіше вживається слово «сталеалюмінієвий») голий провід.
СИП - Самонесучий Ізольований Провід (СИП-4; СИП-5).
СИПнг - Самонесучий Ізольований Провід, не підтримує горіння (СИП-5НГ).
Силові, установочні проводи і шнури сполучні:
Марку провода і шнура записують у вигляді поєднання букв і цифр:
А - Алюміній, відсутність в марці провода букви А означає, що струмоведуча жила з міді.
П (або Ш) - друга буква, означає провід (або шнур).
Р - Гумова ізоляція.
В - Ізоляція з полівінілхлориду.
П - Поліетиленова ізоляція.
Н - Ізоляція з найритової гуми.
Число жил і перетин вказують таким чином: ставлять риску; записують число жил; ставлять знак множення; записують перетин жили.
У марках проводів і шнурів можуть бути і інші букви, що характеризують інші елементи конструкції:
Д - Дріт подвійний.
О - Обплетення.
Т - Для прокладки в трубах.
П - Плоский з роздільною основою.
Г - Гнучкий.
Монтажні проводи:
М - Монтажний провід (ставиться на початку позначення).
Г - Багатодротяна жила (відсутність букви вказує на те, що жила однодротяна).
Ш - Ізоляція з полиамидного шовку.
Ц - Ізоляція плівкова.
В - Полівінілхлоридна ізоляція.
К - Капронова ізоляція.
Л - Лакований.
С - Обмотка і обплетення із скловолокна.
Д - Подвійне обплетення.
О - Обплетення з полиамидного шовку.
Э - Екранований.
МЕ - Емальований.
Розшифровка деяких особливих абревіатур:
ПНСВ - Провід Нагрівальний, Сталева жила, Вінілова оболонка.
ПВ-1, ПВ-3 - Провід з Вініловою ізоляцією. 1, 3 - клас гнучкості жили (ПВ-1; ПВ-3).
ПВС - Провід у Вініловій оболонці Сполучний (ПВС).
ШВВП - Шнур з Вініловою ізоляцією, у Вініловій оболонці, Плоский (ШВВП).
ПУНП - Провід Універсальний Плоский.
ПУГНП - Провід Універсальний Плоский Гнучкий.
Провід ПВ - 1х(0,5; 0,75; 1; 1,5; 2,5; 4; 6). |
Провід ШВВП - 3х1,5: 1 - багато дротяна жила, 2 - ізоляція жили. 3 - оболонка провода. |
Провід АПВ- 1х(1,5; 2,5; 4; 6). | . Провід ПВС: а - ПВС - 3х2,5. |
Кабелі. |
Значення абревіатур марок кабелів.
Розшифровка скорочень, вживаних для позначень силових кабелів з ПВХ (вініловою) і гумовою ізоляцією (по ГОСТ 16442-80, ТУ16.71-277-98, ТУ 16.К71-335-2004)
А - (перша буква) алюмінієва жила, при її відсутності - жила мідна за умовчанням (АСБл; ААБл; АВВГ).
АС - Алюмінієва жила і свинцева оболонка (АС; ААБл).
АА - Алюмінієва жила і алюмінієва оболонка (ААШв; ААБл).
Б - Броня з двох сталевих стрічок з антикорозійним захисним покриттям (АВБбШв; ВБбШв).
Бн - Те ж, але з негорючим захисним покриттям (що не підтримує горіння).
б - Без подушки (АВБбШв; ВБбШв).
В - (перша (за відсутності А) буква) ПВХ ізоляція (ВВГ; ВБбШв).
В - (друга (за відсутності А) буква) ПВХ оболонка (ВВГ; ВВГнгд).
Г - На початку позначення - кабель призначений для гірських вироблень, в кінці позначення - відсутність захисного покриву поверх броні або оболонки («голий») (МГ).
г - Водоблокуючі стрічки герметизації металевого екрану (в кінці позначення).
2г - Алюмополімерна стрічка поверх герметизованого екрану.
Шв - Захисний покрив у вигляді випресованого шланга (оболонки) з полівінілхлориду (АВБбШв; ВБбШв).
Шп - Захисний покрив у вигляді випресованого шланга (оболонки) з поліетилену.
Шпс - Захисний покрив з випресованого шланга з самозатухаючого поліетилену.
К - Броня з круглих оцинкованих сталевих дротів, поверх яких накладений захисний покрив. Якщо стоїть на початку позначення - контрольний кабель (КВВГ; КВБбШв).
С - Свинцева оболонка.
О - Окремі оболонки поверх кожної фази.
Р - Гумова ізоляція.
НР - Гумова ізоляція і оболонка з гуми, що не підтримує горіння.
П - Ізоляція або оболонка з термопластичного поліетилену.
Пс - Ізоляція або оболонка з самозатухаючого поліетилену (що не підтримує горіння).
Пв - Ізоляція з вулканізованого поліетилену.
БбГ - Броня профільованої сталевої стрічки.
нг - Не підтримує горіння (ВВГнг; СИП-5НГ).
LS - Low Smoke - низьке димо- і газовиділення (АВВГнг-ls-hf; ВВГнг-ls-hf).
КГ - Кабель гнучкий (КГ).
Кабель з БПІ - паперовою просоченою ізоляцією ( по ГОСТ 18410-73):
А - (перша буква) алюмінієва жила, при її відсутності - жила мідна за умовчанням. Якщо в середині позначення після символу матеріалу жили, то алюмінієва оболонка.
Б - Броня з плоских сталевих стрічок (після символу матеріалу оболонки).
АБ - Алюмінієва броня (ААБл).
СБ - (перша або друга (після А) буква) свинцева броня (АСБл).
С - Матеріал оболонки свинець.
О - Окремо освинцьована жила.
П - Броня з плоских сталевих оцинкованих дротів.
К - Броня з круглих сталевих оцинкованих дротів.
В - Ізоляція паперова із збідненим просоченням. Ставиться в кінці позначення через тире.
б - Без подушки.
л - У складі подушки додаткова 1 лавсанова стрічка.
2л - У складі подушки додаткова подвійна лавсанова стрічка.
Г - Відсутність захисного покриву («голий»).
н - Негорючий зовнішній покрив. Ставиться після символу броні.
Шв - Зовнішній покрив у вигляді випресованого шланга (оболонки) з полівінілхлориду.
Шп - Зовнішній покрив у вигляді випресованого шланга (оболонки) з поліетилену.
Швпг - Зовнішній покрив з випресованого шланга з полівінілхлориду зниженої горючості.
(ож) - Кабелі з однодротяними жилами. Ставиться в кінці позначення.
У - Ізоляція паперова з підвищеною температурою нагріву. Ставиться в кінці позначення.
Ц - Паперова ізоляція, просочена нестікаючим складом. Ставиться попереду позначення.
Контрольний кабель (по ГОСТ 1508-78):
А - (перша буква) алюмінієва жила, при її відсутності - жила мідна за умовчанням.
В - (друга (за відсутності А) буква) ПВХ ізоляція.
В - (третя (за відсутності А) буква) ПВХ оболонка.
П - Ізоляція з поліетилену.
Пс - Ізоляція з самозатухаючого поліетилену.
Г - Відсутність захисного покриву («голий»).
Р - Гумова ізоляція.
К - (перша або друга (після А) буква) - кабель контрольний (КГЕШв, КВВГ, КВБбШв).
Kрім КГ - кабель гнучкий.
Ф - Ізоляція з фторопласту.
Э - На початку позначення - кабель силовий для особливо шахтних умов, в середині або в кінці позначення - кабель екранований.
Розшифровка деяких особливих абревіатур:
КСПВ - Кабелі для Систем Передачі у Вініловій оболонці.
КПСВВ - Кабелі Пожежної Сигналізації, з Вініловою ізоляцією, у Вініловій оболонці.
КПСВЕВ - Кабелі Пожежної Сигналізації, з Вініловою ізоляцією, з Екраном, у Вініловій оболонці.
Установочні і кріпильні вироби. |
Установочними виробами прийнято називати різні втулки, воронки, затискачі, протяжні коробки, з’єднувальні й відгалужувальні коробки і фітинги, які застосовуються при монтажі електропроводок. Кріпильними є вироби, призначені для кріплення різних деталей, проводів та опорних конструкцій до будівельних елементів. Для затягування проводів у сталеві труби, прокладені по поверхні будівельних конструкцій у приміщенні з нормальним середовищем, встановлюють чавунні литі протяжні коробки циліндричної форми.
Розподільчі коробки. |
Розподільчі коробки призначені для з’єднання та відгалуження проводів при монтажі. За формою бувають круглими квадратними та прямокутними. За призначенням: внутрішніми під штукатурку та гіпсокартон та зовнішніми. Круглі, як правило, мають діаметр 80 мм. |
|
Розподільчі коробки: а - внутрішня під штукатурку, б - внутрішня під гіпсокартон; в - зовнішні кругла, квадратні і прямокутна | |
Установчі (монтажні) коробки призначені для закріплення в них розеток та вимикачів. За формою круглі, як правило діаметром 40 мм. За призначенням бувають внутрішніми під штукатурку та гіпсокартон одинарними та блоковими. |
Шурупи, саморізи, дюбеля. |
Шурупи, саморізи, дюбеля призначені для закріплення електромонтажних конструкцій та виробів в дереві, металі, штукатурці, гіпсокартоні.
Дюбельна техніка |
Шурупи, саморізи |
||
Дюбеля: а - для цегли, штукатурки з буртиком, б - для цегли, штукатурки з болтом, в - подовжені, г - дюбель-метелик для гіпсокартона. |
Допоміжні матеріали. |
Припої і флюси. |
ТЕМА 4.1 - ПОНЯТТЯ ПРО ЕЛЕКТРОМОНТАЖНІ РОБОТИ. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕХАНІЗАЦІЯ ЕЛЕКТРОМОНТАЖНИХ РОБІТ.
Організація електромонтажних робіт. |
Продумана і чітка організація електромонтажних робіт є однією з основних умов підвищення продуктивності праці, зростання виробітку, скорочення термінів виконання робіт і зниження їх собівартості. Найкраща організація електромонтажних робіт може бути досягнута за наявності проекту виконання електромонтажних робіт (ПВЕР).
Проекти виконання електромонтажних робіт на великих об’єктах зі складним електроустаткуванням розробляються проектними організаціями, а на невеликих об’єктах — виробничими і проектними відділами електромонтажних управлінь.
Для об’єктів, що споруджуються за типовими проектами, створюються типові ПВЕР.
Відомості, переліки та специфікації складають окремо на вироби, які надсилаються заводами і на продукцію майстерень електромонтажних заготовок (МЕЗ).
Під час монтажу технічно складного електроустаткування великих об’єктів для кращої організації робіт застосовують так звану зональну систему. Для цього, виходячи з обсягу чи характеру передбачуваних електромонтажних робіт, весь об’єкт розбивають на монтажні зони. В кожній зоні виконують певний комплекс робіт, який характеризується їх однорідністю або технологічною завершеністю.
На практиці ведення електромонтажних робіт при поділі об’єкта на зони в основу тих чи інших рішень повинні бути покладені економічна доцільність, можливість гнучкого виробництва і безпека ведення електромонтажних робіт.
Електромонтажні роботи повинні виконуватися відповідно до затвердженого проекту електропостачання й електроустановок об’єкта, тому організуючими факторами є висока якість цього об’єкта та детальне його знання електромонтажниками.
Проект електроустановки складається, як правило, з пояснювальної записки, кошторису, специфікації (матеріалів, устаткування і різних конструкцій), однолінійних розрахункових схем, поповерхових планів та інших документів.
Пояснювальна записка містить технічне й економічне обґрунтування прийнятих проектувальниками проектних рішень.
Кошторис є документом для фінансування й оплати виконаних електромонтажних робіт.
Специфікація містить найменування, технічні характеристики та зазначення кількості устаткування, різних конструкцій, а також основних і допоміжних матеріалів, необхідних для виконання всього обсягу електромонтажних робіт на об’єкті.
Однолінійні розрахункові схеми електроприймачів дають уявлення про прийняту схему електропостачання, навантаження окремих ділянок електричних мереж, падіння напруги.
Поповерхові плани показують, як повинні прокладатися магістральні та розподільні мережі й шинні конструкції, в яких зазначаються марки і перерізи проводів, шин та кабелів, а також способи їх прокладання. В поповерхових планах даються також описи і графічне зображення будівельної частини поверхів та окремих елементів будівлі, розміщення закладних частин, каналів, борозен, ніш, отворів і гнізд, спеціально утворюваних в процесі спорудження будівлі або наявних у готових будівельних деталях заводського виготовлення (блоках, панелях, плитах та ін.), призначених для прокладання електропроводок, встановлення щитів, кріплення шин, підвішування світильників тощо.
Крім перелічених документів, складаються різні документи в процесі виконання і завершення монтажу, наприклад, протоколи й акти на сховані роботи і ревізію електроустаткування, на монтаж заземлювальних пристроїв, на прокладання в землі кабелів тощо.
За наявності затвердженого проекту приступають до підготовки електромонтажних робіт, які починають, як правило, з приймання будівельної частини будівель і споруд «під монтаж». Будівлі та споруди приймаються представником електромонтажної організації або майбутнім керівником електромонтажних робіт за участю представника будівельної організації, що виконала будівельні роботи на цьому об’єкті.
Під час приймання будівельної частини будівель і споруд той, хто приймає, перевіряє:
1) стан та відповідність до проекту наявних у приміщеннях і на сходових клітках каналів, борозен, ніш і отворів, призначених для каналізації електроенергії;
2) наявність завершених оштукатурених поверхонь у приміщеннях, де проектом передбачено відкрите прокладання проводів або кабелів;
3) можливості нормального і безпечного ведення електромонтажних робіт одночасно з будівельними, сантехнічними та іншими роботами або окремо від них;
4) наявність умов, що забезпечують збереження змонтованого електроустаткування та його захист від атмосферних опадів і можливих пошкоджень при будівельних або опоряджувальних роботах.
Приймання будівель або споруд під монтаж оформляють відповідним актом.
При готовності будівельних частин і споруд під монтаж представники будівельної та електромонтажної організацій складають спільний графік робіт так, щоб виконання електромонтажних робіт за термінами майже збігалося з будівельними і лише в окремих випадках дещо відставало від останніх. Узгоджені графіки затверджуються керівниками (головними інженерами) будівельних і монтажних організацій.
Крім узгоджених графіків у бригадах, на монтажних об'єктах, у монтажно-будівельних дільницях та електромонтажних управліннях складають сіткові графіки електромонтажних робіт (див. урок №14).
Високий рівень механізації наближує монтаж до робіт на заводських складальних лініях, що підтверджує його індустріальний характер.
Технічна документація. Монтаж мережі виконують на основі та відповідно до документації, що складається з робочого проекту й проекту виробництва робіт (ПВР).
Робочий проект складається з пояснювальної записки, креслення трас комплектних ліній і некомплектних ділянок мереж з їх повним зв’язком з іншими цеховими комунікаціями, в разі потреби з аксонометричних схем мереж, креслень нетипових конструктивних рішень, закладних частин і деталей, кабельного журналу, а також зведених специфікацій та кошторису.
Проект виробництва робіт є основним документом для організації та технології виробництва монтажних робіт. Він вміщує дані про фізичні обсяги робіт з розбивкою по зонах монтажу, сіткові графіки, відомості про чисельність робітників та інженерно-технічного персоналу, а також про кількість матеріалів, виробів, механізмів, інструментів, транспорту і т.д.
Монтаж починають з підготовки виробництва робіт, до якої входить приймання документації (в тому числі кошторису) та її вивчення, узгодження змін з проектною організацією, розробка ПВР, комплектування необхідних для окремих зон монтажу матеріалів, виробів, механізмів, комплектування кадрами монтажних підрозділів, попередні заготівельні роботи в майстернях, приймання приміщень під монтаж з перевіркою наявності закладних деталей і відповідність приміщень вимогам проекту і БНіП.
Стадії електромонтажних робіт. |
Підвищенню ефективності монтажу (високій продуктивності праці) сприяють раціональні технологічні операції і послідовність їх виконання. З цієї точки зору слід визнати найбільш раціональним ведення монтажу в одну стадію. Такий монтаж починають після закінчення будівельних робіт, у процесі виробництва яких виконувалось встановлення закладних деталей, утворення отворів, борозен, проходи через стіни і перекриття, роботи по підготовці траси. При одностадійному монтажі послідовно по ділянках траси на кожній із них повністю виконують всі монтажні операції, починаючи з підготовки місць кріплення опорних конструкцій. Потім встановлюють конструкції, прокладають і закріплюють струмопроводи і після цього випробовують їх. Така організація робіт дає змогу пройти трасу за один раз, повністю виконавши весь монтажний процес.
Якщо неможливо виконати монтаж в одну стадію, його виконують в дві стадії.
На першій стадії підготовляють траси ліній для складання на них струмопроводів, встановлюють опорні конструкції, а також несучі конструкції, що не ввійшли в комплект струмопроводу (деталі для їх кріплення закладають у процесі виконання будівельних робіт). Безпосередньо на будівельній ділянці встановлюють закладні та кріпильні частини, а також монтують комунікації для схованого прокладання проводів і кабелів: в цей же час в МЕЗ (майстерні електромонтажних заготовок) здійснюють складання елементів електроустановок в вузли і блоки, стендову заготовку проводок і кабельних ліній, комплектацію обладнання і матеріалів, а також ревізію і попередню наладку електрообладнання.
На другій стадії всі електромонтажні роботи відбуваються безпосередньо на будівельному майданчику. Під час неї встановлюють елементи комплектних струмопроводів і блоки із них, комплектні струмопроводи зі своїми несучими конструкціями на опорних конструкціях, прокладають на несучих конструкціях проводи і кабелі, що не ввійшли до комплектних струмопроводів, встановлюють електроприймачі та світильники, монтують шинопроводи, тролейні лінії кранів, підключають струмопровідні жили проводів і кабелів до обладнання, здійснюють кріплення і з’єднання, а також випробовують змонтовані струмопроводи і проводи. Роботи другої стадії виробництва електромонтажу виконують в приміщеннях і спорудах, повністю підготовлених для монтажу електроустаткування.
Електромонтажні роботи виконують за наступними основними етапами.
1. Укладання угоди з генеральною підрядною організацією.
2. Встановлення взаємозв’язків з генеральною підрядною організацією відповідно до вимог «Положення про взаємовідносини організацій — генеральних підрядників із субпідрядними організаціями».
3. Підготовка до виконання електромонтажних і пусконалагоджувальних робіт.
4. Організація та виконання електромонтажних робіт на монтажних об’єктах.
5. Організація та виконання пусконалагоджувальних робіт на монтажних об’єктах.
6. Здача і приймання виконаних робіт.
Механізація електромонтажних робіт. |
Індустріалізація робіт — це сукупність організаційних та технічних заходів, що забезпечують виконання якнайбільшого обсягу робіт поза будівельним майданчиком на спеціалізованих заводах монтажних організацій, в майстернях монтажно-заготівельних ділянок, а також на заводах електротехнічної промисловості.
Механізація електромонтажних робіт досягається шляхом максимальної заміни ручної праці роботою спеціальних механізмів і механізованих інструментів.
Комплексну механізацію електромонтажних робіт практично здійснюють в МЕЗ на технологічних лініях по обробці сортової сталі, шин, ошиновки, заготовки стальних труб для прокладування в них проводок, на стендах для заготовки електропроводок і кабельних ліній, а також на монтажі повітряних ліній електропередач.
У МЕЗ заготівельні роботи виконують на механізованих лініях:
1) складання магістральних шинопроводів у блоки;
2) заготовки шин;
3) заготовки відміряних окінцьованих і неокінцьованих (ізольованих) проводів і кабелів;
4) заготовки струмопроводів (комплектів для лінії) у вигляді пучків і пакетів проводів;
5) заготовки стальних труб і складання їх в блоки;
6) обробки пластмасових труб;
7) складання у вузли опорних конструкцій;
8) заготовки проводів з несучими тросами і світильниками;
9) складання у вузли комплектних пристроїв з елементами мережі.
ТЕМА 3.9 - СХЕМИ ЕЛЕКТРОУСТАТКУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ УСТАНОВОК, ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ЗМІСТ.
Урок №21. Схеми електроустаткування промислових установок, їх призначення та зміст. |
Схеми електроустаткування промислових установок, їх призначення та зміст. Схеми електроустаткування різних промислових установок стосовно конкретного (базового) підприємства.
Схеми електроустаткування промислових установок, їх призначення та зміст. |
Першоступеневе значення для автоматизації виробництва має багатодвигунний електропривід і засоби електричного керування. Все більше розповсюдження отримують нові засоби електричної автоматизації технологічних установок, машин і механізмів на базі напівпровідникової техніки сучасної контрольно-вимірювальної і регулювальної апаратури, безконтактних датчиків, логічних елементів, мікропроцесорів та ЕОМ. З розвитком силової напівпровідникової техніки стали можливими якісна комутація, регулювання та перетворення струму в силових колах електроустановок.
В сучасних умовах задачі експлуатації, проектування та модернізації існуючого електрифікованого обладнання вирішуються спільними зусиллями технологів, механіків та електриків.
Вимоги до ЕУ:
- забезпечення технологічної можливості машини,
- зручність і надійність електричного керування,
- забезпечення електробезпеки,
- проект повинен бути економічно виправданим,
- проект повинен відповідати екологічним вимогам.
По принциповій схемі здійснюється перевірка правильності електричних з’єднань при монтажі і перевірка справності елементів і вузлів ЕУ при пошуку несправностей в процесі експлуатації електроустановок.
Розміщення електрообладнання може бути виконане як на виробничому механізмі так і зовні його в залежності від виду і розмірів механізму.
На механізмі встановлюється електрообладнання, яке конструктивно пов’язане з робочими органами машини: електродвигуни приводів; електрогальмівні пристрої; електромагнітні муфти; апарати визначення положень механізму та ін.
Зовні механізму розташовується електрообладнання, яке як правило, не пов’язане з виробничим механізмом і яке має великі габарити та масу (силові трансформатори, перетворювальні агрегати, шафи з апаратурою керування та ін.).
Схеми з’єднань вузлів і елементів розробляються після складання ескізу розміщення апаратури і принципової електричної схеми і на їх основі.
Ці схеми відображають дійсне розташування окремих апаратів і вузлів ЕУ в шафах, нішах, на панелях керування та ін. При цьому використовують ті ж самі умовні позначення, що і на принциповій схемі. Схеми з’єднань також відображають спосіб здійснення електричних з’єднань.
Схема підключення (зовнішнього монтажу) являє собою схему електропроводки на підставі принципової схеми і ескізу розташування електрообладнання.
Літерні і цифрові позначення в електричних схемах. Літерні і цифрові коди та графічні позначення в електричних схемах повинні відповідати вимогам ЄСКД (Єдина система конструкторської документації). Кола в схемах маркуються послідовно – від вводу джерела живлення до споживача. Ділянки електричних кіл, які мають відгалуження маркуються за годинниковою стрілкою – зліва направо і зверху до низу.
Відповідне кольорове позначення: позитивна полярність (+) (червоний), негативна полярність (-) (синій), нульовий робочий провідник М (блакитний).
Маркування кіл керування, захисту, сигналізації і вимірювання виконують окремими числами в межах виробу. В колах керування змінного струму всі затискачі і проводи, які підключаються до однієї фази маркуються парними числами, а до другої фази – непарними.
Загальні точки з'єднань декількох елементів на схемі мають один і той же номер. Після проходження через контакт, котушку, сигнальну лампу, резистор і т. п. номер змінюється. Для виділення окремих видів кіл індексація здійснюється таким чином, щоб кола керування мали номера від 1 до 99, кола сигналізації – від 101 до 191 і т. д. Кола керування в складних схемах слід приєднувати до мережі через понижуючий трансформатор. Це виключає електричний зв’язок з силовим колом і усуває хибне спрацювання апаратів. При використанні в установках тільки двигунів постійного струму в схемах керування слід використовувати також апарати постійного струму.
ТЕМА 3.8 - ВІДОМОСТІ ПРО ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК (ПУЕ).
Урок №20. Відомості про правила улаштування електроустановок (ПУЕ). |
Відомості про Правила улаштування електроустановок (ПУЕ). Категорії споживачів. Класифікація приміщень за ПУЕ.
Відомості про Правила улаштування електроустановок (ПУЕ).
Правила улаштування електроустановок (ПУЕ) поширюються на електроустановки до 500 кВ, новоспоруджувані та ті, які реконструюються, у тому числі на спеціальні електроустановки.
Улаштування спеціальних електроустановок, не зазначених у ПУЕ, має регламентуватися іншими директивними документами. Окремі вимоги цих Правил можуть застосовуватися для таких електроустановок тією мірою, якою вони за виконанням та умовами роботи аналогічні електроустановкам, зазначеним у цих Правилах.
Окремі вимоги цих Правил можна застосовувати для діючих електроустановок, якщо це спрощує електроустановку, якщо витрати на реконструкцію обґрунтовано техніко-економічним розрахунком або якщо цю реконструкцію спрямовано на забезпечення тих вимог безпеки, які поширюються на діючі електроустановки.
Щодо електроустановок, які реконструюють, вимоги цих Правил поширюються лише на ту частину електроустановок, яку реконструюють, наприклад, на апарати, які замінюють за умовами короткого замикання (КЗ).
ПУЕ розроблено з урахуванням обов’язковості проведення в умовах експлуатації планово-запобіжних і профілактичних випробувань, ремонтів електроустановок та їх електроустаткування, а також систематичного навчання та перевірки обслуговуючого персоналу в обсязі вимог правил технічної експлуатації та чинних правил техніки безпеки.
Класифікація приміщень за ПУЕ. |
1. Електроприміщеннями називаються приміщення або відгороджені, наприклад, сітками, частини приміщення, доступні тільки для кваліфікованого обслуговуючого персоналу, в яких розташовано електроустановки.
2. Сухими приміщеннями називаються приміщення, в яких відносна вологість повітря не перевищує 60%. За відсутності в таких приміщеннях умов, наведених у 6, 7, 8, вони називаються нормальними.
3. Вологими приміщеннями називаються приміщення, в яких пари або конденсуюча волога виділяється лише короткочасно в невеликих кількостях, а відносна вологість повітря більша ніж 60%, але не перевищує 75% .
4. Сирими приміщеннями називаються приміщення, в яких відносна вологість повітря тривалий час перевищує 75%.
5. Особливо сирими приміщеннями називаються приміщення, в яких відносна вологість повітря наближена до 100% (стеля, стіни, підлога і предмети, що є в приміщенні, покриті вологою).
6. Жаркими приміщеннями називаються приміщення, в яких під впливом різних теплових випромінювань температура перевищує постійно або періодично (понад 1 добу) 4-35 0С (наприклад, приміщення і з сушарками, сушильними і випалювальними печами, котельні тощо).
7. Запиленими приміщеннями називаються приміщення, в яких за умовами виробництва виділяється технологічний пил у такій кількості, що він може осідати на проводах, проникати всередину машин, апаратів тощо.
Запилені приміщення поділяються на приміщення зі струмопровідним пилом і приміщення з неструмопровідним пилом.
8. Приміщеннями з хімічно активним або органічним середовищем називаються приміщення, в яких постійно або протягом тривалого часу містяться агресивні пари, гази, рідини, утворюються відкладення або цвіль, що руйнують ізоляцію і струмовідні частини електроустаткування.
Ураження людей електричним струмом. |
1. Приміщення без підвищеної небезпеки, в яких відсутні умови, що створюють підвищену або особливу небезпеку.
2. Приміщення з підвищеною небезпекою, що характеризуються наявністю в них однієї з таких умов, що створює підвищену небезпеку:
а) сирості або струмопровідного пилу;
б) струмопровідної підлоги (металева, земляна, залізобетонна, цегляна тощо);
в) високої температури;
г) можливості одночасного дотику людини до металоконструкцій будівель, технологічних апаратів, механізмів тощо, які мають з’єднання з землею з одного боку, і до металевих корпусів електроустаткування - з іншого.
3. Особливо небезпечні приміщення, які характеризуються наявністю однієї з таких умов, що створює особливу небезпеку:
а) особливої сирості;
б) хімічно активного або органічного середовища;
в) одночасно двох або більше умов підвищеної небезпеки.
4. Території розміщення зовнішніх електроустановок. Щодо небезпеки ураження людей електричним струмом ці території прирівнюються до особливо небезпечних приміщень.
Категорії електроприймачів і забезпечення надійності електропостачання. |
Щодо забезпечення надійності електропостачання електроприймачі поділяються на такі три категорії:
Електроприймачі І категорії - електроприймачі, переривання електропостачання яких може спричинити: небезпеку для життя людей, значний збиток народному господарству; пошкодження дорогого основного обладнання, масовий брак продукції, розлад складного технологічного процесу, порушення функціонування особливо важливих елементів комунального господарства.
Зі складу електроприймачів І категорії виділяється особлива група електроприймачів, безперебійна робота яких необхідна для безаварійного зупину виробництва з метою запобігання загрозі життю людей, вибухам, пожежам і пошкодженням дорогого основного обладнання.
Електроприймачі II категорії - електроприймачі, переривання електропостачання яких призводить до масового недовідпуску продукції, масових простоїв робітників, механізмів і промислового транспорту, порушення нормальної діяльності значної кількості міських і сільських жителів.
Електроприймачі III категорії - решта електроприймачів, що не підпадають під визначення І та II категорій.
Електроприймачі І категорії треба забезпечувати електроенергією від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення, і переривання їх електропостачання в разі порушення електропостачання від одного з джерел живлення можна допускати лише на час автоматичного відновлення живлення.
Для електропостачання особливої групи електроприймачів І категорії має передбачатися додаткове живлення від третього незалежного взаєморезервуючого джерела живлення.
Як третє незалежне джерело живлення для особливої групи електроприймачів і як друге незалежне джерело живлення для решти електроприймачів І категорії можуть бути використані місцеві електростанції, електростанції енергосистем (зокрема, шини генераторної напруги), спеціальні агрегати безперебійного живлення, акумуляторні батареї тощо.
Якщо резервуванням електропостачання не можна забезпечити необхідної безперервності технологічного процесу або якщо резервування електропостачання економічно недоцільне, має бути здійсненим технологічне резервування, наприклад, шляхом установлення взаєморезервуючих технологічних агрегатів, спеціальних пристроїв безаварійного зупину технологічного процесу, які діють у разі порушення електропостачання.
Електропостачання електроприймачів І категорії з особливо складним безперервним технологічним процесом, який потребує тривалого часу на відновлення робочого режиму, за наявності техніко-економічних обґрунтувань рекомендовано здійснювати від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення, до яких висуваються додаткові вимоги, що визначаються особливостями технологічного процесу.
Електроприймачі II категорії рекомендується забезпечувати електроенергією від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення.
Для електроприймачів II категорії в разі порушення електропостачання від одного з джерел живлення переривання електропостачання допустимі на певний час, необхідний для увімкнення резервного живлення діями чергового персоналу або виїзної оперативної бригади.
Допускається живлення електроприймачів II категорії по одній ПЛ, у тому числі з кабельною вставкою, якщо забезпечено можливість проведення аварійного ремонту цієї лінії за час, який не перевищує однієї доби. Кабельні вставки цієї лінії повинні виконуватися двома кабелями, кожен з яких вибирають за найбільшим тривалим струмом ПЛ. Допускається живлення електроприймачів II категорії по одній кабельній лінії, яка складається не менше ніж з двох кабелів, приєднаних до одного загального апарата.
За наявності централізованого резерву трансформаторів і можливості заміни пошкодженого трансформатора за час, який не перевищує однієї доби, допускається живлення електроприймачів II категорії від одного трансформатора.
Для електроприймачів III категорії електропостачання може виконуватися від одного джерела живлення за умови, що час переривання електропостачання, необхідний для ремонту або заміни пошкодженого елемента системи електропостачання, не перевищує однієї доби.
ТЕМА 3.7 - НОМІНАЛЬНА НАПРУГА.
Урок №19. Номінальна напруга. |
Номінальна напруга. Шкала номінальних напруг для споживачів та джерел електроенергії. Потужність і режим роботи електроустановок.
Номінальна напруга.
Для забезпечення нормальних умов роботи електроприймачів, їх взаємозамінності, а також узгодження по рівню напруги всіх ланок електричної системи, починаючи від генераторів електричних станцій і кінчаючи електроприймачами, напруга, на яку виготовляється електротехнічне устаткування, узаконена Державними стандартами (ГОСТ 721-77 і 21128-75), згідно яким встановлена наступна номінальна напруга:
на затискачах генераторів постійного струму 28.5, 115, 230 і 460 В;
на затискачах генераторів змінного струму частотою 50 Гц між фазними проводами (лінійна напруга) – 230, 400, 690, 3150, 6300, 10500, 21000 В;
на затискачах трансформаторів трифазного струму частотою 50 Гц між фазними проводами (лінійна напруга) у первинних обмоток – 0,22; 0,38; 0,66; 3 і 3,15; 6 і 6,3; 10 і 10,5; 20 і 21; 35; 110; 150; 220; 330; 500; 750 кВ, у вторинних обмоток – 0,23, 0,40; 0,69; 3,15 і 3,3; 6,3 і 6,6; 10,5 і 11; 21 і 22; 38,5; 121; 165; 242; 347; 525; 787 кВ (напруги 3,15; 6,3; 21 кВ для первинних обмоток трансформаторів відносяться до підвищувальних та понижувальних трансформаторів, що приєднуються безпосередньо до шин генераторної напруги електростанцій або до виводів генераторів);
приймачів електроенергії постійного струму – 27, 110, 220, 440 В;
приймачів електроенергії трифазного струму частотою 50 Гц; між фазними проводами (лінійна напруга) – 40, 220, 380, 660, 3000, 6000, 10 000, 20 000, 35 000, 110 000, 150 000, 220 000, 330 000, 500 000 і 750 000 В;
приймачів електричної енергії однофазного струму частотою 50 Гц – 220, 380, 660 В.
Всі електроустановки також характеризуються потужністю P=UI (Вт, кВт), де І - сила струму, що залежить від опору R, а опір від матеріалу, форми, перерізу робочого елементу споживача (обмотки, ТЕНа і т.д.) та споживанням електроенергії або виконаною роботою A=Pt (кВт*год), де t - час роботи. Потужність електроприймача зазвичай встановлюється виробником і зазначається в його технічних характеристиках. Така потужність є номінальною або нормальною.
Електроустановки мають два режими роботи: нормальний і аварійний. При нормальному режимі всі параметри знаходяться в допустимих межах, а при аварійному будь-який параметр значно відхиляється (збільшується або зменшується) від норми, що призводить до відхилення від норми решти параметрів і роботи електроустановки на межі аварії, поломки, внаслідок роботи в перевантаженому стані. При перевантаженнях, зазвичай, зростає потужність, що призводить до надмірного нагрівання електроустановки. Для прикладу, при заклинюванні вала двигуна, буде затрачатися робота для його провертання, при цьому затрати роботи будуть все збільшуватися, а відповідно і потужність, і сила струму. Згідно закону Джоуля-Ленца збільшення сили струму призведе до перегріву обмоток двигуна, що, в свою чергу може викликати оплавлення ізоляції та міжвиткове замикання.
ТЕМА 3.6 - СПОЖИВАЧІ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ (ОСВІТЛЮВАЛЬНІ ТА СИЛОВІ ЕЛЕКТРОУСТАНОВКИ).
Урок №18. Споживачі електроенергії (освітлювальні та силові електроустановки). |
Споживачі електроенергії (освітлювальні та силові електроустановки).
Поняття споживча електроустановка. |
Приймачем електричної енергії (електроприймачем) називається апарат, агрегат, механізм, призначений для перетворення електричної енергії в інший вид енергії.
Споживачем електричної енергії називається електроприймач або група електроприймачів, об'єднаних технологічним процесом і що розміщуються на певній території. При цьому споживачами електроенергії є всі галузі народного господарства (промисловість, транспорт, сільське господарство і ін.), а також культурно-побутові будівлі, лікарні, наукові установи і учбові заклади.
Види споживачів електроенергії та їх призначення. |
Приймачі електроенергії різноманітні. До них відносять: електричні двигуни, що слугують приводом різного верстатного устаткування і електричного транспорту; електротехнологічне устаткування (зварювальні машини і апарати, електричні печі, електролізери, верстати для електроіскрової обробки металів і ін.); електропобутові прилади (електричні плити, пилососи, пральні машини, радіоприймачі, телевізори і ін.); електромедичні прилади та апарати (рентгенівські апарати, апарати для електротерапії і електродіагностики і ін.); прилади і установки для наукових установ (електронні мікроскопи і осцилографи, радіотелескопи, синхрофазотрони) і, накінець, багато різноманітних електричних джерел світла. Електроустановки, які забезпечують освітлення і, в яких приймачами електроенергії є електричні джерела світла, називаються освітлювальними. Електроустановки, які працюють з рештою перерахованих вище приймачів електроенергії, називаються силовими.