ТЕМА 5.1 - ПОНЯТТЯ ПРО ОСВІТЛЮВАЛЬНІ ЕЛЕКТРОУСТАНОВКИ. ВИДИ ОСВІТЛЕННЯ.

	Урок №39. Поняття про освітлювальні електроустановки. Види освітлення.
Поняття про освітлювальні електроустановки. Види освітлення. Вимоги до освітлювальних електроустановок.
	Поняття про освітлювальні електроустановки. Види освітлення.

Освітлювальною електроустановкою називається спеціальний електротехнічний пристрій, призначений для освітлення територій, приміщень, будинків і споруд.

Освітлювальна електроустановка великого житлового будин­ку або промислового підприємства являє собою складний комп­лекс, що складається з розподільних пристроїв, магістральних і групових електричних мереж, різних електроустановочних при­ладів, освітлювальної арматури (світильників) і джерел світла, а також підтримуючих конструкцій та кріпильних деталей. Харак­терною особливістю освітлювальних електроустановок є різнома­нітність схем, які застосовуються, і способів виконання електропро­водок, конструкцій світильників та джерел світла. В сучасних по­тужних електроустановках застосовують складні пристрої автома­тики і телеуправління.

Залежно від призначення світильників освітлювальної електро­установки розрізняють загальне, місцеве, комбіноване, робоче і аварійне освітлення.
	Загальним називають освітлення всього або частини приміщен­ня.
	Місцеве — це освітлення робочих місць, предметів або повер­хонь, наприклад спеціальне освітлення оброблюваної деталі чи інструмента на токарному верстаті.
Комбіноване сполучає загальне і місцеве освітлення.
	Робочим називають освітлення, призначене для забезпечення нормальної діяльності виробничих і допоміжних підрозділів під­приємств.
	Аварійним називається освітлення, яке при порушенні робочо­го освітлення тимчасово забезпечує можливість продовження роботи або евакуації людей. Аварійне освітлення обладнують у промислових приміщеннях, коридорах, проходах, проїздах і на схо­дових клітках. Світильники аварійного освітлення повинні відрізнятися від інших світильників пофарбуванням і конструкцією; їх приєднують до електричної мережі, не зв'язаної з мережею робо­чого освітлення.

Електроживлення світильників загального, місцевого, робочо­го та аварійного освітлення в нормальних приміщеннях здійсню­ється на напругу - 127 або 220 В, а в приміщеннях з підвищеною не­безпекою і в особливо небезпечних приміщеннях — на напругу 12, 24 або 36 В.

Розрізнюють також освітлення переносне, охоронне і світло-огороджувальне:

	Переносне (ремонтне) освітлення здійснюють переносними ручними лампами, які приєднують до мережі напругою 127 або 220 В у нормальних приміщеннях і 12 В у приміщеннях підвище­ної небезпеки і на відкритих ділянках території підприємства.
	Охоронне освітлення встановлюють вздовж огорожі території, що охороняється, з таким розрахунком, щоб одночасно освітлю­валися зовнішня і внутрішня зони, які прилягають безпосередньо до огорожі.
	Світлоогороджувальне освітлення встановлюють на високих будинках, димових трубах та інших спорудах для забезпечення безпеки польотів літаків у темну пору доби.

До освітлювальних електроустановок висувають такі основні вимоги: надійність і безперебійна робота всіх елементів; забезпе­чення необхідного рівня освітленості приміщень і робочих місць; зручність і безпека обслуговування і ремонту приладів, світиль­ників та апаратів. Виконання цих вимог певною мірою залежить від прийнятої схеми живлення освітлення.

Основною вимогою, що ставиться до освітлення, є забезпечення нормованих значень освітленості. Нормовані значення освітлено­сті визначаються умовами зорової роботи, в тому числі: розміра­ми предметів розрізнення, їх контрастом з фоном і коефіцієнтом відбиття фону; наявністю доступних небезпечних для дотикання предметів (відкритих струмопровідних частин, не огороджених частин машин, що обертаються, тощо); наявністю в полі зору світ­них поверхонь значної яскравості   (електро-  або газозварювання, розплав металу, розжарені оброблювані деталі, що випромінюють світло, виробничі вогні тощо).

Рівень освітленості на окремих ділянках приміщень або робо­чих місцях збільшують локалізованим розташуванням світильни­ків загального освітлення, обладнанням місцевого освітлення, за­стосуванням конструктивно більш удосконалених світильників або підвищенням потужності ламп.

Дотримування під час монтажу освітлювальних електроустано­вок нормованих параметрів освітленості сприяє поліпшенню умов і підвищенню продуктивності праці, зниженню втомлюваності зору робітників, підвищенню якості продукції, що виготовляється, еко­номії електричної енергії, яка витрачається на освітлення.

Монтаж освітлювальних електроустановок здійснюють згідно з проектом, у якому наводять світлотехнічні розрахунки і дають розрахунок освітлювальної мережі. При цьому враховують харак­тер технологічного процесу, умови експлуатації і стан навколишнього середовища. Розрахунок за втратою напруги ведуть на осно­ві найменших витрат провідникових матеріалів (проводів, кабелів, шин тощо). Напруга найвіддаленіших ламп повинна становити не менше: 95 % номінальної — для мережі аварійного і зовнішнього освітлення, яке виконується світильниками; 97,5 % номінальної — для мережі робочого освітлення всередині приміщень промисло­вих підприємств і прожекторних установок зовнішнього освітлення. Напруга ламп повинна становити при нормальному режимі не біль­ше 102,5 % номінальної.

Розрахункове навантаження живильної освітлювальної мере­жі визначається множенням встановленої потужності ламп, вияв­леної в результаті світлотехнічного розрахунку, на коефіцієнт по­питу, який дорівнює: 0,6 — для розподільних пристроїв, підстанцій, складських і допоміжних приміщень підприємств; 0,8 — для лабо­раторій   і  лікувальних  закладів; Т — для  виробничих  приміщень.

Живлення освітлювальних електроустановок здійснюється від окремих освітлювальних трансформаторів або від трансформато­рів, до яких одночасно приєднані й силові споживачі (електродви­гуни, електрозварювальні апарати тощо).