VT Farm - шаблон joomla Форекс
З м і с т
З м і с т

ТЕМА 2.1 - МЕХАНІЗМ І МАШИНА.

Service22 07 512 Урок №9. Механізм і машина.                                                                                                                                                                                      

Кінематика механізмів. Механізм і машина, ланки механізмів. Кінематичні пари та кінематичні схеми механізмів. Типи кінематичних пар.

 

Машини та обладнання, що використовуються в промисловос­ті, складаються з агрегатів, механізмів та складальних одиниць. Вони відрізняються за призначенням, розмірами, формою, конструкцією, мате­ріалами.

Машина - це механізм або поєднання агрегатів і механізмів для перетво­рення енергії руху одного виду в інший, а також для перетворення матеріалів та інформації.

Агрегат - сукупність механізмів, що забезпечують виконання певних функцій (автомобільний, тракторний двигун, електродвигун, гідропривід).

Механізм - сукупність рухомо з’єднаних деталей, що передають, пере­творюють (відтворюють) рух.

Складальна одиниця - сукупність деталей, що є взаємозамінною складо­вою частиною агрегатів.

Деталь - виріб, виготовлений з однорідного матеріалу без застосу­вання складальних операцій. Деталями є як прості вироби, такі як шайба, гайка, гвинт, так і складні: станина, блок двигуна, колінчастий вал, вал турбіни.

Машини щодо характеру робочого процесу поділяються на двигуни, ге­нератори, знаряддя, транспортуючі та керуючі машини.

articles articles image 135
314 big
lms100
testimonial 7
Двигун -  агрегат для перетворення теплової, електричної та іншої енергії в механічну роботу. До них належать двигуни внутрішнього згорання, елек­тродвигуни, газові турбіни, гідромотори, парові машини тощо.
 генератор kolner HHY 3000FG 1 777393731 w640 h640 5
Генератори - перетворюють механічну енергію в інший вид енергії. До них належать генератори електричної енергії, компресори та інші.
56613d9c4aab8 2t118 bd 3 afj62 i 73d2f1c9ff039bdcb7b4d479684d0cf0 ghtc Знаряддя - машини, що використовують механічну роботу двигунів для виконання технологічних операцій, пов’язаних з обробкою, переробкою різ­них матеріалів, виготовленням виробів, деталей машин. Знаряддями є токар­ні, свердлильні верстати, кувальні молоти, преси, автоматичні лінії.
lentochnyj konvejer 2  механизмы мостового крана 222klintsy ks 65719 7k Транспортуючі машини - застосовують для переміщення різних вантажів. Це транспортери, конвеєри, мостові крани, автокрани тощо.
DSC 6151 c19a1664328f3ef9e177f412066609a2 bc7d62ff5df0b1d4eab092c4712d6617 Керуючі машини -автоматизовані комплекси для керування агрегатами, системами чи сукупністю машин; мають в своєму складі один чи декілька комп’ютерів. Застосовуються для забезпечення найефективніших режимів роботи керованих об’єктів (найвищої продуктивності, найменшої витрати енергії, сировини, найвищої якості виробів тощо).
 
Механізми, що є складовою частиною машин, утворюються з рухомих ланок, які з’єднуються між собою кінематичними парами і нерухомими опорами.

З’єднання двох ланок поверхнями, лі­ніями чи точками називають кінематич­ними парами.

Класичним прикладом механізму є кри­вошипно-шатунний. Цей механізм має чотири кінематичні пари, що з’єднуються в точках А, В, С, D Кривошип 1 здійснює обертальний рух відносно нерухомої опори на корпусі в точці А. За повний оберт кривошипа точки А, В, С, і D рухомих ланок кривошипа 1 шатуна 2, повзуна 3 описують траєкторії, причому за кожний наступний оберт кривошипа рухомі ланки будуть переміщуватися за тими ж траєкто­ріями, перетворюючи обертальний рух кривошипа 1 в зворотно-поступальний рух повзуна 3.

У випадку, коли ведучою ланкою є повзун (поршень), механізм перетво­рює його зворотно-поступальний рух в обертальний рух кривошипа.1

В моменти, коли повзун досягає крайнього лівого або крайнього правого положення, шатун і кривошип розміщуються на одній прямій (кут 0 або 1800). Із цих положень, або мертвих точок, кривошип при зворотному ході повзуна може продовжувати обертатися чи в попередньому чи в зворотному напрямку. Постійний напрямок обертання кривошипа забезпечується внаслідок того, що на його валу закріплюють важке колесо-маховик, воно завдяки інерції своєї маси виводить кривошип з мертвих точок.

Для нормальної роботи кривошипно-шатунного механізму необхідно, щоб радіус R кривошипа був меншим від довжини L шатуна, тобто R<L.

Тільки за цієї умови кривошипно-шатунний механізм може здійснювати пов­ний цикл руху.

 

ТЕМА 2.2 - ПЕРЕДАЧІ ОБЕРТАЛЬНОГО РУХУ.

Service22 07 512 Урок №10. Передачі обертального руху.                                                                                          

Передачі обертального руху. Механічні передачі. Передавальне відношення та передавальне число.

Передачі між валами, що мають паралельні осі та осі, які перетинаються чи схрещуються. Ремінна, фрикційна, зубчаста, ланцюгова, черв’ячна передачі; їхня будова, переваги і недоліки, призначення.

58

Загальні поняття про передачі між валами.                                                                                    

zubchate peredachi 2

Між валами двигуна і робочої машини, а також між органами са­мої машини встановлюються механізми для ввімкнення і вимкнення, зміни швидкості і напрямку руху, які мають загальну назву - передачі.

Передачі обертального руху широко застосовуються в механізмах і ма­шинах. Вони забезпечують безперервний рівномірний рух.

Обертальний рух у машинах і механізмах передається гнучкими - пасо­вими, ланцюговими і жорсткими - фрикційними, зубчастими - передачами. У пасових і фрикційних передачах використовуються сили тертя, а у зубчастих і ланцюгових - механічне зчеплення елементів передачі. Кожна з передач має ведучу ланку, що надає рух, і ведені ланки, які передають рух від даного механізму до другого, зв’язаного з ним.

Важливою характеристикою передач обертального руху є передаточне відношення або передаточне число.

Відношення кутової швидкості, частоти обертання (числа обертів за хвили­ну) і діаметрів одного з валів до відповідних параметрів іншого вала, що обертається разом з першим валом, називаєтьсяпередаточним відношенням.Його позначають буквою u. Відношення частоти обертання ведучого вала до частоти обертання веденого називаютьпередаточним числом. Це число по­казує, у скільки разів прискорюється чи сповільнюється рух.

depositphotos 89973466 stock photo transmission shaft gear

Ведучі ланки та їх параметри прийнято позначати непарними цифрами 1, 3, 5 і т. д., ведені та їх параметри - парними цифрами 2, 4, 6 і т. д. Наприклад: D1 і D2- діаметри ведучого і веденого шківів зубчастих коліс, зірочок і т. д.;

z1 і z2 - числа зубів ведучого і веденого зубчастих коліс, зірочок; n1 і n2 - частоти їх обертання (числа обертів); ω1 і ω2 — кутові швидкості.

Оскільки частота обертання (кількість обертів за хвилину) прямо пропор­ційна кутовій швидкості обертання, то передаточне відношення

u1-2 = n1/n2 = ω1/ω2

Передаточні відношення, виражені через діаметри початкових кіл D і чис­ла зубів z зубчастих коліс, рівні між собою:

u1-2 = D2/D1 = z2/z1

Тобто, отримати дані про передаточне відношення можна з будь-якого виразу:

u1-2 = n1/n2 = ω1/ω2 = D2/D1 = z2/z1

59 Пасові передачі.                                                                                                                                  

Порівняно з іншими механічними передачами пасові дають змогу просто, безшумно передавати крутний момент від двигуна або проміжного вала до робочого органу верстата в достатньо широкому діапазоні швидко­стей і потужностей. Пас охоплює два шківи, насаджені на вали. Наванта­ження передається за рахунок сил тертя, що виникають між шківом і пасом внаслідок натягання останнього. Застосовуються передачі з плоскими клиновими і круглими пасами.

image010

Пасові передачі поділяють на відкриті, перехресні і напівперехресні. У від­ритій передачвали паралельні один одному і шківи обертаються в одному напрямку. В перехресній вали розташовані паралельно але ведучий шків обертається, наприклад за годинниковою стрілкою а веде­ний - проти неї, тобто у зворотному напрямку. Напівперехресну передачу застосовують між валами, осі яких розташовані в різних площинах під кутом один до одного.

У приводах машин використовуються плоскі і клинові паси - шкіряні, бавовняні суцільноткані і шиті, ткані прогумовані. Застосовуються також шерстяні ткані паси. У верстатах використовуються, в основному, шкіряні паси, а також плоскі клинові прогумовані. Для зменшення ковзання паса внаслідок недостатнього тертя через невеликий кут охоплення застосовують натяжні ролики.

Натяжний ролик - це проміжний шків на шарнірно закріпленому важелі. Під  дією вантажу на довге плече важеля ролик натискує на пас, пас натягується, внаслідок чого збільшується кут охоплення пасом великого шківа.

Діаметр натяжного ролика має бути не меншим за діаметр малого шківа. Натяжнийролик слід установлювати біля веденої вітки не дуже близько до шківа.

Model V belt 3D

Передачі клиновими паса­ми широко розповсюджені, во­ни прості і надійні в експлуа­тації. Основна перевага кли­нових пасів - якісне зчеплен­ня їх зі шківами і відносно мале ковзання. Крім того, га­барити клинових передач знач­но менші, ніж плоских пасових передач.

1

На малюнку показано пере­різ клинового паса. Він скла­дається з декількох шарів прогумованої тканини 1, декількох рядів корду 2 (корд - товсті скручені бавовняні нитки), ша­ру гуми 3 і обгортки 4 з про­гумованої тканини. Пас укла­дається у паз на ободі шківа 7 і заглиблюється так, щоб не тор­кався своєю поверхнею 5 дна 6 шківа. Для передачі великих крутних зусиль застосовують багатопазові клинопасові приводи, шківи яких мають декілька ка­навок. Клинові паси мають ви­значену довжину, їх не можна подовжувати або вкорочувати. Для клинопасових приводів загального призначення стандартизовано сім перерізів пасів. Їх позначено буквами О, А, Б, В, Г, Д і Е (О - найменший переріз). Номінальна довжина клинових пасів (довжина їх внутрішнього пе­риметра) становить від 500 до 1400 мм, кут натягування - 400. Клинові паси вибирають за перерізом залежно від потужності, що пере­дається, і передбаченої швидкості обертання.

На малюнку показано передачу з широким клиновим пасом, яка складається з двох відокремлених розсувних ведучого і веденого шківів. Ведучий шків за допомогою маточини (рос. ступица) 1 консольно закріплено на валу 2 електродвигуна. На маточині нерухомо закріплено конус 3. Рухомий конус 4 встановле­но на стакані 5, який з’єднаний за допомогою шліців з маточиною1 і притиснутий пружиною 6.­ Ведений шків складається з рухомого стакана 8 і нерухомого 9, конусів з маточиною 10, з’єднаною з валом 11 приводу. Керуванняпередачею здійснюється спеціальним пристроєм (на малюнку не показано) шляхом переміщення стакана рухомого веденого конуса. При наближенні конусів 7 і 9 пас 12віддаляється від осі обертання шківа, одночасно набли­жаючись до осі вала 2. Ведучий шків, протидіючи опору пружини 6, змінює передаточне відношення і частоту обертання веденого шківа.

Передачі з широкими клиновими пасами розповсюджуються все ширше. Вони дають змогу безступенево регулювати швидкість обертання робочого органу на ходу під навантаженням і таким чином встановити оптимальний режим роботи. За наявності розглянутої передачі у верстаті можна механізу­вати і автоматизувати процес оброблення.

60

Ланцюгові передачі.                                                                                                                          

KYZXAL3

Для передачі обертального руху від одного вала до другого розташованого на певній відстані від першого, застосовуються крім пасових ланцюгові передачі. Як показано на малюнку, а ланцюгова передача являє собою замкнений металевий шарнірний ланцюг, що охоплює два зубчастих колеса (зірочки). На відміну від паса ланцюг не проковзує, крім того його можна застосовувати у передачах з малою відстанню між валами та в передачах з великим передаточним числом.

Ланцюгові передачі застосовуються для передачі потужності від долей кінської сили (велосипедні ланцюги) до тисячі кінських сил (багаторядні ланцюги підвищеної міцності).

Ці передачі працюють на великих швидкостях, до 30 м/с, і передаточ­них числах до 15. В окремих випадках їх коефіцієнт корисної дії може ста­новити 0,98.

Ланцюгова передача складається з двох зірочок - ведучої 1 і веденої 2, які насаджені на вали, і нескінченного ланцюга 3, надітого на ці зірочки.

Серед різних видів ланцюгів найбільше розповсюдження мають одно- і багаторядні роликові і пластинчасті. Найбільша швидкість роликових лан­цюгів 18 м/с, пластинчастих - 30 м/с.

Роликовий ланцюг (б) складається з шарнірно з’єднаних пластинок 1 і 2, між якими розташовані ролики 3, що вільно обертаються на втулці 4. Втулка запресовується в отворах внутрішніх пластинок 2, вона може повер­татися на валику 5. Відстань між осями двох сусідніх валиків, тобто крок ланцюга, має бути рівною кроку зірочки. Під кроком зірочки розуміють до­вжину дуги, описаної по верху зубців зірочки і обмеженої вертикальними осями симетрії двох суміжних зубців.

Валики 5 щільно запресовуються у отворах зовнішніх пластинок 1.На одній з ланок ланцюга роблять замок (в) з двох валиків 1 і 2, з’єд­нуючої пластинки 3, зігнутої пластинки 4 і шплінтів для закріплення плас­тинок. Щоб зняти або встановити ланцюг, його розмикають, попередньо ро­зібравши замок.

Пластинчастий ланцюг (г) складається з декількох рядів пластин з зубцями, що з єднані між собою втулками і шарнірно закріплені на спільних валиках.

У ланцюгових передачах передаточне число зберігається постійним. Крім того, вони дуже міцні, що дає змогу передавати великі зусилля. У зв’язку з цим ланцюгові передачі застосовують, наприклад у таких вантажопідйомних механізмах як талі і лебідки. Довгі ланцюги застосовують в ескалаторах метро, конвеєрах.

245a58340767c353d0f0601a819841e9

2016 YAM MT07TR EU RMB ACCDET 002 1000x667

Bogies Gearbox Chain Drive M16 CAT Grader Caterpillar

 

2

Ланцюгові передачі: а - загальний вигляд, б - однорядний роликовий ланцюг, в - замок, г - пластинчастий ланцюг (а - міжосьова відстань, р - крок ланцюга).

61 Фрикційні передачі.                                                                                                                            
htmlconvd Veef8Y16x1

У фрикційних передачах обертальний рух передається від веду­чого до веденого вала за допомогою щільно притиснутих один до одного гладеньких коліс (дисків) циліндричної або конічної форми. Фрик­ційні передачі застосовуються в лебідках, гвинтових пресах, верстатах та інших машинах.

Щоб фрикційна передача працювала без ковзання і забезпечувала необ­хідну силу тертя (зчеплення), поверхню веденого колеса покривають шкі­рою, гумою, пресованим папером, деревиною або іншим матеріалом, який може створити потрібне зчеплення зі стальним або чавунним ведучим коле­сом.

У фрикційних передачах застосовують циліндричні колеса для переда­вання руху між валами, розташованими паралельно один до одного а конічні між валами, що перехрещуються.

В обладнанні використовуються фрикційні передачі з регульованим пере­даточним числом. Одна з найпростіших таких передач зображена на малюнку. Для зміни передаточного числа передачі оснащені пристроями, які пересувають одне з коліс вздовж вала і закріплюють його у відповідному місці. Зменшен­ня таким пристроєм діаметра D веденого вала до робочого діаметра D1 забез­печує збільшення частоти обертання веденого колеса. Внаслідок цього зме­ншується передаточне число n1/n2. З віддаленням ведучого колеса від осі веденого передаточне число, навпаки, збільшується. Таке плавне регулювання швидкості називається безступеневим, а пристрій, який регулює, - варіато­ром швидкостей.

vosstanovlenie plastikovyh shesterenok i detalei photo 4720
planetary 3
63

Зубчасті передачі.                                                                                                                               

Zeitumstellung EN GB10650059934

Майже в усьому промисловому обладнанні застосовуються зуб­часті передачі. Вони дають змогу змінювати швидкість рухомих частин вер­статів і напрямок їх руху, передавати від одного вала до іншого сили і крутні моменти, а також перетворювати їх.

У зубчастих передачах рух передається за допомогою пар зубчастих ко­ліс (6). Менше зубчасте колесо називають шестірнею, а більше - коле­сом. Термін "зубчасте колесо" стосується як до шестірні, так і до колеса.

В залежності від взаємного розташування осей валів зубчасті передачі поділяють на циліндричні, конічні і гвинтові. Циліндричні зубчасті колеса для промисло вого обладнання виготовляють з прямими, косими і кутовими (шевронними) зубами.

За профілем зубів розрізняють евольвентні, з зачепленням Новікова і циклої­дальні зубчасті передачі. У машинобудуванні широко застосовується евольвентне зачеплення. Принципово нове зачеплення Новікова можливе лише в косозубих передачах. Воно перспективне завдяки високій міцності. Циклоїдальне зачеплення використовується в різних приладах, у тому числі і в годинниках.

Циліндричнізубчасті колеса з прямими зубами (а) застосовуються в передачах з паралельно розташованими осями валів, вони встановлюються на них рухомо або нерухомо.

Циліндричні зубчасті колеса з косими зубами (б) застосовуються для передавання руху у передачах, осі валів яких перехрещуються в просторі, а іноді і між паралельними валами, наприклад, коли в передачі мають поєднуватися підвищена кутова швидкість і безшумність їх роботи при великих передаточ­них відношеннях (до 15:1).

Косозубі колеса монтуються на валах тільки нерухомо. Робота косозубих коліс супроводжується осьовим тиском, а тому вони придатні для переда­вання лише порівняно невеликих потужностей. Осьовий тиск можна усуну­ти, з’єднавши два косозубі колеса з однаковими, але направленими у різні сторони зубами. Так одержують шевронне колесо (в), яке монтують, повертаючи вершину кута зубів в сторону обертання колеса. На спеціальних верстатах шевронні колеса виготовляють цілими з однієї заготовки.

Шевронні колеса міцні, їх застосовують для передавання великих потуж­ностей за умови, коли зубчасте зачеплення під час роботи зазнає поштовхи і удари. Ці колеса також установлюють на валах нерухомо.

silver two gear cogs animation 9
 
35949067 gear metal wheels close up
55db6f071f395d096a8b456f
5 Зубчасті зачеплення: а - циліндричне з прямими зубами, б - таке ж з косими зубами, в - з шевронними зубами, г - конічне, д - колесо-рейка, е - черв’ячне, є - з круговими зубами.

Розрізняють також прямозубі, косозубі та з круговими зубами конічні пе­редачі. На малюнку г зображено конічні прямозубі, а на малюнку, є - конічні кругові зуб­часті колеса. Їх призначення - передавання обертання між валами, осі яких перетинаються. Конічні зубчасті колеса з круговими зубами застосовують в передачах, де необхідні висока плавність і безшумність руху.

На малюнку, дзображені зубчасті колесо і рейка. У цій передачі оберталь­ний рух колеса 1 перетворюється в прямолінійний рух рейки 2.

Евольвентне зачеплення - лінійчате, оскільки контакт зубів практично проходить по вузькій площадці, розташованій вздовж зуба (а). Цим пояснюється порівняно невисока контактна міцність цього зачеплення.

В зачепленні Новикова лінія контакту зубів стає точкою і зуби торкаються тільки в момент проходження профілів через цю точку (б), а неперерв­ність передавання руху забезпечується завдяки гвинтовій формі зубів. Тому це зачеплення може бути тільки косозубим з кутом нахилу β = 10...300. При взаємному перекочуванні зубів контактна площадка пересувається вздовж зуба з великою швидкістю, що створює сприятливі умови для утворення стійкої масляної плівки між зубами, завдяки чому тертя в передачі зменшується майже в два рази, відповідно підвищується несуча здатність зубів.

Суттєвим недоліком розглянутого зачеплення є підвищена чутливість до зміни міжосьової відстані і значних коливань навантажень.

6

У кожному зубчастому колесі (в) розрізняють три кола (ділильне, виступів і впадин) і три відповідних діаметри.

Ділильне або початкове коло ділить висоту зуба на дві нерівні частини. Верхню частину зуба називають головкою, а нижню - ніжкою зуба. Висоту головки зуба прийнято позначати ha, висоту ніжки -hf, діаметр кола - d.

Коло виступів - це коло, що обмежує зверху профілі зубів колеса, його діаметр позначають da.

Коло западин проходить по основах впадин зубів, діаметр цього кола по­значають df.

Відстань між серединами двох сусідніх зубів, виміряна вздовж дуги ділиль­ного кола, називається крокомзубчастого зачеплення. Крок позначають бук­вою Р. Якщо крок, виражений в міліметрах, розділити на число π=3,14, то одержимо величину, яку називають модулем.

Модуль виражають в міліметрах і позначають буквою m. Таким чином, модуль

m = P/π  = P/3,14 а крок P = πm = 3,14m

Дуга ділильного кола S в межах зуба називається товщиною зуба, дуга S1 - шириною западини. Як правило, S = S1. Розмір b зуба вздовж лінії, паралельної осі колеса, називається довжиною зуба.

Число зубів зубчастого колеса позначається буквою Z.

У зуборізній справі модуль є дуже важливим показником. Від нього за­лежать усі елементи зуба: висота головки ha = m, висота ніжки hf= 1,25m, висота всього зуба h = ha + hf = m +1,25m = 2,25 m.

Знаючи число зубів Z і модуль m, можна визначити діаметр ділильного кола зубчастого колеса

d = zmдіаметр кола виступів da = d + 2h' = zm + 2m = (z +2)m, діаметр кола впадин df = d - 2hf = zm - 2,4m = (z - 2,4)m.

Щоб визначити діаметр заготовки для виготовлення зубчастого колеса, до заданого числа зубів додають число два і одержаний результат перемножують на модуль.

2580606 uglerodistaya stal

Тихохідні зубчасті колеса виготовляють з чавуну або вуглецевої сталі швидкохідні - з легованої сталі. Після нарізання зубів на зуборізних верста­тах зубчасті колеса піддають термічній обробці, щоб збільшити їх міцність і підвищити стійкість проти зношування. Якість поверхонь зубів коліс з вуглецевої сталі підвищують хіміко-термічним способом - цементацією з на­ступним гартуванням. Зуби швидкохідних коліс після термічного оброблення шліфують або притирають. Застосовується також поверхневе гартування струмами високої частоти.                       

Щоб зачеплення було плавним і безшумним, одне з двох коліс у зубчас­тих парах іноді при невеликих навантаженнях виготовляють з текстоліту, деревинношарового пластика ДСП-Г або капрону. Для полегшення зачеп­лення зубчастих коліс при увімкненні шляхом пересування по валу торці зубів з боку їх ввімкнення заокруглюють.

легированная сталь

Worm Gear

Черв’ячні передачі дають змогу одержати великі передаточні числа, тому їх застосування доцільне у разі необхідності невеликої частоти обертання веденого вала. Суттєве значення має і те, що черв'ячні передачі займають менше місця, ніж зубчасті.

Черв’ячна передача складається з черв’яка, що насаджу­ється на ведучий вал або виготовляється з ним як одне ціле, і черв’ячного колеса, що закріплюється на веденому валі. Черв’як являє собою гвинт з трапецеїдальною різзю. Гвинтові зуби черв’ячних коліс увігнуті по довжині.

За числом зубів розрізняють черв’яки одно-, двозахідні і т.д. Однозахідний черв’як за один оберт повертає колесо на один зуб, двозахідний - на два тощо. Щоб визначити передаточне число u черв’ячної передачі, треба число заходів К черв'яка розділити на число зубів z2 черв’ячного колеса. Якщо, наприклад К= 2, а z2 = 50, то u = K/z2 = 2/50 = 0,04.

При частоті обертання черв’яка n = 500 обертів за хвилину для черв’ячного колеса n2 = n1u = 500 • 0,04 = 20 об/хв.

Недоліком черв’ячних передач є великі втрати потужності, що передаєть­ся, на тертя. Для зменшення втрат черв’яки виготовляють із сталі, їх поверх­ні після гартування шліфують, а ободи черв’ячних коліс, які надівають на стальну маточину, виготовляють з бронзи. При застосуванні таких матеріа­лів тертя зменшується, меншими стають втрати потужності і знос деталей.

ТЕМА 2.3 - МЕХАНІЗМИ, ЩО ЗМІНЮЮТЬ РУХ.

Service22 07 512

Урок №11. Механізми, що змінюють рух.                                                                                        

Механізми, що змінюють рух: зубчасто-рейкові, гвинтові, кривошипно-шатунні, кривошипно-колісні, кулачкові. Їх будова, переваги та недоліки, призначення.

63

Механізми перетворення обертального руху.                                                                                 

гвинтові механізми:

Найпоширенішими механізмами перетворення обертального руху в прямолінійний є кривошипно-шатунні, рейкові, гвинтові, ексцентрикові, кулісні, храпові тощо.

36665756768856789880

Для перетворення обертального руху в поступальний і поступального в обертальний у різних машинах широко застосовуються гвинтові механізми. Особливо часто вони використовуються для здійснення прямолінійного до­поміжного (подача) або встановлювального (підвід, відвід, затискання) руху в таких конструкціях, як столи, супорти, каретки, шпиндельні бабки тощо. Гвинти, що застосовуються в цих механізмах, називають ходовими. Гвинтові механізми часто також слугують для підйому вантажів або для передавання сил. Прикладом такого застосування є домкрати, гвинтові стяжки тощо. У цих випадках гвинти називають вантажними. Вони звичайно працюють при невеликих швидкостях, але з більшими силами, ніж ходові гвинти.

 

Основні деталі гвинтового механізму - гвинт і гайка. У таких механізмах (передачах гвинт - гайка) рух передається від гвинта до гайки, тобто оберталь­ний рух гвинта перетворюється на поступальний рух гайки, наприклад, як у механізмі поперечного переміщення супорта токарного верстата. У деяких конструкціях рух передається від гайки до гвинта. Іноді гвинтова передача перетворює обертання гвинта в поступальний рух того ж гвинта при неру­хомо закріпленій гайці. Прикладом такого механізму може бути гвинтова передача верхньої частини стола (а) фрезерного верстата. При повер­танні рукоятки 6 у гайці 2, закріпленій гвинтом 3 в полозках 4 стола 5, почи­нає поступально рухатись гвинт 1. Разом з ним рухається по напрямних по­лозків стіл 5.

Ексцентрикові і кулачкові механізми.

36665756768856789880

Ексцент­рик - це круглий диск, вісь якого зміщена відносно осі обертання вала, на якому знаходиться диск. Коли вал 2 обертається, ексцентрик 1 пересуває ролик 3 і зв’язаний з ним стрижень 4 вгору. Униз ролик повертається пру­жиною 5. Таким чином обертальний рух вала 2 перетворюється ексцентри­ковим механізмом у поступальний рух стрижня 4.

Кулачкові механізми широко застосовуються у верстатах-автоматах та в інших машинах для здійснення автоматичного циклу роботи. Ці механізми можуть мати дискові циліндричні або торцеві кулачки. Показаний на малюнку, в механізм являє собою кулачок 1 з канавкою 2. На торці канавка має складну форму. В ній розташовано ролик 3, з’єднаний з повзуном 4 стрижнем 5. У результаті обертання кулачка 1 повзун 4 одержує неоднакову швидкість прямолінійного зворотно-поступального руху, яка залежить від профілю канавки.

1770983

Кулісний механізм.

36665756768856789880

На малюнку зображена схема кулісного механізму, який широко застосовують, наприклад у поперечно-стругальних і довбальних верстатах. З повзуном 1, на якому закріплено супорт з різальним інструментом, шарнірно зв’язана сергою 2 куліса - хитна деталь 4 (вона коливається ліворуч і право­руч). Знизу куліса з’єднана з опорою за допомогою шарнірного з’єднання 6, причому під час коливань її нижній кінець повертається навколо осі опори.

Куліса коливається внаслідок поступально-зворотних переміщень в її пазі деталі 5, яку називають кулісним каменем. Ця деталь одержує рух від з’єднаного з нею зубчастого колеса 3. Зубчастому колесу 3 (його називають кулісною шестірнею) обертання передається колесом, закріпленим на веду­чому валу. Швидкість обертального руху кулісного колеса регулюється ко­робкою швидкостей, зв’язаною з електродвигуном.

Довжина ходу повзуна залежить від того, як установлений в зубчастому колесі 3кулісний камінь. Чим далі від центра шестірні розташовано куліс­ний камінь, тим більше коло, яке він описує при обертанні шестірні, і тим більший кут хитання куліси і довший хід повзуна. І навпаки, чим ближче до центра колеса встановлено кулісний камінь, тим меншими будуть коло, кут і хід.
cherchenie 38
Animiertes Prinzip mechan Hobelmaschine

Храпові механізми.

3ее3466666677788

Величину періодичних переміщень робочих органів машин дають змогу змінювати храпові механізми. Типи і галузі застосування цих механіз­мів різноманітні.

Основними частинами хра­пового механізму є стояк 2, храповик (зубчасте колесо) 1, важіль 4 і деталь 3 з виступом, яку називають со­бачкою. Храповик зі скошени­ми в один бік зубами насадже­но на ведений вал механізму. На одній осі з валом шарнір­но закріплено важіль 4, який повертається (коливається) під дією привідної штанги 6. На важелі також шарнірно закріплено собачку, виступ якої має форму, що відповідає западині між зубами храповика.

Коли важіль 4 храпового механізму рухається праворуч, собачка вільно ковзає по заокругленій частині зуба храповика, потім вона під дією власної сили тяжіння або сили спеціальної пружини заскакує у западину і, впершись у наступний зуб, штовхає його вперед. Внаслідок цього храповик, а з ним і ведений вал повертаються у попереднє положення. Зворотний поворот хра­повика з веденим валом на холостому ході важеля з собачкою 3 запобігається завдяки стопорній собачці 5, шарнірно закріпленій на нерухомій осі і притиснутій до храповика пружиною.

Описаний механізм перетворює коливальні рухи важеля в переривчасто-обертальний рух веденого вала.
01 SIMULIA pawlstressani

ТЕМА 2.4 - ДЕТАЛІ МАШИН.

66

Урок №12. Деталі машин.                                                                                                                   

Деталі машин. Деталі та збірні одиниці загального і спеціального призначення. Вимоги до них. Роз’ємні та нероз’ємні з’єднання деталей машин, їх види.

Деталі і складальні одиниці передач обертального руху. Осі і вали, їх відмінності за характером роботи. Основні види підшипників та їх застосування. Муфти, їх класифікація та застосування. Редуктори, коробки передач.

65

Деталі та збірні одиниці загального і спеціального призначення.                                                

auto parts volkswagen golf 3

Досить значна кількість деталей і складальних одиниць зустрічається майже в усіх машинах (болти, гайки, шайби, підшипники кочення ланцюги тощо), тому їх називають деталями і складальними одиницями загального призначення.

Деталями і складальними одиницями спеціального призначення називають такі, що зустрічаються тільки в одному чи декількох типах машин, наприклад шпинделі верстатів, колінчасті поршні, розподільчі вали.

Всі деталі і складальні одиниці загального призначення діляться на з’єдну­вальні (нарізні, шпонкові, заклепувальні тощо), для передачі обертального руху (зубчасті колеса, шківи, зірочки тощо) і обслуговуючі передачі (вали підшипники, муфти тощо).
64

Типові деталі для передавання обертального руху.                                                                       

Cardan joint DIN808 type D z arrangement topview animated

Найхарактернішими типовими деталями для передавання оберталь­ного руху в промисловому обладнанні є вали, осі, підшипники, муфти тощо.

Обертові частини приводів машин - зубчасті колеса, диски, муфти, шківи тощо - у більшості випадків установлюють на валах і осях, які можуть бути розташовані по-різному - горизонтально, вертикально, під кутом.

Вал - це деталь, що обертається в підшипниках і передає крутний мо­мент. За конструкцією вали поділяються на прямі, колінчасті, шліцьові, вали-шестірні тощо. Особливу групу складають гнучкі вали.

Вали можуть бути гладенькими або ступінчастими. Утворення ступенів пов'язано з умовами виготовлення і зручністю складання. Довгі вали можна виготовляти з окремих частин, з’єднаних муфтами. При експлуатації вали працюють на згин, закручування, а в окремих випадках додатково і на розтя­гування і стискання.

За типами перерізів вали і осі діляться на суцільні і порожнисті. Порож­нистий переріз застосовується для зменшення маси і розташування інших деталей в середині валів і осей.

8789

Для передачі сил вали з’єднуються з зубчастими колесами і шківами за допомогою спеціальних деталей - шпонок. Одна частина шпонки встанов­люється на валу, інша - в приєднуваній деталі. Переріз шпонок і шпонкових пазів у з’єднуваних деталях вибирають в залежності від діаметра вала і харак­теру спряження.

Різниця між валом і віссю полягає в тому, що вал обертається і передає силу через закріплені на ньому деталі іншим деталям, які з ним спряжені, вісь же, обертаючись або залишаючись нерухомою, тільки утримує деталі, що на ній насаджені.

Для з’єднання валів з зубчастими колесами і шківами застосовують та­кож шліцьові з’єднання.

b454df77ff6bf7d0ea7700d3b08c160e Цапфами називають ділянки валів і осей, які лежать в опорах кочення або ковзання. В залежності від положення на валу цапфи ділять на шипи, шийки і п’яти. Шип розташовується на кінці вала і сприймає радіальне наван­таження. Шийка знаходиться в середній частині вала. Вона також сприймає радіальне навантаження і одночасно дію крутного моменту. П’ята - торцева частина вала або осі, сприймає лише осьові навантаження.
300px Spline shaft

Вали і осі - відповідальні деталі машини. Опорні частини валів дуже ретель­но обробляються для кращого їх з’єднання з деталями. Конструкція валів визна­чається способом закріплення на них деталей, типом і розмірами підшипників, що є опорами, а також технологічними умовами оброблення і складання.

У багатьох верстатах застосовуються шліцьові вали - з неглибокими по­здовжніми пазами на поверхні. Пази чергуються з виступами - шліцами прямокутного, трикутного чи фасонного профілю. Точно такі ж шліци роб­лять у маточині, що з’єднується з валом і пересувається по ньому.

Шліцьові з’єднання складніші за будовою і виготовленням, ніж шпонкові. Але вони забезпечують точніше розташування деталі на валу і дають змогу передавати дуже великі обертові моменти при меншому поперечному пере­різі вала. Крім того, вони довговічні і зносостійкі.
Spline shaft section
54

Підшипники.                                                                                                                                        

zamena podshipnika v stiralnoi mashine atlant 2

Опори валів і осей, призначені для сприйняття радіальних і осьо­вих навантажень, називають підшипниками. Радіальне навантаження ство­рюється силою, яка перпендикулярна до осі вала, а осьове - силою, що діє вздовж його осі.

У залежності від характеру відносного переміщення деталей розрізняють тертя двох видів: ковзання і кочення. У разі тертя ковзання поверхня, лінія або точка дотикання однієї деталі весь час ковзається по другій. Це спостері­гається, наприклад, при пересуванні поршня в циліндрі, русі каретки супорта токарного верстата по напрямних станини, при викреслюванні круга на площині вістрям циркуля і т. д.

При терті кочення деталі перекочуються одна по одній без ковзання і по­верхні їх дотикаються тільки по лінії або в одній точці, причому по мірі пе­рекочування лінія або точка дотикання весь час замінюється новою, що спо­стерігається, наприклад, при коченні котків по рейках, перекочуванні (без ковзання) зубів коліс у зубчастих передачах тощо.

Якщо конструкції попарно з’єднаних деталей і навантаження однакові, то опір тертю і знос деталей значно менші при коченні.

Найхарактерніше проявляються сили тертя в підшипниках, нерухомих опорах, в яких обертаються шипи (цапфи) валів. За видами тертя підшипни­ки поділяються на підшипники ковзання і підшипники кочення.

dubl1 Підшипники ковзання. Ці деталі так називають тому, що між шийкою ва­ла, що обертається, і нерухомою опорною внутрішньою поверхнею підшип­ника виникає тертя ковзання. Спочатку зазор між шийкою вала і посадочною поверхнею підшипника мінімальний, але він збільшується внаслідок їх зно­шування. Швидкість збільшення зазору залежить від конструкції підшипни­ка. У промисловому обладнанні застосовуються підшипники ковзання різ­них конструкцій. Головним чином вони виготовляються з антифрикційних матеріалів, які забезпечують достатню міцність і твердість як за кімнатної температури, так і за температури найбільшого нагрівання в процесі роботи, а також дають змогу одержати найменші тертя і знос, легко пришабруються і швидко припрацьовуються, мають потрібну мікропористість для збережен­ня мастила в період зупинки вала (шпинделя) та забезпечують легке вида­лення продуктів зносу.
Opera Знімок 2018 11 27 131408 avatars.mds.yande
Opera Знімок 2018 11 27 131310 avatars.mds.yandex.net
aluminium bronze rod 03 1493899097 p 2961951 562513 173567691 w640 h640 89 142054931354abdcc107bd0

У станкобудуванні підшипники ковзання, в основному, виготовляють з антифрикційних кольорових сплавів двох типів: олов’яних і алюмінієвих бронз, а також бабітів.

Підшипники ковзання поділяють на дві основні групи: нерознімні та рознімні. Нерознімні можуть бути нерегульованими і регульованими. До пер­ших, як правило, належать втулки і посадочні місця під вали в різних корпу­сах і станинах. У нерегульованих підшипниках на відміну від регульованих не можна змінювати зазор між шийкою вала і поверхнею, на яку вона спира­ється. У регульованих підшипниках зазор можна підтримувати постійним, не дивлячись на знос підшипника і шийки вала. Рознімні підшипники складаються з двох частин (піввтулок) або декількох сегментів.
sko1 1024x682

Підшипники ковзання мають такі недоліки:

♦   великі втрати потужності, що передається, внаслідок тертя;

♦   збільшення початкового зазору між вкладишем і посадочним

     місцем, спе­ціально передбаченим для створення шару мастила в межах цього зазору;

♦   значна трудомісткість виготовлення підшипників;

♦   застосування кольорових металів.

6677767675

zapressovka podshipnikov1 big

Підшипники кочення  широко використовуються в усіх галузях машинобудування. Це готові складальні одиниці, основними елементами яких є тіла кочення - кульки або ролики, що розташовуються між кільцями і утримуються на визначеній відстані один від одного за допомогою сепара­тора 4. У процесі роботи кульки 2 (або ролики) котяться по бігових доріжках кілець 1 і 3. Одне з кілець, як правило, нерухоме. При терті кочен­ня втрати потужності, що передається, значно менші, ніж при терті ковзання. 

У залежності від характеру навантажень, які сприймаються шарико- і роликопідшипниками кочення, їх поділяють на три групи: радіальні, упорні і радіально-упорні. Форма роликів може бути циліндричною, бочковидною, конічною , голчастою або витою. 

Радіально-упорні підшипники  призначені для сприйняття комбінованих навантажень - одночасно діючих радіальних і осьових. 

Здатність сприймати осьові навантаження радіально-упорним шарикопідшипником залежить, головним чином, від кута контакту. Він не перевищує 400 (стандартні кути 12; 26 і 400). 

У підшипниках кочення цапфа вала, як правило, спирається на поверхню внутрішнього кільця й обертається з ним відносно зовнішнього кільця. Під­шипники кочення зносостійкіші за підшипники ковзання. Крім того, вони можуть застосовуватись на різних швидкостях без додаткового регулювання, не потребують великої кількості мастила, обслуговування їх нескладне. За­стосування підшипників кочення характеризується найменшими втратами потужності від тертя в опорах.

Слюсарі-ремонтники повинні знати, які підшипники і в яких випадках ви­користовуються, а також принципи їх регулювання.

sko1 1024x682
dubl1

Підшипники кожного із розглянутих видів діляться на одно-, дво- і багаторядні. Однорядні шарико- і роликопідшипники вже було  показано.

Дворядні шарико- і роликопідшипники складаються з тих же частин що й однорядні, але внутрішнє кільце у них має дві паралельні доріжки кочення а доріжка кочення зовнішнього кільця виконана у формі сфери, що обумови­ло назву цих підшипників - сферичні. Завдяки сферичній формі внутрішньої поверхні зовнішнього кільця підшипник вільно самовстановлюється при підвищенні неспіввісності (перекосі гнізд підшипників вала в корпусній деталі). Цим запобігається затиснення кульок або роликів. У зв’язку з такою особливістю сферичні підшипники називають самоустановлюваними У звичайних підшипниках кочення перекоси валів не допускаються.

4d1a7436223993.571494a52efda Багаторядні підшипники мають декілька рядків кульок або роликів. Умовні позначення підшипників кочення характеризують внутрішній діа­метр, серію, тип, конструктивні особливості та клас точності підшипника. Повне умовне позначення підшипників складається з семи цифр значення яких залежить від місця, що займає кожна з них в умовному позначенні (справа наліво). Першою і другою позначають діаметр вала (внутрішній діа­метр підшипника або втулки), третьою і сьомою - серію, четвертою - тип п’ятою і шостою — конструктивні особливості.

Відповідно до ГОС'Т 520-71 установлено п’ять класів точності: 0, 6, 5, 4 і 2, де 0 - підшипник кочення звичайної точності, 6 - підвищеної, 5 - високої, 4 - особливо високої, 2 - надвисокої.

Підшипники класу 0 застосовуються в механізмах різного обладнання, кла­сів 6, 5 - у точних механізмах верстатів, зокрема, для точних шпинделів, а класів 4 і 2 - в особливо точних механізмах (наприклад, для шпинделів прецизійних верстатів). Точні підшипники не слід установлювати там, де можуть працювати підшипники класу 0. Чим точніші підшипники, тим дорожче вони коштують.

355544

На малюнку зображено дворядний роликопід­шипник високої точності. Він складається з внут­рішнього 1 і зовнішнього 4 кілець, циліндричних роликів 3 і сепаратора 2. Отвір внутрішнього кільця виконано з конусністю 1:12, що дає змогу встановлювати підшипник на конічній шийці вала. Зовнішня поверхня цього кільця має бортики, які створюють дві доріжки для точного на­правлення коротких циліндричних роликів.

Ролики в обох рядах закріплено в гніздах се­паратора. Один ряд зміщено відносно другого на півкроку, ряди розташовано у шахматному по­рядку. Завдяки такому розміщенню, а також ве­ликій кількості роликів у підшипнику зовнішнє навантаження розподіляється оптимально.

Зовнішнє кільце підшипника має одну суцільну циліндричну доріжку без бортиків. Для полегшення складання на краях доріжок зроблено скоси.

З’єднання підшипника з конусною шийкою шпинделя дає змогу регулю­вати радіальний зазор осьовим переміщенням внутрішнього кільця підшип­ника вздовж конічної поверхні шпинделя. При переміщенні кільце розши­рюється, зменшується зазор між тілами кочення і підвищується жорсткість складальної одиниці.

Описані підшипники є опорами шпинделів точних швидкохідних верстатів.

Муфти.
578943

У механізмах промислового обладнання застосовують різні муф­ти: одні - для з’єднання двох співвісно розташованих валів або валів, розмі­щення яких близьке до співвісного, інші - фрикційні - призначаються для з’єднання двох валів або з’єднання вала з посадженою на нього деталлю. Багатодискові фрикційні муфти застосовують також для вмикання і вимикання деяких механізмів.

Постійні з’єднання валів одержують за допомогою жорстких і пружних муфт. Жорсткі втулковімуфти з’єднують співвісно розташовані вали 1 і 4 за допомогою втулки 3 і штифтів 2 або шпонок. Ці муфти компактні, дешеві, зносостійкі. Їх, як правило, не ремонтують, зношені замінюють новими.

Пружні муфти допускають деяке відхилення розташування з’єднуваних валів від співвісного, пом’якшують поштовхи та удари.

Одна з найпростіших пружних муфт показана на малюнку. Вона склада­ється з півмуфт 5 і 6, причому в одній півмуфті закріплено чотири або шість пальців 7 з насадженими на них кільцями 8, виготовленими з гуми, шкіри або прогумованої тканини. Кільця входять у отвір другої півмуфти, і оскіль­ки вони пружні, то дають змогу осям півмуфт трохи зміститися або переко­ситися під час роботи. Пальці закріплюють гайками 9.

Для постійного з’єднання валів у сучасних машинах широко застосову­ються кулачково-дискові (хрестові)муфти, які самоцентруються. Вони є різновидом пружних муфт. Така муфта складається з двох пів­муфт 10 і 12, що мають по одному прямокутному пазу на торці, і проміжної деталі 11. Ця деталь може бути виконана у вигляді диска або кільця, на тор­цях якого взаємно перпендикулярно розташовані два виступи 13. Своїми виступами проміжна деталь входить у пази фланців.

Хрестовими муфтами можна з’єднувати два вали при відхиленнях від співвісності до 0,04 діаметра вала і кутових відхиленнях, що не перевищу­ють 0030'. Деталі таких муфт виготовляють із сталей, щоцементуються, а потім гартуються. Проміжну деталь для малонавантажених муфт виготов­ляють з текстоліту або деревношаруватих пластиків. Розсувну кулачкову муфту. Її півмуфта 14 закріплюється на валу нерухомо, півмуфту 16 з’єднують з другим валом за допомогою шпонки. Для передачі руху від одного вала до другого треба перемістити півмуфту 16в осьовому напрямку (при цьому шпонковий паз 17 буде ковзати по її шпонці) і ввести в зачеплення кулачки 15. Муфти цього типу забезпечують надійне з’єднання валів.

592629 vms Mufta

Кулачкові муфти мають малі габаритні розміри, просту конструкцію, виготовлення їх коштує недорого. Недолік цих муфт полягає в тому, що їх ввімкнення на великій швидкості без будь-яких запобіжних заходів супрово­джується ударом, який може спричинити аварію.

Обгінні муфти широко застосовуються у механізмах для передачі руху в одному напрямку, вони автоматично замикаються в одному напрямку обер­тання і розмикаються в протилежному.

cb0a35cc6c71

На попередньому малюнку показано фрикційну обгінну муфту з роликами. Вона скла­дається з обойми 18 з гладенькою циліндричною внутрішньою поверхнею, роликів 19 і зірочки 20. Між обоймою і зірочкою створені порожнини 21, що звужуються в одному напрямку. Ролики виштовхуються штовхачами 25 з пружинками 23 в частини порожнин, які звужуються. При обертанні зірочки за годинниковою стрілкою під дією сил тертя ролики заклинюються і затя­гують за собою обойму, що закріплена в механізмі, наприклад за допомогою шпонки 22. При обертанні у зворотному напрямку обойма обганяє зірочку, викочує ролики у широкі частини порожнин і муфта розмикається.

Деталі обгінних муфт мають високу поверхневу твердість, до HRCe 50-60. Ролики виготов­ляють із сталі ШХ15, зірочки, вкладиші 24 і обойми - зі сталі 20Х і 40Х.

Такі муфти виготовляють для передачі моментів від 2,5 до 770 Н*м при діаметрах валів 10- 90 мм.

11227611234456677

Багатодискові фрикційнімуфти складаються з двох або декількох дисків, торцеві поверх­ні яких міцно притиснуті одна до одної. Діаметр і кількість ва­лів підбирають в залежності від потужності, яка передається. Чим більша площа контакту між дис­ками, тим більша потужність пе­редається. На мал. 12.5 наведено схему багатодискової фрикційної електромаг­нітної муфти, що працює внаслідок дії сил тертя, які виникають в результаті магнітного притягування між деталями, з’єднаними з ведучою і веденою частинами. Привід цієї муфти здійснюється через зубчасте колесо 7, наса­джене на корпус 11. У ньому розміщено електромагнітну котушку 4, один кінець приводу якої виведено на корпус, тобто заземлено, а другий з’єднано з контактним кільцем 6, заізольованим від корпуса кільцем 12. Корпус 11 разом з запресованою втулкою 10 вільно обертається на веденому валу 8 і утримується від осьового переміщення кільцем 9, яке закріплюється стопорним гвинтом.

Якір 1 і диск 2 з’єднані з валиком за допомогою шліцьового з’єднання, вони вільно пересуваються вздовж осі. Диски 3 мають зовнішні виступи, які вільно переміщуються по пазах обойми 5, закріпленої на корпусі 11.

Муфту вмикають, подаючи постійний струм в обмотку котушки 4 через контактне кільце 6. При цьому під дією магнітного поля, що виникло, диски 2 і 3 затискаються між якорем 1 і корпусом 11 і рух передається валу 8і всьо­му механізму.

Редуктори і коробки передач.

1234з

Редуктор  - механізм, передаючий і перетворюючий крутячий момент з однією або більш механічними передачами. Основні характеристики редуктора - ККД, передавальне відношення, передавана потужність, максимальні кутові швидкості валів, кількість провідних і ведених валів, тип і кількість передач і рівнів.

Зазвичай редуктором називають пристрій, що перетворює високу кутову швидкість обертання вхідного валу в нижчу на вихідному валу, підвищуючи при цьому обертовий момент. Редуктор, який перетворить низьку кутову швидкість у вищу зазвичай називають мультиплікатором. Редуктор, який перетворить високу кутову швидкість в нижчу, зазвичай називають демультипликатором.

Редуктор із ступінчастою зміною передавального відношення називається коробкою передач, з безступінчастою - варіатор.

054673