VT Farm - шаблон joomla Форекс
З м і с т
З м і с т

БУДОВА, МОНТАЖ, ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТ ОСВІТЛЮВАЛЬНИХ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК (10)

ТЕМА 5.9 - ПРАВИЛА ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ОСВІТЛЮВАЛЬНИХ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК. БЕЗПЕКА ПРАЦІ ПРИ МОНТАЖІ, ТЕХНІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННІ ТА РЕМОНТІ ОСВІТЛЮВАЛЬНИХ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК.

9

Урок №47. Правила технічної експлуатації освітлювальних електроустановок. Безпека праці при монтажі, технічному обслуговуванні та ремонті освітлювальних електроустановок.

Правила технічної експлуатації освітлювальних електроустановок. Строки проведення планово-попереджувальних ремонтів і оглядів освітлювального обладнання. Контроль над ізоляцією електропроводок різного виду. Контроль за освітленістю основних приміщень. Очищення захисного скла та розсіювачів світильників. Заміна перегорілих ламп. Контроль над контактами патронів, контактними з’єднаннями пускорегулювальної апаратури, конденсаторами, ущільненнями, прокладками уводів електропроводів, кріпленнями. Вибір проводів за навантаженням. Порядок проведення оглядів. Послідовність ремонтних операцій при виявленні дефектів в освітлювальних установках і розподільних пристроях.

7

Правила технічної експлуатації освітлювальних електроустановок. Строки проведення планово-попереджувальних ремонтів і оглядів освітлювального обладнання. Контроль над ізоляцією електропроводок різного виду.

dd9 kak samomu provesti ehlektroprovodku v ch

Для експлуатації освітлювальних електроустановок стан ізоляційних матеріалів дуже важливий.

Забрудненість і запорошеність електроізоляції знижує її електроізоляційні властивості. Перегрівання ізоляції одночасно з пониженням електроізоляційних властивостей робить її крихкою і механічно менш міцною. Внаслідок цього виникають електричні пробої, які призводять до виходу з ладу електроустановок.

Наступним елементом, що відіграє важливу роль під час експлуатації проводок є електричні контакти, які при експлуатації постійно окислюються і слабнуть. Тому перехідний опір контактів збільшується, що викликає їх недопустиме перегрівання і знижен­ня якості.

Щоб забезпечити безперебійну роботу електропроводок і нормальний термін їх роботи, в процесі експлуатації здійснюють відповідний нагляд і своєчасний ремонт. Нагляд здійснюють шля­хом систематичних перевірок їх технічного стану.

Необхідна частота оглядів електропроводок залежить переважно від умов довкілля. У цехах вологих, запорошуваних, з парою і газа­ми, що шкідливо впливають на ізоляцію електропроводок, огляд проводять частіше ніж в цехах з нормальним середовищем. Графік оглядів затверджує головний енергетик підприємства. У приміщеннях з нормальним середовищем огляд електропроводок проводять один раз на шість місяців, а в приміщеннях з неблагополучним середови­щем (сирих, з їдкою парою) — один раз на три місяці. Ремонт здійснюють в міру необхідності, на основі результатів огляду.

Під час оглядів заборонено знімати електротехнічні попереджу­вальні плакати й огорожі, а також наближатися до частин електро­установок, що перебувають під напругою. Якщо при оглядах виявле­но несправності, то про це повідомляють безпосередньо начальника й одночасно роблять відповідний запис в експлуатаційному журналі.

При оглядах електропроводок звертають увагу на загальний стан ізоляції і відсутність в ній видимих пошкоджень: міцність закріплення електропроводки та конструкцій, що підтримують кабель й інші елементи електромережі; відсутність натягу провод­ки в місцях розгалуження. При оглядах запобіжників звертають увагу на їх справність і відповідність до навантаження й перерізу проводів. В місцях, де є можливість ураження електричним стру­мом, перевіряють наявність попереджувальних надписів, плакатів і огороджень. Перевіряють також стан кабельних воронок, відсутність у них протікання, наявність бірок, а також щільність контактів у місцях приєднання жил кабелів. При оглядах необхідно також звертати увагу на стан заземлювального пристрою і надійність контактних з'єднань у ньому.

Заміну плавких вставок і дрібний ремонт освітлювальної елек­тропроводки можна виконувати лише при знятій напрузі.

Крім згаданих оглядів необхідно здійснювати контроль за ста­ном електропроводки за допомогою періодичних вимірювань опо­ру ізоляції, навантажень й електричної напруги мережі в різних точках. Періодичність цих вимірювань, а також вибір точок для вимірювань залежать від місцевих умов і вказані в інструкції підприємства. В сирих і запорошуваних приміщеннях опір ізоляції вимірюють двічі на рік, а в приміщеннях з нормальним середови­щем – один раз на рік.

Слід зауважити, що навіть за найсприятливіших умов експлуатації електропроводок їх ізоляція під впливом різних при­чин поступово погіршує свої властивості (старіє), тому періодично електропроводку необхідно замінювати на нову.

Під час експлуатації проводок контролюють і їх струмове навантаження. Це зумовлено тим, що електричні навантаження можуть з різних причин змінюватися. Перевантаження проводів протягом тривалого часу призводить до небажаного перегрівання електричної ізоляції. Якщо перевірки покажуть, що перевантажен­ня проводки систематичне, то необхідно вжити заходів щодо роз­вантаження мереж або їх підсилення. При підсиленні електропро­водки потрібно стежити за тим, щоб струми в нових проводах і кабелях не перевищували значень, встановлених ПУЕ.

Важливе значення для правильної експлуатації електроустатку­вання має величина напруги. Ця величина змінюється протягом доби. В час максимального споживання електроенергії напруга в електромережі знижується, а в години мінімального споживання підвищується. Електроспоживачі працюють нормально до тих пір, поки коливання напруги не вийдуть за певні межі. Якщо перевірками буде виявлено, що коливання напруги перевищують допустимі значення, то слід вжити заходів, які б допускали регулю­вання величини напруги (наприклад, використати трансформатори).

Бувають випадки, що під час експлуатації якась окрема лінія більше місяця не працювала. За цей час лінія могла бути пошкод­жена або відсиріти. В таких випадках непрацюючу лінію перед її вмиканням уважно оглядають і перевіряють стан її ізоляції.

Дрібний ремонт проводок складається з таких робіт: заміни несправних ізоляторів, штепсельних розеток і вимикачів; закріплення проводки, що провисає; відновлення електромережі в місцях її обриву; заміну запобіжників.

До обсягу середнього ремонту входять заміна електропровод­ки з пошкодженою ізоляцією, включаючи трубопроводи; перетягування проводів, що мають неприпустимо велике провисання; ре­монт муфт і воронок.

При капітальному ремонті повністю переобладнують цехові електромережі, в тому числі всі зношені елементи.

154989728

Безпека праці при монтажі, технічному обслуговуванні та ремонті освітлювальних електроустановок.                               

1. При монтажі, технічному обслуговуванні та ремонті електропроводок і освітлювальних установок користуються інструментами з ізольованими ручками.

2. Під час виконання роботи бути особливо пильним.

3. Усі прилади матеріали а також інструмент розміщувати так, щоб порушення центра тяжіння не призвело до їх падіння.

4. До монтажу та ремонту електропроводок і освітлювальних установок  необхідно  пересвідчитись у відповідності номіналів запобіжників напрузі живлючої мережі та номінального струму.

5. Чистити арматуру світильників та заміняти лампи необхідно при вимкнутій напрузі.

6. Перевіряти та ремонтувати (на місці) світильники з газорозрядними лампами, пускорегулювальну апаратуру, трансформатори, автотрансформатори і статичні конденсатори при вимкнутій напрузі.

7. При експлуатації ртутних лампи, робоча температура яких досягає до 400 0С, викручувати лампу із світильника можна лише через 8-10 хв. після відключення.

8. При використані переносних світильників в приміщеннях з підвищеною небезпекою до 42 В. В особливо небезпечних – 12 В.

9. При обладнані переносного освітлення використовувати понижуючий трансформатор 220/42 чи 220/12 В. Трансформатор повинен мати надійну ізоляцію обмоток.

10. Електромонтери повинні бути забезпечені справним і випробуваним підвищеною напругою інструментом. Плоскогубці, кусачки, круглогубці повинні мати на рукоятках ізоляційні чохли, а відкрутки – ручки із ізоляційного матеріалу.

11. Необхідно запобігати ушкоджень ламп від ударів, струсів. 

Подробнее ...

ТЕМА 5.8 - ІЛЮМІНАЦІЯ.

 pear 1459383 1280

Урок №46. Ілюмінація.                                                                                                                      

Види, призначення, будова, технічне обслуговування та ремонт. Послідовність установлення.

Times Square New York

Сучасне місто важко уявити без світлової реклами. Мабуть тяжко знайти таке місто в державі де б не застосовувалось газосвітлове оформлення вулиць і площ. По святковому світяться ввечері яскраві написи вітрин кафе і магазинів, емблеми торгових підприємств і банків, вертикальні рекламні кронштейни. Далеко видимі світлові установки на дахах будинків і художні світлові панно на торцевих стінах будинків. Особливо ефектні світлові установки з періодичною зміною тексту, декоративних елементів, кольорів.

Бурхливий розвиток газосвітлового оформлення призвело до зростання вимог до всіх його елементів, в тому числі і газосвітловим лампам, рівень виробництва яких був низький і практично не було літератури, присвяченої цим питанням.

93 big

В кінці минулого століття Всесоюзний науково-дослідний проектно-конструкторський світлотехнічний інститут (ВНИСИ) спільно з Московським заводом світлової реклами провели роботи, результатом яких були отримані дані про електричні і світлові параметри газосвітлових ламп в залежності від різних факторів, розроблені рекомендації по вдосконаленню і технології їх виготовлення. В якості джерела світла в газосвітловій рекламі використовуються в основному газосвітлові лампи (ГОСТ 1.5049-81), рідше лампи розжарення і люмінесцентні лампи. Застосовують і їх поєднання. Рекламно-оформлювальні світлові установки із застосуванням газосвітних ламп називаються газосвітловими.

Вперше газосвітлова установка в СРСР була розроблена інженером А.П. Селезньовим в 1932р. І складалася з одного короткого слова „САД”. Лампи виготовляв той же Московський електроламповий завод, де було налагоджено випуск прозорих ламп, наповнених неоном, аргоном і арогоном з ртуттю. Діапазон газосвітіння обмежувався оранжево-червоним (неон), блідо-ліловим (аргон) і блакитним (аргон із ртуттю).

Дещо розширило гаму кольорів застосування кольорових стекол. Так, в трубці з жовтим кольором скла аргон із ртуттю давав світіння зеленуватого кольору і т.д..

Після ВВВ в 1947р. Відбулось відродження цієї промисловості і в газосвітлове виробництво були втілені люмінофори, що значно розширило гаму світлової реклами. (Створено Ленінградське об’єднання „Газосвітло”).

94

Газосвітлова електроустановка та її складові.                                                                                

Простіша газосвітлова лампа являє собою пряму або складної конфігурації скляну трубку, прозору чи покриту із середини шаром люмінофору, до обох кінців якої герметично припаяні електродні вузли, що складається з платинітових виводів (петлі) з привареними до них циліндрами із низьковуглецевої сталі – електродами (катодами). Відкритим кінцем електроди обернені в середовище розряду. Для зменшення розпилення матеріалу електродів їх кінці захищені стеатиновою втулкою.

Але в залежності від конфігурації можуть бути паралельні і являти її продовження. Необхідним елементом лампи при її виготовленні є штенгель - тонка скляна трубка з’єднуюча відкачуючий пристрій з відкачуючим постом. Після проведення вакуумної обробки здійснюють відпайку штенгеля газосвітної лампи від відкачуючого поста. На місці відпайки утворюється „носик”. В залежності від необхідного кольору свічення в лампу вводять неон, аргон чи аргон із ртуттю.

При прикладанні до лампи високої напруги в ній миттєво виникає запалення тліючого розряду.

Цей вид газового розряду виникає в лампах з холодними катодами при тиску газу або пари не більше декількох тисяч паскалів (десятків мм. ртутного стовпчика) і малих струмів . В газосвітніх лампах тиск інертного газу менше 1330Па, тиск парів ртуті наближено до 5Па при температурі стінок трубки 30-35оС. Температура електродів ламп в робочому режимі 150-200оС ( для порівняння - в люмінесцентних лампах з дуговим розрядом температура катодів приблизно 900оС).

Емісія з холодних катодів забезпечується в основному за рахунок ударів додатніх позитивних іонів об катод. Цей механізм вимагає великих навколокатодних спадів напруг, значення яких залежить від матеріалу катода, виду газу його тиску в лампі і сили струму. Так в газосвітлових лампах діаметром 12-16мм при І=20мА сума навколокатодних спадів напруги лежить в діапазоні 180-270В в залежності від перерахованих факторів.

Для порівняння – в люмінісцентних лампах , де має місце термоелектронна емісія катодів, сума навколокатодних спадів напруги наближено дорівнює 15В.

Проходження струму через газ супроводжується світінням позитивного стовпа, а при наявності в газі парів ртуті також і ультрафіолетового випромінення.

Argon Glow Bub 2

В лампах наповнених інертним газом , колір світіння позитивного стовпа визначається видом інертного газу. Але при зміні умов розряду – зміні І і Р, колір свічення розряду може суттєво змінитись. Так пари ртуті, що світяться при низькому тиску блакитним кольором, при великих тисках дають майже білий колір. Газосвітні лампи з неоном, дають світло червоного, аргоном- синього, аргоном з парами ртуті - блакитнуватого кольору. 

Останій вид наповнення застосовується в лампах з люмінофорним покриттям. В неробочому стані покриті люмінофором трубки мають білий колір. При запалені розряду резонансні лінії ультрафіолетового випромінювання (УФ) збуджують люмінофор, який утворює ультрафіолетове випромінювання в більш довготривале випромінювання, видиме, колір якого визначається кольором люмінофору. Для виробництва газосвітлових ламп використовують, як правило, 5-6 типів люмінофорів і їх суміші, які в комбінації з наповненим інертним газом дозволяє отримати лампи 17 кольорів світіння.

Процес запалювання лампи відбувається миттєво, струм в колі після запалювання розряду різко зростає, і якщо процес зростання струму не зупинити, лампа вийде із ладу. Для запобігання необхідно щоб прикладена Uз понижувалась до значення необхідного лдя підтримання горіння трубки - напруги горіння Uг.

Зниження напруги може бути досягнуте вмиканням дроселя послідовно з лампою.

В газосвітловій рекламі використовують спеціальний трансформатор, що поєднує в собі властивості звичайного трансформатора і послідовно з’єднаного з ним дроселя.

Наприклад: (ТГМ-1020 УХЛ1; ТГМ -320 УХЛ1 )

Т - трансформатор

Г - газосвітловий

М - модернізований

10 - номінальна напруга холостого ходу (кВ)

20 - номінальний робочий струм , мА

УХЛ1 кліматичне виконання і категорія виробу.

Напруга на виході трансформаторів при номінальному навантаженні 20мА складає 60% напруги холостого ходу . Така характеристика трансформатора отримана завдяки введеню магнітного шунта між обмотками високої і низької напруги.

Відношення Uр /Uх.х відповідає відношенню Uг / Uз для неонових ламп і рівна 0,6-0,65 в залежності від діаметра лампи. До одного газосвітового трансформатора приєднується послідовно декілька ламп.

depositphotos 104140288 stock illustration light bulb idea icon with

Характеристики трубчатих розрядних ламп з холодними катодами, їх розміри, форма.             

Лампи випускаються діаметром 10-18мм. оптимальний діапазон діаметрів 12-16мм. Оптимальна довжина ламп 1-1,5м. Довгі лампи економічніші коротких в експлуатації, але ця перевага втрачається із-за їх нетехнологічності при виконанні склодувних робіт, вакуумній обробці і транспортуванні. Короткі лампи мають менший термін служби. Лампи діаметром 18мм. мають меншу яскравість, у них частіше спостерігається нестабільність електричних параметрів при наповненні аргоном і ртуттю. Яскравість і колір світіння - основні характеристики газосвітлових ламп з точки зору їх призначення, як основного елементу газосвітлових рекламно-інформаційнних установок.

Яскравість світіння – це відношення сили світла елемента до площі її проєкції, перпендикулярної до розглядуваного напряму (кандела / м2).

Яскравість залежить в основному від типу люмінофору, наповненого газу, діаметра трубки, робочих значень сили струму, технології виготовлення.

Колір свічення лампи залежить від типу люмінофору і виду наповнення ламп.

Сама висока яскравість 3000-3500 кд/м2 спостерігається у ламп з яскраво- зеленим свіченням. (Отримується при наповнені аргоном з ртуттю ламп покритих люмінофором К-35. ) Такі ж лампи без ртуті дають світіння темно-зеленого кольору яскравістю до 500 кд/м2. Лампа з тим же люмінофором але з неоном, має жовто-золотисте світіння, яскравість якого досягається до 1600 кд/м2. Прозорі аргонові лапи – 250 кд/м2, неонові – 640 кд/м2.

7

Як бачимо яскравість ламп змешується на 20-30% при переході від меншого діаметра до більшого і приблизно на 70% при переході від діаметра 12 до діаметра 18мм.

Ці залежності справедливі лише при постійному струмові.

Зменшення (збільшення) струму призводить до майже пропорційного зменшення (збільшення) яскравості.

Робочий струм - єдиний параметр загальний для всіх трубчатих розрядних ламп. Значення робочого струму вхоить в позначення типу лапи. Наприклад: ГР- 20 ( Г-газорозрядна; Р- рекламна; 20- робочий струм,мА).

В СНД випуск ламп здійснюється з робочим струмом -20мА.

Іноземні фірми виготовляють лампи з робочим струмом 40; 60; 80 мА. Чим більший діаметр лампи, тим більший робочий струм і поверхня електродів.

d, мм 10-12 15 17-18 20-22
І, мА 15-20 22-25 30-35 45-50

При постійній щільності струму яскравість ламп більших діаметрів наближується до яскравості ламп менших діаметрів.

80

Напруга запалювання.                                                                                                                       

Під напругою запалювання розуміють найменшу напругу, яку необхідно прикласти до лампи для виникнення самостійноо розряду. При менших напругах міжелектронний проміжок є діелектриком.

Напруга запалювання лампи залежить від діаметра і довжини лампи, виду і тиску наповненого газу та інших тяжко враховуючих факторів, таких як стан поверхні електродів, провідність скла, наявність домішок в газі і т.д. Іноді під напругою запалювання розуміють таку напругу запалювання, яка випадає на одну лампу при з’єднанні ламп послідовно.

Експериментально встановлено, що напруга запалювання однієї лампи, приєднаної до трансформатора, більша чим напруга запалювання, яка припадає на одну лампу, ламп з’єднаних послідовно: отримані дані

- кількість ламп з’єднаних послідовно 12 6 3 1

- напруга запалювання 1 лампи 100 115 170 170

Такі зміни напруги запалювання пояснюються збільшненням електроємності всієї схеми відносно землі при збільшені числа підключених до газосвітлового трансформатора ламп. Наявність ємності полегшує запалення, але негативно впливає на тривалість горіння ламп.

Залежність напруги запалювання від довжини трубки і тиску наповненого газу характеризується законом Пашена.

Наявність парів ртуті в розряді понижує наругу запалювання. Так наруга запалювання лампи довжиною 1м, діаметром -16мм, при тиску газу 266-400Па за посередніми даними рівна:

в неоні - 1000В;

в аргоні - 1600В;

в аргоні з ртуттю - 600В.

80

Напруга горіння лампи.                                                                                                                      

Напруга горіння лампи – це напруга, необхідна для стабільного горіння розряду в лампі. При горінні лампи при змінній напрузі між електродами виникає область інтенсивного світіння – позитивний стовп. Напруга, що виникає на кожен сантиметр довжини стовпа, постійна по всій його довжині, називається градієнтом потенціала Е, В/см. 10

Прикладену до лампи, що світиться, напругу можна умовно розвілити на дві частини: катодна напруга і напруга, що проходить по стовпу, яка пропорційна довжині стовпа l п.с

Uг = Uк + E l п.с

Напуга, що дорівнює Е l п.с називається світінням позитивного стовпа.

Спад напруги Uа.к – є постійна складова напруги горіння лампи.

Знаючи значення Е і Uа.к, що беруться із довідкових даних можна розрахувати напругу горіння лампи будь-якої довжини.

Розрахуємо напругу горіння неонових ламп діаметром 14мм. і довжиною 1 і 2,5м, згідно довідки.

Uг1 = 250В + 100см*5В/см. =750В

Uг2,5 = 250В + 250см. 5В/см =1500В

При збільшені довжини лампи в 2,5 рази напруга горіння зростає в 2 рази, що говорить про більшу економічність довгих ламп.

80

Залежність параметрів газосвітлових ламп від температури навколишнього середовища.      

Враховуючи особливі умови експлуатації газосвітлових ламп, дуже важливо знати, як змінюються їх характеристики в залежності від оточуючого середовища, зокрема від температури (таб.3, Залежність яскравості від температури)

За таб.3 бачимо, що в діапазоні від +200 С до -100 С яскравість ламп з парами ртуті при зміні температури знижується в 3 рази. Такий же характер змін і електричних параметрів. Зниження температури впливає тільки на напругу запалювання і напругу горіння ламп, що містять пари ртуті. При пониженні температури до -100 С напруга запалювання збільшується на 40%; напруга горіння збільшується на10%

Зміни параметрів пояснюються зміною тиску парів ртуті.

Тривалість горіння газосвітлових ламп з холодними катодами може бути дуже великою. Випробування показали, що при дотримані позитивних впливаючих факторів (надійна конструкція катодів і густина струму на катоді не більше 0,015 А/см2 ), при правильному підборі тиску наповнюючого газу і добре проведеної вакуумної обробки, тривалість горіння може бути значно більша 10 000год. В основному газосвітна лампа горить в середньому 5 год. на добу, отже, 10 000год.—це приблизно 5,5 років експлуатації. Реальна тривалість горіння ламп менша.

В ТУ 400-13-29-84 записано, що середня тривалість горіння ламп повинна бути не менша:

наповнених неоном - 6000год. (3 роки)

аргоном з парами ртуті - 8000год. (4 роки)

при навантаженні ламп на трансформатор, у відповідності до таб.4.

Встановлено, що на відкритому повітрі, при тривалому горінні, на поверхні зовнішньої сторони лампи з’являється погано змочуваний темний наліт. В зв‘язку з цим важко визначити втрати яскравості із-за процесів, що проходять в лампі ,але очевидні втрати яскравості від забруднення ламп. Через 10 000год. горіння яскравість лампи складає 50% початкової. Так як в процесі експлуатації окремі лампи замінюють, то довготривало працююча установка стає неоднорідною по яскравості. Таким чином, в зв’язку зі сказаним, доцільно направляти зусилля на збільшення безвідмовності ламп в перші 2-3 роки горіння і суміщати проведення профілактичного ремонту установки з заміною всіх газоосвітлювальних ламп.

Для виготовлення газоосвітлювальних ламп використовують склотрубки (дроти) із скла марки СЛ97-1 ( по хімічному складу належить до групи силікатних (SіО 69,5%), по складності вогневої обробки - до легкоплавких (температура розм’якшення 5500 С), по здатності створювати надійний вакуумно-щільний спай з металами – до групи платинітових (простих) стекол (температурний коефіцієнт лінійного розширення (ТКЛР) скла близький до ТКЛР платиніту.

Яскравість люмінофору визначається в порівнянні з яскравістю світіння еталонного люмінофору при збудженні їх ультрафіолетовим випроміненням ртутної лампи в увіолевому склі (БУВ-15 або БУВ-30).

В якості зв’язуючого компонента люмінофору застосовують нітролак – розчин коллоксиліну в бутилацетаті.

Коллоксилін – волокниста речовина білого кольору, один із полімерів нітроцелюлози.

Чим більший порядковий номер коллоксиліну, тим вища його в’язкість.

В сучасному виробництві люмінесцентних ламп нітролак повністю замінено на лак з основою смоли – сополімера БМК -5

Найближчий склад компонентів в люмінофорній суспензіі в процентах: люмінофор – 46 : смола БМК-5 - 52; бутилацетат -51; тетрафосфат барію чи нітрат амонію 1.

95

Розробка газосвітлових установок.                                                                                                  

Розробка газосвітлових установок на основі технічного завдання розпочинається з розробки художником ескізу. Це трудомісткий і відповідальний етап. Технічне завдання містить загальний художній замисел, місце розміщення установки, тематику, вказівки про характер роботи – статичний чи динамічний режим, загальні вимоги. До технічного завдання додаються фотографії місця розміщення установки.

Вивчаючи архітектурні особливості будинку, стиль вулиці, загальний художній замисел і місце розміщення визначають основний вид установки: дахова, брандмауер, кронштейн, вивіска ілюмінаційна.

Під відкритим газосвітлом розуміють установку, в якої лампи не захищені екраном.

Вивчивши усі питання, розробник виконує проект у кольорі в двох аспектах – загальний вигляд установки у вечірній і денний час.

Ескіз виконується в масштабах, що дозволяє чітко прорисувати всі деталі. Загальноприйняті масштаби вивісок кронштейнів, ілюмінаційних установок: 1:10;

1:20; 1:50. Для дахових установок і брандмауерів масштаб – 1:100; 1:200.

Другим етапом є розробка конструктором технічної документації. Конструкцію установки розробляють згідно затвердженого ескізу, а також з дотриманням діючих будівельних Норм і Правил (БНіП) і ПУЕ.

При проектуванні стараються мати найменше спаювань на деталі та використання ламп 1.0 – 1.5м. (Хоча в практиці використовують від 0.1 до 2.5 м) Прямі лампи кріпляться на відстані 80 – 100 мм в двох точках, фігурні – в трьох точках, розміщених трикутником. Букви використовують із декопірованої сталі товщиною 0,63 – 1,5 мм чи оргскла, полістиролу.

В розробку технічної документації входить проектування високовольтної мережі. При цьому керуються як загальними вимогами так і спеціальними: високовольтні електромережі проектуються максимально короткими; для досягнення однакової яскравості світіння трубок, під’єднаних до двох і більше трансформаторів, розміщувати навантаження на них рівномірно, з відхиленням на 5–10 %, застосовувати роздільне живлення внутрішніх і зовнішніх контурів букв; розраховувати необхідну кількість трансформаторів по встановленій методиці :

Uнагр. =Е Lтр + U n тр.

Де Uнагр. – розрахункова напруга при навантаженні, В

Е – спад напруги на 1см довжини газосвітлової трубки – при наповненні:

Аr + Нq = 3,5; Ne + E = 4,5

Lтр – розрахункова довжина газосвітлової трубки, см

U – спад напруги на електродах трубки, рівне 250 В

n тр – кількість трубок, шт.

Тип газосвітлового трансформатора по ТУ 206  УРСР 51-77

Розрахунковий діаметр трубки мм

Uнагр , В
ТГМ – 320 У1 14 1800
ТГМ – 620 У1 14 3600
ТГМ – 1020 У1 14 6400

Спад Uнагр на групі газосвітних трубок не повинен перевищувати напруженість трансформатора під навантаженням U.

Газосвітлові трубки можуть вмикатися в мережу по декількох схемах.Найбільш простою і поширеною схемою є схема послідовного вмикання трубок (І). Однак при виході з ладу будь-якого елемента гасне вся установка, а трансформатор переходить в небезпечний для нього режим роботи холостого ходу. Щоб запобігти цьому здійснюється заземлення середньої точки обмотки трансформатора або кола газосвітних трубок. Схема послідовно-паралельного вмикання трубок (ІІ) з дроселями застосовується в основному для внутрішніх електроустановок. Вона дозволяє знизити напругу установок і виключити режим холостого ходу трансформатора, але за рахунок використання дроселів стане дорожча. Схема з індивідуальними трансформаторами (ІІІ) відрізняється високою надійністю і не вимагає високої напруги, застосовується в сигнальних пристроях.

Подробнее ...

ТЕМА 5.7 - МОНТАЖ СВІТИЛЬНИКІВ, ПРИЛАДІВ І РОЗПОДІЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ ОСВІТЛЮВАЛЬНИХ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК. ПЕРЕВІРКА НОВИХ ЕЛЕКТРОПРОВОДОК.

lamp

Урок №45. Монтаж світильників, приладів і розподільних пристроїв освітлювальних електроустановок.Перевірка нових електропроводок.

Монтаж світильників, приладів і розподільних пристроїв освітлювальних електроустановок.Правила виконання уводів в  арматуру та електроустаткування. Монтаж арматури. Особливості монтажу у вибухонебезпечних приміщеннях. Перевірка нових електропроводок.

lamp

Монтаж світильників. 

Монтаж світильників, вимикачів, перемикачів, штепсельних розеток та інших приладів здійснюють після виконання в примі­щенні всіх оздоблювальних і малярних робіт.

Заряджені світильники, що надійшли на об'єкт монтажу, пе­ревіряють, відзначаючи при цьому фазні, нульові і холості жили проводів, після чого підвішують світильники до арматурного гака або кронштейна.

Незаряджені світильники заряджають за допомогою спеціаль­них арматурних, переважно гнучких, мідних проводів відповідних марок і перерізів (ПРКС, ПРБС тощо). Під час заряджання сві­тильників кінці фазних або холостих жил проводів повинні бути приєднані до головок (центральних контактів) патронів, а кінці нульових проводів — до їх гвинтових гільз. Проводи не повинні зазнавати натягів, які могли б призвести до обривання або висми­кування їх з контакту.

3

Приклади підвішування світильників при різних способах прокладання проводів, і кабелів: а — при схованому прокладанні проводів; б — при відкритому прокладанні проводів у трубах; в — при тросовому прокладанні проводів; г — при проводці кабелем АВРГ.

Світильники у вигляді плафонів, бра, настінних і стельових патронів встановлюють на дерев'яних розетках завтовшки 10— 12 мм, міцно закріплених на стіні або стелі.

У разі монтажу освітлювальної мережі трубчастим проводом АТПРФ кріплення світильника повинно робитися жорстким (на­приклад, на штанзі із сталевої труби). Приклади підвішування світильників у різних приміщеннях і за різних способів прокладання проводів і кабелів.

13

Правила виконання уводів в арматуру та електроустаткування. Монтаж арматури.                 

Арматура світильників для ламп розжарювання складається з корпусу і закріпленого в ньому патрона.  До корпусу підвісних світильників вгорі розміщують вушко для підвішування до опорної конструкції або кронштейн для кріплення за допомогою дюбелів або саморізів. Горловину корпусу важких світильників, які жорстко встановлюють на трубі, виконують у вигляді патрубка з внутрішньою нарізкою ¾". Деякі типи світильників оснащують спеціальним пристроєм, який вкручують у патрубок корпусу, - бюгелем, що має два сальники для роздільного ущільненого вводу проводів живильної мережі, а також гачок для підвішування.

Пристрій для введення проводів у світильники залежить від типу світильника і способу проводки. Багато ввідних пристроїв оснащені ніпелями з нарізкою, щоб було можливо приєднувати до них сталеві труби електропроводки. В арматурі, призначеній, для приміщень сирих, з їдкими парою й газами, а також для вста­новлення на відкритому повітрі в разі відкритого прокладання про­водів (на роликах або ізоляторах) передбачаються два отвори для окремого вводу проводів. У світильників, які застосовуються для вводу кабелю (СРГ, ВРГ тощо), ввідні пристрої мають сальники; якщо сальника немає, ввідний пристрій повинен бути герметизо­ваний заливанням ізоляційною мастикою.

Спосіб введення проводів повинен виключати можливість замикання їх між собою або з’єднання з металевими частинами арматури.

При виконанні уводів в арматуру та електроустаткування спочатку необхідно зняти ізоляцію ножиком, тримаючи його під кутом, щоб не пошкодити жилу. Ізоляція знімається на відстань необхідну для забезпечення контакту. Далі оголені ділянки жили зачищаються наждачним папером, кварцевазеліновою пастою або скляною шкіркою до металевого блиску. Потім наноситься антикорозійне покриття, жила закручується в кільце вручну або спеціальним пристроєм і, після цього, обжимається ручним механічним пресом. Підготовлена жила приєднується до вивідного контакту арматури або електроустаткування гвинтом з гайкою, обмежувальною шайбою-зірочкою для перешкоджання витисненню жили і пружинячою шайбою. При перерізі одножильних проводів до 10 мм², а багатожильних до 2,5 мм² приєднання здійснюється простим зачищенням без закручування в кільце.

Світильники і підвісні штанги ізолюють від арматурних гаків і кронштейнів ізолюючими деталями з фарфору або фібри, а за їх відсутності — накладанням на гак двох шарів ізоляційної стрічки.

При монтажу у вибухонебезпечних приміщеннях працювати з електроінструментом напругою вище 36 В не можна, якщо він не має подвійної ізоляції чи не увімкнений у мережу через роздільний трансформатор, або не має захисного вимикання. До корпусу внизу прикріплюють захисне скло для запобігання забрудненню і механічним пошкодженням лампи, тобто, щоб був відсутній контакт з навколишнім середовищем.

 42

Монтаж приладів освітлювальної електроустановки.                                                                    

Вимикачі, перемикачі та штепсельні розетки встановлюють за­лежно від їх конструкції і прийнятого способу виконання провод­ки. Пристрої з внутрішнім встановленням монтуються у заздалегідь підготовлені установчі (монтажні) коробки. Однополюсні вимикачі й перемикачі приєднують до проводок у розсічку фазних жил проводів і кабелів. Металеві кор­пуси вимикачів, перемикачів і штепсельних розеток, які підляга­ють заземленню, приєднують до про­воду заземлення електропроводки через заземлювальний контакт.

Забороняється приєднувати нульовий провід електропроводки до заземлювального контакту.

Встановлення з вмиканням у мережу вимикачів

Висота установки вимикача визначається самостійно. Ніяких правил для цього не існує. Проте, найзручнішою і найпоширенішою є висота 90 см від підлоги. Єдине що нормоване ПУЕ – мінімальна відстань від вимикачів до газопроводів повинна бути не менше 0,5 м. У ванних кімнатах вимикач дозволяється встановлювати тільки з застосуванням ПЗВ, що реагує на диференціальний струм, що не перевищує 30 мА.

Будь-які вимикачі повинні знаходитися на відстані не менше 0,6 м від дверного отвору душової кабіни.

2 6

Вимикачі повинні встановлюватися в спеціальні монтажні коробки. Електричні дроти потрібно провести в коробку через спеціальний отвір. Є коробки штукатурні та під гіпсокартон. Під коробку в стіні висвердлюється отвір. Заведені в коробку дроти з'єднуються з клемами вимикача. Вимикач кріпиться до коробки за допомогою регулювальних гвинтів. Останнім кроком встановлюється декоративна накладка. Якщо вимикач зовнішній, то його основа кріпиться дюбелями або саморізами до стіни. До цього або після під’єднуються дроти. Як правило, через вимикач проходить фазний дріт світильника. Дроти повинні приєднатися таким чином, щоб світло вмикалося при положенні клавіші у верхній позиції. Монтаж розеток подібний монтажу вимикачів.

Встановлення  вимикачів

Схема металевої  кріплячої пластини

construction industry safety consulting

Монтаж розподільних пристроїв.                                                                                                      

veimg ci0ed04

Розподільні щитки повинні бути розташовані в місцях, доступ­них для огляду і заміни запобіжників: у побутових приміщеннях на висоті 1,5—1,8 м, у виробничих — на висоті 1,2—1,4 м у спеці­альних нішах. Відстань від неізольованих струмопровідних частин щитка до вогнетривких (цегляних, бетонних) стін повинна стано­вити не менше 15 мм, а до дерев'яних — не менше 50 мм. Прак­тично ці відстані для зручності монтажу і обслуговування повин­ні бути не менше 100 мм. При встановленні щитків великих роз­мірів (600х500 мм і вище) відстань від щитка до стіни повинна становити не менше 250 мм. Відстань між голими частинами щит­ка,, що знаходяться під напругою, і його неструмопровідними час­тинами повинна становити не менше 12 мм по повітрю і 20 мм по поверхні ізоляції.

Щитки, як правило, розташовують у сталевих ящиках зі ста­левими або скляними дверцятами, що замикаються. Резервні ввід­ні отвори ящиків із щитками повинні бути закриті заглушками.

Встановлення щитків над віконними і дверними прорізами за­бороняється.

В отвори на фасадній і бічних сторонах для проходу проводів у панелях щитків вставляють ізолюючі втулки.

На панелях щитків наносять написи, які зазначають номер і призначення кожної відхідної лінії або назву цеху, куди вона під­ведена, наприклад «Аварійне освітлення шостого цеху», «Освітлен­ня сходової клітки», «Освітлення 2-го поверху заводоуправління» тощо.

Після встановлення на місці і закріплення щитка до контактів його запобіжників приєднують проводи групових ліній. У деяких випадках, наприклад у разі надто малої відстані між стіною і щитком, цей порядок може бути змінений, тобто спочатку можуть бути приєднані проводи до запобіжників, а потім уже встановле­ний на місце і закріплений щиток.

Проводи живильної лінії та відхідних груп приєднують за щит­ком до контактних виводів запобіжників, при цьому їх фазні про­води — до центральних контактів запобіжників.

У мережах напругою 380/220 В для розподілення й обліку елек­троенергії в межах одного поверху застосовують поверхові щитки типу ЩУЕ. Вмикання і вимикання окремих груп освітлювальної мережі, що відходять від щитка ЩУЕ, здійснюються пакетними вимикачами, розташованими в окремій секції щитка. Спостере­ження за показами лічильників та керування автоматами й вими­качами щитка ЩУЕ здійснюють при закритих дверцятах через наявні на них спеціальні вікна.

Щитки складають на заводі і доставляють до місця монтажу запакованими в ящики. Розпаковувати ящики слід обережно, не пошкоджуючи приладів, що знаходяться на щитках.

Щиток ЩУЕ встановлюють у ніші розміром 900х450 мм і завглибшки 200 мм. Щиток має спеціальні затискачі (У730), які дають змогу приєднувати до них як мідні, так і алюмінієві прово­ди перерізом до 35 мм2.

Монтаж розподільних шаф і щитів, які надійшли з заводу пов­ністю складеними, починають з установлення їх на фундаментній рамі, заздалегідь підготовленій у процесі будівельних робіт. Шафи і щити повинні бути розташовані строго вертикально і міцно прикріплені до рами, стіни або інших конструкцій згідно з проек­том і вказівками заводу-виробника. Під час монтажу розподіль­них шаф і щитів, оснащених амперметрами, вольтметрами та ін­шими приладами, рекомендується зняти ці прилади, щоб запо­бігти пошкодженню їх від струсів, неминучих при встановленні, припасовуванні та кріпленні розподільних пристроїв. Після за­вершення монтажу встановлюють на місце раніше зняті прилади та перевіряють стан і роботу всіх елементів шаф і щитків. При цьому контактні ножі рубильників повинні входити в губки без ударів і з зусиллям, яке забезпечує необхідний тиск у контактах. Тиск у контакті вважається нормальним, якщо щуп завтовшки 0,05 мм і завширшки 10 мм входить у простір між ножем і губкою рубильника на глибину не більш як 6 мм.

Губки запобіжників повинні щільно прилягати до контактних частин патронів. Патрони повинні міцно утримуватися в губках для запобігання можливості їх випадання під дією власної маси або електродинамічних зусиль, які виникають при наскрізних ко­ротких замиканнях.

Фіксатори положення проводів рубильників повинні працюва­ти чітко і безвідмовно.

Початкові і кінцеві точки контрольних та вимірювальних при­ладів повинні знаходитися на одній прямій лінії, паралельній по­здовжнім кромкам панелі, на якій вони встановлені.

Заземлююча шина, що йде від контуру заземлення до щи­та, повинна бути надійно прикріплена до фундаменту (зварюван­ням) і до каркаса розподільного пристрою (зварюванням або бол­тами).

8 0

Опір ізоляції струмопровідних частин розподільного пристрою, перевірений мегаомметром на 100 В відносно заземленого карка­са, повинен становити не менш як 0,5 МОм.

Якщо результати перевірки всіх елементів задовільні, до роз­подільного пристрою приєднують живильні та відхідні проводи і кабелі, а потім здійснюють повторний огляд при наявності стру­мів у відхідних мережах для виявлення місцевого нагрівання. Під час огляду слід дотримуватися діючих правил з охорони праці; для виявлення місцевого нагрівання в контактах та інших з'єд­наннях користуються термосвічками, розрахованими на відповід­ну температуру плавлення.

Розподільний щиток монтується в тому місці, де є ввід від повітряної або кабельної лінії електропередачі, як правило, це входи в приміщення, коридори, господарські приміщення, але ні в якому разі житлова зона, вологе, вибухонебезпечне чи пожежонебезпечне приміщення. Можливий варіант встановлення ззовні приміщення.

9

Перевірка нових електропроводок.                                                                                                  

Виконавши монтаж електропроводок (перед тим як подати напругу в мережу), перевіряють правильність з'єднання схеми проводки зовнішнім оглядом і продзвонюванням мегометром. Одночасно перевіряють і стан ізоляції мережі.

Електричні характеристики виконаного заземлення перевіря­ють, вимірюючи опір заземлювального пристрою і повний опір петлі "фаза—нуль".

Існує декілька методів вимірювання опору заземлення. Основ­ними є метод амперметра-вольтметра і метод з використанням вимірювача заземлення. Методом амперметр-вольтметра опір за­землювача визначають за спадом напруги і величиною струму. Під час вимірювання опору одиночного заземлювача Rx зонд З і допоміжний заземлювач В повинні бути на відстані від нього, не меншій 20 і 40 м.

Живлення вимірювального кола здійснюється від мережі 220/127 В або від зварювального трансформатора.

Вимірюють опір заземлювача при від'єднаних магістралях за­землення. Опір заземлювача Rx визначається як відношення на­пруги до струму, які знаходять за показами амперметра і вольтмет­ра:

Rx = Ux / І .

Опір заземлювача можна виміряти також безпосередньо за допомогою вимірювача заземлення — приладу типу МС-07. При­лад розміщують поблизу заземлювача і приєднують до нього за­тискачами І1 і Е1 замкнутою перемичкою. Допоміжний заземлю­вач приєднують до затискача І2, а зонд — до затискача Е2. Жив­лення на петлю подається від зварювального або понижувального трансформатора, один вивід якого приєднують до заземленої нейтралі трансформатора, а інший до фазного проводу, який ближ­че до трансформатора, але за вимикальним апаратом.

Для утворення петлі "фаза—нуль" кінець відповідного фазно­го проводу в контрольованому устаткуванні металево з'єднують з корпусом, імітуючи замикання на корпус. Опір петлі визначають за формулою:

Zn = U / І, де U— покази вольтметра, В; І — покази амперметра, А.

Вимірювання рекомендується здійснювати при максимально можливих значеннях струму.

Значення струму однофазного короткого замикання шукають за формулою:

Iк.з. = U / Zп,

де U — фазна напруга в мережі, В; Z — повний опір петлі "фаза-нуль", Ом.

Величина струму однофазного короткого замикання повинна перевищувати в три рази номінальний струм плавкої вставки або в 1,5 рази струм вимикання максимального розщіплювача авто­матичного вимикача.

Після перевірки оформляють приймально-здавальну технічну документацію, яка складається при виконанні монтажу, перевірок і випробувань.

Подробнее ...

ТЕМА 5.6 - МОНТАЖ ВІДКРИТОЇ ЕЛЕКТРОПРОВОДКИ.

f20170313140719 icon2

Урок №44. Монтаж відкритої електропроводки.                                                                             

Технологія прокладання відкритої проводки.

f20170313140719 icon2 Відкрита електропроводка.

Відкриту електропроводку, як правило, монтують в тих випадках коли немає можливості зробити її схованою. Наприклад: в дерев’яному будинку, по металічних конструкціях (ангари, гаражі), потрібно підключити станок, обладнання, потрібно встановити розетку або вимикач, а виготовлення штроби є недоцільним, в нежилих приміщеннях, де відкрита проводка не буде заважати естетичному оформленню приміщення, в будь-яких приміщеннях, де немає необхідності ховати проводку. 

Відкрита електропроводка має ряд своїх недоліків і переваг . Ось основні з них:

- Проводи і розподільчі коробки заважають правильно підібрати дизайн інтер’єру. 

- При відкритій електропроводці проводи охолоджуються гірше ніж під шаром штукатурки.

- Монтується дана електропроводка значно швидше.

- Її можна легко замінити або модернізувати.

Відкриту електропроводку не рекомендується монтувати без спеціального захисту. Це може бути кабельний канал, гофрована труба (металорукав або ПВХ-рукав), плінтусний короб, металева труба, ПВХ труба тощо. Вони захищають проводку від механічних пошкоджень, а металева труба є негорючою. Також при монтажі електропроводки по дерев’яним конструкціям слід вибирати гофровані труби, ПВХ труби та кабельний канал з високими показниками негорючості. Такі матеріали зі звичайними характеристиками не підходять для дерев’яних конструкцій. Плінтусний короб не слід використовувати по дерев’яним конструкціям.

Монтаж відкритої електропроводки відрізняється від схованої тільки тим що всі елементи проводки знаходяться на зовні. 

Порядок робіт при монтажі відкритої проводки:

1. Починається монтаж з проектування схеми електропроводки та розмітки.

Розмітка відкритої проводки нічим не відрізняється від розмітки схованої проводки.

87

Кріпильні роботи. Монтаж проводів.                                                                                                

2. Монтаж розподільчих коробок. Розподільчі коробки кріпляться до поверхні дюбелями або саморізами, все залежить від типу стіни. Можуть бути круглими або прямокутними.

101211

3. Встановлюємо електрощит. В даній ситуації нам також знадобиться зовнішній електрощит.

Розподільний електрощит встановлюється та кріпиться дюбелями або саморізами рівно по горизонталі та вертикалі на висоті 1,5-1,7 м від підлоги. На дерев’яній поверхні щит повинен бути металевим або кріпитися на азбест, текстоліт або металеву пластину. Азбест - токсичний матеріал, тому його краще використовувати в нежилих приміщеннях.
1f7d2318c68848c48e095f0f19dc95d517465z01916c7815
4. Встановлюємо розетки і вимикачі. Розетки і вимикачі повинні бути накладними.  Монтуються досить просто за допомогою дюбелів або саморізів, щоб їх встановити не потрібно підрозетників. На дерев’яних поверхнях вони також повинні ізолюватися від дерева або відповідати високим параметрам щодо негорючості.
stark 3 post frame interior

5. Прокладання проводки. Кабель та провід доцільніше прокладати після того, коли змонтовані щиток, розподільні коробки, розетки та вимикачі, так як це полегшить їх монтаж та підвищить естетичність, оскільки буде видно реальні розміри. Розглянемо основні методи прокладання кабелю та проводу.

Плінтусний короб. Різновидів такого плінтусу є багато, але завдання в них одне – скрити зовнішню проводку. Пускаємо до розетки або до вимикача провід по плінтусу, а там де необхідно пройти двері, провід ховаємо за обналічкою. А від плінтуса до розетки, вимикача, люстри  провід прокладаємо іншими методами які ми далі розглянемо.

080fa02f6abce2984ecf50e101dd0f61elektromontajnye izdeliya 37
Гофрована труба. Прокладати проводку в гофрованій трубі є досить надійно але не естетично. Тому монтують таку проводку, як правило, в нежилих приміщеннях . Гофротруба не підтримує горіння і її можна монтувати навіть на нерівні поверхні. Кріпиться до поверхні за допомогою кліпс або обойм. Бувають пластикові гофротруби і металічні. Там де необхідно більшу міцність там використовують металічну гофровану трубу. В гофрованій трубі є стальний дріт, до якого кріпиться провід і затягується в гофру. Далі по наміченій лінії кріпляться кліпси або обойми дюбелями або саморізами в залежності від матеріалу поверхні і в них вставляється гофрована труба з проводом. 
 4  inoflex  gofr pnd octopus dkc

Кабельні канали (пластиковий короб, футляр). Вони мають ряд переваг: гарний естетичний вигляд, не підтримують горіння, з легкістю можна модернізувати проводку.  І недоліки: в нових будинках із бруса їх монтувати одразу не можна, потрібно чекати поки брус висохне, так як при висиханні брус викривляється, що може спричинити розтріскування та відривання короба. Складно кріпити на нерівні поверхні. Кабельний канал кріпиться до поверхні саморізами, дюбелями або на рідкі цвяхи. Все залежить від типу поверхні. Спочатку кріпиться основа каналу, вкладається провід, кабель або декілька, а потім закривається кришкою, причому потрібно поступово вкладати провід чи кабель і закривати кришкою, в іншому випадку провід може випасти. 

До кабельних каналів продається безліч аксесуарів. Це внутрішні і зовнішні кути, закінчення, з’єднувачі, трійник роз’ємний, повороти на різні градуси тощо.
 3a0359f0f3bd427d7564939722c18455  3  5350625 706x854
6. Виконання з'єднань.  2  1
Подробнее ...

ТЕМА 5.5 - МОНТАЖ СХОВАНОЇ ЕЛЕКТРОПРОВОДКИ.

 f20170313140719 icon2

Урок №43. Монтаж схованої електропроводки.                                                                             

Технологія прокладання схованої проводки.

 f20170313140719 icon2 Технологія монтажу електропроводки.

Технологія монтажу електропроводки включає в себе цілий ряд підготовчих, закупівельних, монтажних і пусконалагоджувальних операцій, але для початку необхідно розкрити основні правила при виконанні робіт подібного роду.

По-перше, монтаж електричної проводки необхідно виконувати відразу на всьому об'єкті (будинку, квартирі). Це пов'язано з тим, що часткова або поетапна укладка кабельної продукції згодом призведе до утворення безлічі додаткових з'єднань, які негативно відбиваються на якості всієї електросхеми. Крім цього постійно буде виникати необхідність проведення будівельних робіт, що також не зовсім зручно.

По-друге, відразу ж варто сказати про недоцільність економити при покупці комплектуючих і електромонтажних виробів. Головна умова – придбати надійні вироби з хорошими технічними характеристиками.

По-третє, не варто поспішати. При заміні або монтажі нової внутрішньої електропроводки необхідно ретельно проаналізувати місця розташування розеток, вимикачів, приладів освітлення, великої побутової техніки і на підставі цього скласти докладний план із зазначенням всіх електроустановочних елементів.

По-четверте, бажано мислити наперед, виключаючи тим самим проведення електромонтажних робіт по додаванню відсутніх елементів в майбутньому.

При цьому дуже важливо розрахувати споживану потужність побутових приладів, з тією метою, щоб одній групі відповідала потужність 4-5 кВт для побутового використання.

 9

Технологічні етапи монтажу.                                                                                                            

Проведення електромонтажних операцій проводиться в певній послідовності.

Спочатку необхідно підготувати об'єкт для виконання електромонтажних операцій. У випадку, коли планується виконувати монтаж електричної проводки у знову споруджуваному будинку, то всі заходи повинні виконуватися до проведення оздоблювальних робіт, в яких може застосовуватися гіпсокартон або будівельна суміш.

Коли ж потрібний ремонт або заміна електричної проводки необхідно вжити заходів до оптимальної організації робіт.

Дуже важливо щоб перед початком електромонтажних робіт було виконано відключення об'єкта від електропостачання. При необхідності застосування електроінструменту (дриль, болгарка, перфоратор) при виконанні монтажу, рекомендується завчасно забезпечити підключення переносок. Їх можна живити від сусідських розеток або ж підключити безпосередньо до розподільного щитка.

Попередньо, перед підготовчими роботами рекомендується провести розмітку всього обладнання, планованого до установки, згідно проекту. Для цього розташування розеток, вимикачів, приладів освітлення і електророзподільних пристроїв повинно відповідати технічним вимогам та індивідуальним особливостям об'єкта, далі проводяться заготівельні (закупівельні), пробивні, кріпильні та з’єднувальні роботи.

 25

Розмітка елементів.                                                                                                                            

MT 2505 1000x1000 

Розмітка елементів може проводитися безпосередньо на стінних і стельових площинах за допомогою будівельного олівця або крейди та відбивочного шнурка. Відбивочним шнурком розмічаються лінії прокладання проводів , а крейдою або олівцем помічаються місця розеток, вимикачів та розподільних коробок. Причому при розміщенні електричного обладнання необхідно дотримання наступних вимог:

Місця розташування елементів повинні забезпечувати вільний доступ при експлуатації і ремонті устаткування.

Розташування розеток і вимикачів необхідно виконувати в зручному для використання місці. Так, вимикачі освітлення повинні розміщуватися в районі дверного отвору на рівні 0,8-0,9 метра від підлоги.

При цьому дуже важливо розмістити їх таким чином, щоб при відкриванні дверей зона установки вимикача не перекривалася дверним полотном. В якості рекомендації бажано розташовувати всі вимикачі в кімнатах з одного боку.

Розподільні коробки, як правило, монтуються над вимикачами або розетками, а провода, що їх з’єднують є строго вертикальними
 214

Що ж стосується розеток, то їх розташування не нормується, але існують певні рекомендації при їх установці. По-перше, розетки розташовуються на відстані 0,3-0,4 м або 0,9 м від підлоги.

По-друге, бажано розташовувати дані елементи в зонах зручних для використання (наприклад, при установці столу, розетки повинні розташовуватися над стільницею).

По-третє, необхідно врахувати, що розетки категорично заборонено встановлювати в санвузлах та ванних кімнатах. Винятком може стати, лише установка малопотужних розеток (для роботи електробритви, фена) живляться від трансформаторів.

Монтувати такий трансформатор необхідно в спеціальному захисному блоці за межами санвузла. Також слід зазначити, що розташування розеток поблизу металевих заземлених об'єктів таких як: газова або електрична плита, раковина, батарея, водопровід допускається лише з віддаленням від цих елементів на 50 см.

Для визначення кількості розеток можна скористатися співвідношенням коли на кожні 6 м2 площі встановлюється хоча б одна розетка. Винятком є кухня, де бажано встановити як мінімум 3 елементи даного типу.

Важливим моментом є розмітка розподільних коробок. Для цих цілей у кожній кімнаті повинна монтуватися як мінімум одна розподільна коробка, в якій в подальшому і здійснюється з'єднання всіх вузлів електропостачання приміщення.

При поділі електропроводки по групах (силові, освітлення, комп'ютерні) необхідно встановлювати окрему коробку на кожну з них.

Розмітка ділянок для прокладки кабельно-провідникової продукції проводиться на підставі наступних вимог.

Провідники необхідно укладати тільки вертикальним або горизонтальним способом, причому в першому випадку проводка повинна розташовуватися на відстані не менше 100 мм від дверних, віконних прорізів і кутів кімнат.

 6
Вимоги до виконання електропроводки

Тоді як для прокладки горизонтальної проводки потрібно відступати від стелі на 100-150 мм не менше і не більше, а від підлоги на 200 мм. Фінальним етапом розмічальних операцій є складання монтажної схеми на підставі наявних даних (можливе і виконання розмітки по наявній монтажній схемі).

Тут рекомендується найбільш точно вказати місця прокладання проводів і розташування всього електроустановочного обладнання у кожній кімнаті. Це дозволить надалі виключити ушкодження електричних елементів у період проведення будівельних або ремонтних операцій.

Після виконання розмічальних заходів та складання схеми можна приступити до заготівельного етапу. При цьому великий акцент необхідно робити на якість застосовуваних виробів. Так, при виборі проводів необхідно дотримуватися наступних рекомендацій:

Переріз провідників слід приймати виходячи з навантаження, прохідного через жили. В середньому на 1 кВт потужності повинен припадає кабель з перерізом 0,5 мм2 зазвичай при прокладці проводки в приватних будинках і квартирах прийнято використовувати дроти з перетином 1,5 мм2 для ланцюгів освітлення і 2,5 мм2 – для розеткових груп.

В якості матеріалу струмопровідних жил краще всього використовувати мідь. Для полегшення електромонтажних робіт, найкраще застосовувати плоскі проводи з різнокольоровими маркуваннями провідників.

 28

Пробивні роботи.                                                                                                                                

original a4af

Схована електропроводка може прокладатися в штробах, порожнечах плит перекриття, безпосередньо під шаром штукатурки або ж в порожнині, яку утворює гіпсокартон між стіною і настановною конструкцією.

В точках розташування монтажних і розподільних коробок за допомогою електроперфоратора і кільцевого свердла (свердло-коронка) з побідитовими вставками висвердлюються посадочні місця по діаметру монтажних і розподільних коробок (найпоширеніші 40мм і 80мм), а в місцях входу кабелю в монтажні і розподільні коробки вибивається додаткове поглиблення. При свердлінні краще поливати водою зону свердління: пилу менше і свердло прослужить довше. В точках проходу провідників крізь стіну висвердлюються в них крізні отвори вже спіральним свердлом. Для розподільчого щитка, в місці його майбутнього розташування, виготовляється ніша.

img 729645225 25665343907279202
 4 Далі на цегляній, блочній, поштукатуреній стіні, в місцях монтажу кабелю в стінному матеріалі вирізаються канали під штроби, в які вкладаються провода, за допомогою кутової шліфмашинки (болгарки) і відрізного круга по каменю або штроборіза. Для вибирання стінного матеріалу з вирізаного каналу з двох країв, для утворення штроби можна використовувати перфоратор із зубилом-штробером. 
 3
 Штроба повинна мати таку глибину, щоб провід або труба з проводом ховались у ній на 0,5 см від поверхні 
 1  2
 Провід у штробі  Труба з проводом у штробі
 87

Кріпильні роботи.                                                                                                                               

Монтаж проводів незмінної електропроводки

Під незмінною електропроводкою розуміють електропроводку, яка прокладається проводами в подвійній ізоляції безпосередньо по стіні в штробі без використання різноманітних видів труб. В такій електропроводці, після прокладання проводів вони заштукатурюються і немає можливості в майбутньому виконати заміну провода. 

Якщо електричні проводи і кабелі та розподільні коробки планується монтувати під шаром штукатурки на дерев'яній основі, то попередньо місця стикання кабелів і коробок з ділянками стін повинні бути покриті шаром азбесту або штукатурки. Проте азбест є досить токсичним матеріалом, тому його доцільно використовувати в нежилих приміщеннях. В іншому випадку слід виконувати монтаж в металорукавах, ПВХ-рукавах, ПВХ трубах, які мають підвищені характеристики щодо негорючості або металевих трубах (монтаж описаний в наступному пункті). Допускається використання без азбесту та штукатурки металевих розподільних коробок.
Dyubel homut 19 

Укладання кабелю або проводу необхідно проводити, рухаючись від щита до розподільних, монтажних коробок, електрофурнітури і виходів на світильники. Щоб не заплутатися, монтаж треба виконувати погрупно. Лише після повного завершення однієї групи переходити до наступної.

Провід потрібно кріпити до стіни за допомогою спеціальних кріпильних елементів через кожних 30 - 40 см і додатково в місцях вигину або входу в монтажні і розподільні коробки (1-1,5 см). Для кріплення проводу також можна нарізати з нього смужок, після чого загинаючи їх петлею довкола проводу прибивати до стіни цвяхом. Ще одним способом кріплення можуть бути нарізані смужки жесті, прибиті до стіни. Укладений кабель або провід обжимається цими смужками "в замок" за допомогою плоскогубців. Також можна використовувати для кабелю спеціальні хомути.

При відносно малих об'ємах робіт або укладанні кабелю або проводу лише в штробі можна замазувати або приклеювати кабель на гіпсову склеювальну суміш.

Закріплений відрізок проводу обрізається з врахуванням запасу для монтажу електрофурнітури з одного боку, і скручування дротів в розподільній коробці з іншого (15-20 см).

 baa9f32c457a299f6082225d3d0b340e

Коробки як розподільчі, так і установчі кріпляться за допомогою гіпсової склеювальної суміші або цементним розчином, можливе додаткове кріплення дюбелем, проте необов’язкове. Необхідно стежити за тим, щоб коробки встановлювалися без перекосів, а їх торцева кромка розташовувалася врівень з площиною стіни.

Кріплення кабелів і проводів з використанням цвяхів або саморізів категорично заборонено.

79

Монтаж проводів змінної електропроводки.                                                                                    

 ьтьт

Застосовується прихована змінна проводка зазвичай в каркасних, каркасно-щитових, дерев'яних, збірних великопанельних будинках. Також в такий спосіб робиться в перекриттях будівель, по стінах яких може йти вже прихована незмінна проводка.

Виконуючи монтаж проводки по дерев'яних конструкціях каркасних і каркасно-щитових споруд, зазвичай використовують гнучкий захисний металорукав або гофрований ПВХ-рукав (гофра), в який за допомогою сталевого дроту затягується кабель або провід, також може використовуватися ПВХ-труба та металева труба краще мідна. Використання таких матеріалів дає  змогу в майбутньому витягти провід або кабель з рукава або труби та замінити його на новий. До конструкцій кріпиться захисний рукав і коробки, а провідник знаходиться усередині у вільному стані. Всі з'єднання повинні знаходиться лише в доступних місцях (розподільних коробках або щитах), а всі введення мають бути герметичними. Захисний рукав може кріпитися чим завгодно, головне аби кріплення було міцним і виключало передавлювання захисного рукава.

Кріплення для металорукавів та ПВХ-рукавів і труб

 5  7
Проводка в ПВХ-рукаві (гофрі)

Якщо електричні проводи і кабелі в металорукавах, ПВХ-рукавах, ПВХ-трубах та розподільні коробки планується монтувати на дерев'яній основі, то попередньо місця стикання рукавів і труб, коробок з ділянками стін повинні бути покриті шаром азбесту або штукатурки. Проте азбест є досить токсичним матеріалом, тому його доцільно використовувати в нежилих приміщеннях. В іншому випадку слід виконувати монтаж в металорукавах, ПВХ-рукавах, ПВХ трубах, які мають підвищені характеристики щодо негорючості.

Дозволяється монтаж без азбесту та штукатурки лише в металевих трубах та металевих розподільних коробок.

Виконуючи монтаж електропроводки в збірних великопанельних будинках або в пустотних залізобетонних плитах перекриттів, провід необхідно протягувати по спеціальних кабель-каналах або порожнечах в цих плитах перекриттів в наступному порядку:

у місцях входу і виходу провідника з каналу за допомогою електроперфоратора пробиваються отвори;

у кабель-канал проштовхують сталевий дріт (стальку);

до дроту прикріплюється провід;

затягується і обрізається провід до необхідної довжини із запасом на обох кінцях.

Якщо приміщення обробляються будівельним матеріалом – гіпсокартон, то процес виконання електромонтажних робіт проводиться таким чином. До того, як встановити гіпсокартон на несучий каркас у вільній порожнині прокладаються проводи до всіх елементів електрозабезпечення. Попередньо вони протягуються в пластиковий або металевий трубопровід, металорукав або гофрорукав.

Потім гіпсокартон встановлюється за допомогою саморізів на базовий каркас, після чого в заданих точках просвердлюються отвори діаметром під розподільні і монтажні коробки, в які і виводяться дроти. Для того щоб згодом закріпити в гіпсокартон розетки, вимикачі, розподільчі елементи, використовуються спеціальні монтажні й розподільні коробки, призначені для монтажу в гіпсокартон. Коробки за допомогою спеціальних вушок щільно підтискаються в гіпсокартон. При цьому необхідно виконувати умову, при якій би коробка встановлювалася урівень з оздоблювальною поверхнею, в якості якої виступає гіпсокартон.

 8  9
Проводка під гіпсокартоном
 10 11 
Проводка по підлозі

Останнім часом набуває поширення монтаж схованої електропроводки по підлозі, яка заливається бетоном.

При монтажі електропроводки за гіпсокартоном та по підлозі правильність ліній прокладки зовсім необов'язкова, навпаки проводять її по найкоротших відстанях в цілях економії матеріалу та полегшення перетягування проводу в майбутньому. 

 9

Вимоги до монтажу проводів і кабелів змінних та незмінних електропроводок.                       

Необхідно виключати при монтажі кабелів їх перетину, а коли цього не уникнути, дані ділянки повинні додатково ізолюватися.

Підведення кабелів живлення до апаратів освітлення повинен виконуватися з використанням пластикових ізоляційних трубок.

Категорично заборонено зіткнення кабелів і проводів з металевими будівельними конструкціями.

 89

Виконання з'єднань.                                                                                                                           

Дана процедура повинна виконуватися з особливою педантичністю, так як від якості з'єднань залежить надійність всієї електричної мережі.

Допускається виконувати з'єднання провідників не тільки в розподільних і відгалужувальних, але і в монтажних (установчих) коробках. Робити це рекомендується шляхом обпресування, зварювання, скруток з наступною пайкою (із застосуванням потужного паяльника і універсального флюсу, щоб не перегріти ізоляційну оболонку), а також за допомогою затисків WAGO.

 1529497861  V06W 1 20170825403317360

Іноді з'єднання струмоведучих жил виконують з використанням клемних колодок. Незалежно, який матеріал використовується для обробки приміщення: пластик, цементний розчин або гіпсокартон, розташовувати з'єднання необхідно в такому місці, щоб полегшити процес обслуговування і ремонту.

Причому категорично забороняється виконувати замуровування скруток або розміщення їх під гіпсокартон. Після з'єднання проводів, всі оголені ділянки повинні бути надійно заізольовані, і прикриті.

Якщо коробка монтується в гіпсокартон, то застосовуються спеціальні декоративні кришки, якщо ж вона прокладається під шаром штукатурки, то допускається приховувати закриту коробку під шаром фарби або шпалер. Монтаж розеток та вимикачів в установчі коробки виконується після проведення оздоблювальних робіт.

Подробнее ...

ТЕМА 5.4 - ІНСТРУМЕНТ І ПРИСТРОЇ ДЛЯ МОНТАЖУ, ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТУ ЕЛЕКТРОПРОВОДОК ТА ОСВІТЛЮВАЛЬНИХ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК.

20

Урок №42. Інструмент і пристрої для монтажу, обслуговування та ремонту електропроводок та освітлювальних електроустановок.

Інструмент і пристрої для монтажу, обслуговування та ремонту електропроводок та освітлювальних електроустановок.

cc0ded95b6d7a075cc6cd161d5a8350a

Звичайний набір інструменту електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування складається з:

cd675b1b7c3d6b353af64cfc5b5f06b1 1) Пасатижі (плоскогубці) повинні бути з ізольованими ручками. Матеріал ізоляції для ручок може бути, як з пластика, так і з гуми. Головне, щоб ізоляція ручок витримувала напругу в 1000 вольт. На практиці зручно мати з собою пару пасатижів – одні середнього або маленького розміру, інші великого
25133 H8 z02 1200x800

2) Викрутки. Ручки викруток так само повинні бути ізольовані і витримувати напругу в 1000 вольт.Викруток повинно бути декілька – за розміром: маленька, середня, велика; по фігурі: лопатка, хрестова;

Indikator napryazheniya 16 768x498

3)  Індикатор напруги – це викрутка, всередину якої вставлена неонова лампочка і опір;

un500i

4) Покажчик напруги – індикатор, що має дві ручки зв'язані дротом. Застосовується покажчик напруги замість контрольної лампи;

4 Multimetr

5) Мультиметр поєднує в собі декілька приладів, там є і вольтметр, який вкаже величину напруги, і амперметр, який вкаже струм (до 2-х ампер), а також є омметр, а в деяких і мегомметр із змінною високою напругою. Замість мультиметра можна взяти струмовимірювальні кліщі з вбудованим мультиметром. Такі кліщі дозволяють заміряти струми до 400 ампер без розриву проводів;

2521

6) Круглогубці;

9ebae3b1353f0add06763bbea9a75005 1024x729

7) Кусачки;

b 160 fd ostryy

8) Пінцет;

545679476 w640 h640 cid1447687 pid354406761 a5234e42

9) Набір шестигранних ключів;

431778as 960

10) Набір ріжкових ключів від 6-го до 19. починаючи з 10-го номера ключі повинні повторюватися – іноді доводиться розкручувати прикипілі гайки в два ключі;

1282811088 w640 h640 9690 rt

11) Набір торцевих ключів з 10 по 17;

Izolenta 83 768x768

12) Ізоляційна стрічка;

682711 ushm bolgarka makita 9562cvh 151754

13) Болгарка з диском по металу діаметром 150-180 мм, диск по бетону діаметром 150 мм;

475285315 w640 h640 gbh 180 li dyn highres 01

14) Перфоратор з патроном для свердел. До перфоратора найчастіше беруть бури по бетону 6, 8, 10 мм невеликої довжини і бури на 16-20 мм завдовжки 500-700 мм для проходу стін. Свердла по металу 3-10 мм, комплект перових свердел 10-20 мм. Набір корончатих свердел для дерева (фрез) і бетону (Ø 40 і 60 мм);

2646.750x0

15) Шкірка допоможе очистити нагар і сажу, а набір маленьких напилків допоможе відновити контакти;

12550

16) Ніж монтерський;

kak ulozhit plitku na stenu i drugie poverhnosti 57

17) Молоток і зубило.

Монтаж електроустановок часто пов'язаний з необхідністю ви­конання значного обсягу таких трудомістких робіт, як обладнан­ня гнізд для приладів схованої проводки, пробивання борозен і наскрізних отворів у стінах та міжповерхових перекриттях, за­тягування проводів у труби, з'єднування жил проводів тощо. Всі ці роботи також повинні виконуватися засобами механізації.

Механізація діркопробивних робіт здійснюється за допомогою електромеханізмів і пневматичних інструментів, оснащених сверд­лами і коронками, армованими пластинами з твердих сплавів. Електромеханізми випускаються промисловістю на напругу 220 В змінного струму промислової частоти і на напругу 36 В з частотою 200 Гц. В останньому випадку електромеханізми працюють від приєднаного до мережі перетворювача частоти.

Значного поширення на електромонтажних роботах набува­ють електрифіковані інструменти з подвійною ізоляцією. Висока електрична міцність ізоляції обмоток цих інструментів виключає можливість переходу напруги на їхні металеві не струмопровідні частини і небезпеку ураження людей електричним струмом.

c2cfaf0ccb7b42e2062ed200b14f43d3

Пневматичні   інструменти   надійні   за   конструкцією,   відносно безпечні з роботі й мають порівняно невелику (4-6 кг) масу, однак застосування їх на об'єктах монтажу вкрай обмежене внаслі­док необхідності встановлення компресорів і прокладання трубо­проводів для подавання стиснутого повітря.

Як різальні електромеханізми застосовують борознофрези. Борознофрези виготовляють на базі електричних інструментів (пе­реважно електросвердел), в яких як привід використано електро­двигун змінного струму нормальної (50 Гц) або промислової (200 Гц) частоти. За допомогою борознофрезів здійснюють вибірку борозен завширшки до 10 і завглибшки до 20 мм.

MakitaSG150 enl Борознофрези.

Прокладання проводів у трубах пов’язане з необхідністю обробки (згинання, різання тощо) великої кількості сталевих труб і затягування в них проводів механізмами.

2 Механізми для обробки труб: а – ручний трубогин ТРТ-24; б – гідротрубогин; в – труборіз МТФ-2; 1 – ролик; 2 – мала шестірня; 3 – важіль; 4 – хомут; 5 – рівчаковий сектор; 6 – велика шестірня; 7 – плита; 8 – гідронасос; 9 – привідна рукоятка; 10 – гідропрес; 11 – головка із змінними роликами; 12 – сектор; 13 – електрошліфувальна машина; 14 – корпус; 15 – супорт; 16 – абразивний диск; 17 – затискний пристрій; 18 – труба; 19 – рукоятка; 20 – маховичок.
1

Механізми для затягування проводів у труби: а – ПРТ; б – ПМТ; 1 – корпус; 2 – губки; 3 – гвинт кріплення губок на трубі; 4 – регулювальні гвинти; 5 – кільце (рим); 6 – гніздо; 7 – рукоятка; 8 – електропривод; 9 – телескопічний стояк (штатив); 10 – відхильний роликовий пристрій.

3 

З’єднання в гільзах й окінцювання наконечниками проводів перерізом понад 50 мм2 здійснюються за допомогою ручних та електродвигунних гідравлічних і механічних пресувальних механізмів.

Опресування ручними гідравлічними пресами всіх типів здійснюється тиском, що створюється вручну насосом, розташованим у корпусі преса. Робочою рідиною гідропресів є чисте масло або машинне, яке заливається в корпус (циліндр) преса.

Електромонтажні преси: а – ручний гідропрес ПГР-20; б – ручний гідропрес РГП-7М; в – ручний механічний прес РПМ-7М; г – електродвигунний гідравлічний прес ПГЕП-2; 1 – скоба (робочий орган); 2 – корпус; 3 – масляний насос; 4 – важелі; 5 – рукоятка; 6 – ремінь для перенесення преса; 7 – пуансони; 8 – матриці; 9 – барабан з тросом; 10 – рукави подавання робочої рідини; 11 – насос високого тиску; 12 – електричний привід; 13 – шланговий провід для приєднання електродвигуна до мережі; 14 – головка з пресувальним механізмом; 15 – резервуар робочої рідини.

 4
 5
 6
7 

Під час виконання електромонтажних робіт широко застосовують стояки та драбинки.

Стояки та драбинки оснащені пристроями для встановлення в них будівельно-монтажного пістолета або електрифікованого інструменту і застосовуються під час виконання кріпильних або діркопробивних робіт у приміщеннях на значній висоті. Стояки і драбинки є інвентарними пристроями і дуже зручні, оскільки мають просту розбірну конструкцію і порівняно невелику масу, що полегшує їх перенесення, складання і застосування.

Інвентарні пристрої: а – стояк з будівельно-монтажним пістолетом; б – тринога з електроінструментом; в – драбинка зі штативом для кріплення монтажних механізмів.

8 

В електромонтажному виробництві широко застосовують різні кліщі, за допомогою яких спрощуються окремі операції монтажу проводів і кабелів.

Електромонтажні кліщі: а – кліщі КСІ-2М; б – пресс кліщі ПК-2М; в – термокліщі ТК-1; 1 – ніж для нарізування ізоляції; 2 – ніж для перекушування проводу; 3 – рукоятки; 4 – упор; 5 – пресуюча частина; 6 – блокуючий пристрій; 7 – нагрівний елемент; 8 – різальна головка.

Подробнее ...

ТЕМА 5.3 - ПРИЗНАЧЕННЯ І ВИДИ ЕЛЕКТРОПРОВОДОК.

75

Урок №41. Призначення і види електропроводок.                                                                          

Призначення електропроводок. Відкриті та сховані електропроводки, місце їх застосування. Вимоги до електропроводок. Види електропроводок.Вибір проводів за навантаженням.

Електропроводкою називається сукупність проводів і кабелів з кріпильними, підтримуючими, захисними конструкціями і деталя­ми.

Електропроводки служать для передачі електроенергії до споживачів.

За способом виконання електропроводки поділяють на:

а) відкриті, що прокладаються по поверхні стіни, стелі, фермах. Така електропроводка може бути стаціонарною, пересувною і пере­носною;

б) сховані, тобто такі, що прокладаються в конструктивних елементах споруд і будівель (стінах, підлогах, перекриттях);

в) внутрішні, що прокладаються всередині приміщень. Вони можуть виконуватися відкритими і схованими;

г) зовнішні, які прокладаються по зовнішніх стінах будинків і споруд, між спорудами і будинками, під навісами, а також на опо­рах з прольотами до 25 м, на вулицях і дорогах.

При відкритій електропроводці проводи та кабелі прокладають на струнах, тросах, роликах, ізоляторах, у трубах, гнучких метале­вих та ПВХ рукавах, лотках, електротехнічних плінтусах тощо. У разі схо­ваної електропроводки проводи і кабелі прокладають у трубах, гнучких металевих та ПВХ рукавах, коробах, замкнених каналах, порож­нинах будівельних конструкцій, заштукатурених борознах, під штукатуркою, а також замоноличують у будівельні конструкції при їх виготовленні.

Ділянка електропроводки, що з'єднує зовнішню та внутрішню електропроводку, починаючи від ізоляторів, встановлених на зовнішній стіні або покрівлі будинку до ввідних пристроїв, нази­вається вводом від повітряної лінії.

В даній таблиці  наведені види електропроводок і способи прокладання проводів і кабелів залежно від характеристики навколишнього середовища.

Приміщення або   середовище Види електро­проводок Способи виконання проводки
Сухі Відкриті Безпосередньо по конструкціях і по поверх­нях, які не горять або погано горять; в тру­бах, коробах, лотках, гнучких металічних ру­кавах, а також захищеними кабелями
Відкриті Безпосередньо по конструкціях і поверхнях, що горять; на роликах і ізоляторах, трубах, коробах, лотках, а також кабелями і захи­щеними   проводами.
Сховані В трубах, глухих коробах, замкнутих кана­лах будівельних конструкцій споруд, а та­кож спеціальними проводами
Вологі Відкриті Безпосередньо по конструкціях і поверхнях, що не горять або погано горять; на роликах і ізоляторах, в сталевих трубах і коробах, а також   захищеними кабелями і проводами
Відкриті Безпосередньо по конструкціях і поверхнях, що горять; на роликах і ізоляторах, в стале­вих трубах і коробах, а також кабелями і захищеними   проводами
Сховані В трубах, глухих коробах, а також спеціаль­ними проводами
Сирі й особливо сирі Відкриті Безпосередньо по конструкціях і поверхнях, що горять і не горять на роликах і ізоляторах для сирих місць, в сталевих трубах, а також кабелями
Сковані В трубах (ізоляційних, вологостійких, стале­вих)
Жаркі Відкриті Безпосередньо по конструкціях і поверхнях, що горять і не горять, на роликах та ізоляторах, в сталевих трубах, коробах, лотках, а також ка­белями і захищеними проводами
Сховані

В ізоляційних і сталевих трубах

Вибір проводів за навантаженням

Електричні мережі розраховуються по нагріванню, втраті на­пруги, економічній густині струму, короткому замиканню та ме­ханічних розрахунках (натяг проводів та стріли провисання).

До електричних мереж ставляться такі вимоги: вони мають володіти достатньою механічною міцністю, не повинні перегрі­ватися вище допустимих значень, а величина напруги повинна бути не меншою від тієї, при якій забезпечується нормальна робота всіх машин та механізмів, приєднаних до даної лінії.

Проходження електричного струму по проводам електричних ліній супроводжується їх нагріванням, тобто тепловими втратами. Надмірне нагрівання проводів може призвести до руйнування ізоляції і, відповідно, до виходу лінії з ладу. Навіть у лінії, що складається з неізольованих (голих) проводів, надмірне нагрівання їх може порушити нормальну роботу (порушаться контакти в місцях з’єднання на лінії, виникнуть іскріння тощо). Якщо б усе тепло, що виділяється проводом, йшло тільки на його нагрівання, то температура його підвищувалася б і теоретично досягала б нескінченно великого значення. Насправді, нагріваючись, про­відник частину тепла віддає в навколишнє середовище. Коли теп­лові втрати будуть дорівнювати втратам тепла, що віддається в навколишнє середовище, тоді температура проводу стане постій­ною. Отже, чим більший струм, тобто чим сильніше завантажена лінія, тим вища температура нагрівання проводів. Можна допус­тити деяку, цілком певну температуру нагрівання, при якій забез­печується нормальна робота ізоляції, з’єднувальних контактів та інших елементів лінії. Ця температура називається гранично допу­стимою температурою. Величина струму, що створює нагрівання до гранично допустимої температури, називається гранично допу­стимим струмом.

Розрахунок електричних мереж по нагріванню зводиться до вибору провідників таких перерізів, за яких тривалі допустимі струмові навантаження дорівнюють або перевищують розрахункові струми півгодинних максимальних навантажень електроприймачів.

Тривало-допустимі струмові навантаження шнурів та проводів з мідними жилами, з гумовою та поліхлорвініловою ізоляцією

Переріз струмо-провідних жил, мм2 Струмові навантаження проводів (А)
Відкриті прокладених в одній трубі
Двох одножиль-них Трьох одножиль-них Чотирьох одножиль-них Одного двожиль-ного Одного трижиль-ного
0,50 11 - - - - -
0,75 15 - - - - -
1,00 17 16 15 14 15 14
1,50 23 19 17 16 18 15
2,50 30 27 25 25 25 21
4,00 41 38 35 30 32 27
6,00 50 46 42 40 40 34
10,00 80 70 60 50 55 50
16,00 100 85 80 75 80 70
25,00 140 115 100 90 100 85
35,00 170 135 125 115 125 100
50,00 215 185 170 150 160 135
70,00 270 225 210 185 195 175
95,00 300 275 255 225 245 215
120,00 385 315 290 260 290 250
150,00 440 360 330 - - -
185,00 510 - - - - -
240,00 605 - - - - -
300,00 695 - - - - -
400,00 830 - - - - -

Тривало-допустимі струмові навантаження шнурів та проводів з алюмінієвими жилами, з гумовою та поліхлорвініловою ізоляцією

Переріз струмо-провідних жил, мм2 Струмові навантаження проводів (А)
Відкриті прокладених в одній трубі
Двох одножиль-них Трьох одножиль-них Чотирьох одножиль-них Одного двожиль-ного Одного трижиль-ного
2,50 24 20 19 19 19 16
4,00 32 28 28 23 25 21
6,00 39 36 32 30 31 26
10,00 60 50 47 39 42 38
16,00 75 60 60 55 60 55
25,00 105 85 80 70 75 65
35,00 130 100 95 85 95 75
50,00 165 140 130 120 125 105
70,00 210 175 165 140 150 135
95,00 255 215 200 175 190 165
120,00 295 245 220 200 230 190
150,00 340 275 255 - - -
185,00 390 - - - - -
240,00 465 - - - - -
300,00 535 - - - - -
400,00 645 - - - - -
Подробнее ...

ТЕМА 5.2 - ЕЛЕКТРИЧНІ ДЖЕРЕЛА СВІТЛА, ПРИЛАДИ, СВІТИЛЬНИКИ ОСВІТЛЮВАЛЬНИХ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК.

123

Урок №40. Електричні джерела світла, прилади, світильники освітлювальних електроустановок .

Електричні джерела світла, прилади, світильники освітлювальних електроустановок, їх класифікація, призначення, конструкції.

Схеми включення ламп розжарювання.

Установчі та кріпильні вироби. Схеми і розподільні пристрої освітлювальних електроустановок.

12234

Електричні джерела світла, прилади, світильники освітлювальних електроустановок.

Електричними джерелами світла є лампи розжарювання, лю­мінесцентні лампи низького тиску, люмінесцентні енергозберігаючі лампи, галогенні лампи.
 6499  Voltega 5929  4a0aad0df84ed524ab6072a1aac2609f 1020242843  204 014 b2423071
Лампи розжарювання Лю­мінесцентні лампи Галогенні лампи

Електричні лампи розжарювання найпоширеніші. Принцип дії ламп розжарювання ґрунтується на перетворенні електричної енергії, що підводиться до її волоска, на енергію види­мих випромінювань, які впливають на органи зору людини і ство­рюють у неї відчуття світла, близького до білого. Процес перетво­рення відбувається в лампі при нагріванні її волоска з вольфраму до 2600—2700 °С. Волосок лампи не перегоряє, оскільки температу­ра плавлення вольфраму (3200—3400 °С)  значно вища за температуру розжарювання волоска, а також внаслідок того, що з колби лампи вида­лене повітря або колба заповнена інерт­ними газами (сумішшю азоту, аргону, ксенону), в середовищі яких метал не окислюється.

T45 LED 5W SF 8 Golden 056 953 h 6470 full lampa nakalivaniya e27 40w shar prozrachnyy 5922 IMG618ce94d4e2c4f345515146a8d151fed 800x800

Строк служби ламп розжарювання коливається в широких межах, оскільки залежить від умов роботи, в тому числі від стабільності номінальної напруги, на­явності чи відсутності механічних впли­вів на лампу (поштовхи, струси, вібра­ції), температури навколишнього середо­вища тощо. Середній строк служби лампи розжарювання загального призначення становить 1000—1200 год.

При тривалій роботі лампи розжарю­вання її волосок розжарення під дією високої температури нагрівання поступо­во випаровується, зменшуючись у діамет­рі, і, нарешті, перегоряє. Чим вища тем­пература  нагрівання  волоска  розжарен­ня, тим більше світла випромінює лампа, але при цьому інтенсивніше відбува­ється процес випаровування волоска і скорочується строк служ­би  лампи. Тому для ламп розжарювання встановлюється така температура  розжарення волоска, за якої забезпечуються необ­хідна світловидатність лампи і певна тривалість її служби.

 

Газоповні лампи за інших однакових умов мають більшу світловидатність, ніж вакуумні, оскільки газ, який знаходиться в колбі під тиском, перешкоджає випаровуванню волоска розжа­рення, що дає змогу підвищити її робочу температуру. Недоліком газоповних ламп є деяка додаткова втрата в них теплоти волос­ка розжарення через конвекцію газу, що заповнює внутрішню по­рожнину колби.

З метою зниження теплових втрат газоповні лампи заповнюють малотеплопровідними газами. Одним із способів зниження теплових втрат є також зменшення розмірів і зміна конструкції волоска розжарення. Волоски розжарення ламп виконують у ви­гляді щільної гвинтоподібної спіралі (моноспіралі) або подвійної спіралі (біспіралі).

Лампи розжарювання, з внутрішнього об'єму (колби) яких видалено повітря, називаються вакуумними, а з колбами, запов­неними інертними газами, - газоповними.

5454

peregorayut lampochki nit
   порцес перегоряння лампи
909

Основний недолік ламп розжарювання — низька світловидат­ність: лише 2—4 % споживаної ними електричної енергії перетво­рюється на енергію видимих випромінювань, що сприймаються людським оком, решта енергії переходить, головним чином, у теп­лоту, яка випромінюється лампою.

Люмінесцентна лампа працює за рахунок виникнення розряду між двома електродами (нитками розжарювання) на кінцях лампи. При розряді, електрони, що виділяються з електродів бомбардують шар спеціального матеріалу люмінофору, яким покрита колба лампи з внутрішньої сторони і він починає світитися. Для кращої провідності розряду в колбу лампи поміщують незначну кількість ртуті, яка перебуває у вигляді пари.
nroven Lampy lyuminestsentnye potolochnye1 a1d068c419e0e3015fab5c56e8c1c692

Люмінесцентна енергозберігаюча лампа працює за тим ж принципом, що й звичайна люмінесцентна, тільки відрізняється формою, габаритами та споживаною потужністю.

9abf4e5e d4a1 11e5 b6e2 000c2915f72c 58bd7db4 d4b5 11e5 b6e2 000c2915f72cATLASLUXH4 01 b2423071 64544 a pro 800x800

Галогенна лампа розжарювання заповнена інертним газом галогеном, що дає змогу збільшити світловіддачу при тій самій потужності, що й в звичайних ламп розжарювання.

LED - лампа  світиться за рахунок світлодіодів, які споживають дуже малу кількість електроенергії при тих самих параметрах світіння і мають великий термін служби.

4d57284eded1bcbdcf29915c9a999f731 21 7 lyuminescentnye lampy dlya rasteniy

Електричні джерела світла також відрізняються своїми цоколями.

e07dd946a9429f99099f69d75e0b0346

Цоколь - конструктивний елемент лампи, який необхідний для установки лампи в патроні. Він забезпечує зв'язок із зовнішнім електричним ланцюгом. Цоколь роблять з металу, рідше - кераміки. Всередині нього розташовані елементи самої лампи (нитки розжарення, електроди), а зовні - контакти.

У кожному світильнику використовується певний тип патрона, в який можна встановити тільки таку лампу, яка має відповідний цоколь. Таким чином, при купівлі світильника слід звернути увагу на тип цоколя ламп, які використовуються в світильнику.

Існує безліч видів і підвидів цоколів. Дві основні групи: різьбові і штирькові. У побуті найпоширенішим є різьбовий (гвинтовий) цоколь.

  1. Перша буква в позначенні цоколя вказує його тип:

· - різьбовий цоколь Едісона;

· - триконтактний цоколь;

· - цоколь з утопленими контактами;

· - штифтовий цоколь (байонет);

· – софітний цоколь;

· - фокусуючий цоколь;

· - телефонний цоколь;

· - кабельний цоколь;

· - безцокольні лампи.

  2. Число, яке вказує розмір цоколя або відстань між контактами, наприклад E14, E27, G5, G13;

  3. Рядкові букви вказують число сполучних контактів або пластин:

· - один контакт;

· - два контакти;

· - три контакти;

· - чотири контакти;

· - п'ять контактів.

Різьбовий цоколь Едісона "E"

Це найпоширеніший цоколь, винайдений ще самим Едісоном. Він має різьбову форму для швидкого з'єднання ламп, використовується в побутових світильниках і люстрах. Позначається як E xx , де xx - діаметр в міліметрах.

1

За розміром цоколь Едісона підрозділяють на:

  • LES - мікроцоколь
  • MES - мініатюрний цоколь
  • SES - міньйон (малий цоколь)
  • ES - середній цоколь
  • GES - великий цоколь
22

E14 - один із широко поширених типів цоколя. Для мініатюрних і класичних ламп розжарювання з таким цоколем прижився термін «міньйон». Традиційні лампи розжарювання є найбільш широко застосовуваним джерелом світла. Їх відрізняє велика різноманітність видів: грушоподібна, свічкоподібна, каплеподібна, куляста, дзеркальна та ін.

3

E27 - найвідоміший і популярний тип цоколя, винайдений ще Едісоном. Крім класичних ламп розжарювання, такий цоколь тепер мають і лампи іншого типу, в тому числіенергозберігаючі компактні люмінесцентні лампи, галогенні лампи розжарювання, газорозрядні та інші. Будьте уважні - компактні люмінесцентні лампи з цоколем E27 і E14 не підходять для керування в схемах з димерами і електронними вимикачами.

Триконтактний цоколь "G"

Цифри в позначенні при двох контактах вказують на відстань між ними, а при більшій кількості контактів - на діаметр кола, усередині якого розташовані контакти. Букви UXYZ вказують на модифікацію конструкції. Такі цоколя не є взаємозамінними! Іноді цоколь розглядається як комбінація двох або більше аналогічних цоколів. У цьому випадку перед загальним позначенням вказується кількість поєднуваних цоколів: 2G11, 2G10, 2G13.
4

Цоколь G4 розроблений для мініатюрних галогенових ламп, які широко використовуються для декоративного світлового оформлення завдяки своєму яскравому точковому світлу. В основному, це низьковольтові лампи для напруги 12В або 24В. Переваги цих ламп проявляються, насамперед, у вбудованих стельових світильниках і гнучких системах освітлення. Термін служби таких ламп - понад 2000 годин. В даний час лампи з таким цоколем широко використовуються у світильниках із кришталевими стразами.

5

Цоколь G5 використовується в люмінесцентних трубчастих лампах з діаметром колби 16 мм. Ці лампи випромінюють світло дуже високої якості кольором від теплого білого до холодного денного. Люмінесцентні лампи відрізняються високою світловою віддачею і малим споживанням електроенергії.

7

Лампи з цоколем GU5.3 (MR16) використовуються в побуті для вбудованого освітлення.

8

У ламп з цоколем GU10 є потовщення на кінці контактів, для поворотного з'єднання з патроном.

9

Цоколь з втопленим контактом "R"

Цей вид цоколів використовується в невеликих і легких кварцових галогенних лампах, в освітлювальних приладах високої інтенсивності, що працюють від мереж змінного струму. Цифри в позначенні цоколя позначають загальну довжину лампи в мм.

Штифтовий цоколь (байонет) "B"

Цей вид лампових цоколів з'явився в процесі еволюції конструкції Едісона. Він був розроблений для того, щоб прискорити процес заміни лампочок і зробити їх більш компактними. В його основі - пара симетрично розташованих круглих бічних штифтів, які вставляються у відповідні їм прорізи патрона. Потім цоколь фіксують, прокручуючи на чверть обороту. Цифра - зовнішній діаметр цоколя (B9s, B15d, B22d) в міліметрах. Різновидом подібного цоколя є цоколь типу Bay (BA). Характерною особливістю є несиметричні бічні контакти, що позиціонують лампу в тримачі (патроні) строго певним чином, що важливо для фокусування світлового потоку, наприклад в автомобільних двухспіральних лампах "ближнього-дальнього" світла або навігаційних суднових вогнях.

10

Софітний цоколь "S"

Цоколь "S" (Festoon або Torpedo Lamps / Гірлянда) - контакти розташовані з двох сторін, як у скляного запобіжника. Цифра позначає зовнішній діаметр корпусу в міліметрах (S6, S7, S8). Лампи з таким цоколем часто використовуються для освітлення салону і номерного знака автомобілів.

11

Фокусуючий цоколь "P"

Цоколь "P" (Prefocus type Bases / цоколь фокусуючого типу) - спеціального виконання для навігаційних вогнів, прожекторів, кінопроекторів, ліхтариків та ін.  Збірна лінза, яка знаходиться у цоколі фокусує світловий потік в певну сторону. Цифри зазвичай позначають діаметр фокусуючого фланця або частини цоколя, на якій горизонтально встановлюється лампа.

12

Телефонний цоколь "T"

Ці цоколі підходять лампочкам підсвічування, пультів, мнемосхем і т.д. Цифри означають виміряну по контактним пластинкам зовнішню ширину в міліметрах. В даний час подібні лампи широко використовуються як індикаторні (сигнальні) лампи в різних щитах автоматики, мнемосхемах, пультах управління. Часто подібні лампи використовуються для підсвічування кнопок апаратури зв'язку. На відміну від повсюдно використовуваних в Україні комутаторних ламп типу КМ, з цоколем T6, 8, на Заході широке застосування одержали подібні лампи менших габаритів, з цоколями Т4,5 Т4,6 Т5,5. Останнім часом все частіше лампи розжарювання замінюються напівпровідниковими лампами в тих же габаритах. Напівпровідникові лампи (світлодіоди) споживають значно менше енергії при більшій яскравості.

На сьогоднішній день існує так само ряд нестандартних цоколів, використовуваних в деяких проекційних лампах: цоколь з кабельним з'єднанням "К", а також спеціальні цоколі для ламп ксенону, що позначаються літерою "Н" і цифрами відповідно до модифікації. У разі цоколя типу "W" контакт з патроном проходить прямо через струмові входи, які розташовані на скляній підставці лампи. Цифрами позначають загальну товщину скляної частини з одним струмовим введенням. Далі слідує знак множення і ширина підстави цоколя в міліметрах.

depositphotos 107188220 stock illustration light bulb icons

Прилади освітлювальних електроустановок.                                                                                  

Прилади освітлювальних електроустановок призначені для приєднування джерел світла до електричної мережі, керування джерелами світла і забезпечення необхідних режимів роботи ос­вітлення, які визначаються місцевими умовами, наприклад харак­тером виробництва, тривалістю світлового дня.

1й

Патрони: а — арматурний з корпусом із пластмаси; б — арматурний з корпусом із латуні: в — ар­матурний з корпусом із фарфору; г —- підвісний напівгерметичний; д — стельовий пласт­масовий; є — стінний фарфоровий похилий; / — корпус; 2 — фарфоровий вкладень; 3 — контактні гвинти для приєднування проводів до центрального контакту і гільзи: 4 — цент­ральний контакт;  5 — нарізна гільза;   6 — сталеве вушко для підвішування патрона

2й

За конструкцією, призначенням і способом встановлення роз­різняють патрони підвісні, арматурні з ніпелем, або ніпельною шийкою (мал. а, б, в),підвісні напівгерметичні з металевим вушком (мал г), стельові (мал. д) і стінні (мал. в).Пат­рони відповідно до розмірів цоколів ламп бувають з нарізкою 10, 14, 27і 40 мм, а також інших конструкцій, як зазначалося вище.

До найпоширеніших приладів освітлювальних електроустано­вок належать патрони(мал. 40.14), вимикачі, переми­качі штепсельні розетки з вилками , стартерні прист­рої для пуску люмінесцентних ламп тощо.

Вимикачі і перемикачі однополюсні на напругу до 250 В і на струми до 10 А призначені для комутації електричних кіл освітлювальних електроустановок змінного стру­му, частотою 50 Гц. Вимикачі й перемикачі однополюсні захище­ного і герметичного виконання для відкритого та схованого вста­новлення повинні витримувати не менше 20 тис. вимикань.

Для підвищення комутуючої здатності та стійкості проти спра­цювання контактні частини сучасних вимикачів і перемикачів ви­конують з металокераміки, що дає їм можливість витримувати понад 200 тис. вимикань.

3й

Принцип дії звичайних вимикачів. При положенні клавіші, як показано на мал. 40.16, а, рухомий 2 і нерухомий З контакти розімкнуті. При переведенні клавіші у положення, показане на мал. 40.16, б, фіксатор 4, стискуючи пружину 5, переміститься вниз, внаслідок чого контакти замкнуть­ся. Пружина з фіксаторами утворюють необхідне контактне на­тискування.

Приєднання до електричної мережі однофазних і трифазних електроприймачів (переносних ламп, побутових електроприладів, електрифікованого інструменту  тощо)   з  номінальними струмами до 10 і 25 А на напругу до 250 і 380 В відповідно здійснюють за до­помогою штепсельних з'єднань.

Штепсельні з'єднання складаються з двох основних елементів: розетки і вилки.

Штепсельні розетки бувають з круглими і плоскими контактами. Застосування плоских контактів дає змогу створити більш надійне контактне з'єднання, зменшити витрати міді і майже вдвічі порівняно з круглими кон­тактами збільшити строк їх служби. Хоча розетки з плоскими контактами в даний час майже не застосовуються і виходять із вжитку, тому що все електрообладнання стандартизоване під круглі контакти.

Для підключення переносних електроприймачів до електрич­ної мережі напругою понад 36 В у приміщеннях з підвищеною не­безпекою і особливо небезпечних застосовують двополюсні (мал. 40.18, г, д) і триполюсні (мал. 40.18, е) штепсельні розетки з зазем­люючим контактом, до якого приєднують провідник місцевої ме­режі заземлення.

До контактних затискачів двополюсних штепсельних розеток на струми до 10 А можна приєднувати електричні проводи пере­різом до 2,5 мм2, до триполюсних розеток на струми до 25 А — проводи перерізом до 16 мм2.

4й Елементи штепсельних з'єднань:а — штепсельна розетка на 6 А для відкритого встановлення; б — штепсельна розетка на 6 А для схованого встановлення; в — надплінтусна розетка; г — двополюсна штепсельна ро­зетка на 10 А з плоскими струмовими і заземлюючими контактами для схованого встанов­лення; д — двополюсна штепсельна розетка на 10 А з заземлюючим контактом захищеного виконання для відкритого встановлення; е — триполюсна штепсельна розетка на 25 А і 380 В із заземлюючим контактом у захищеному виконанні для відкритого, встановлення; є — вилка на 6 А; ж — вилка на 10 А з заземлюючим контактом; з — вилка двополюсна на 25 А і 380 В із заземлюючим контактом; и — вилка триполюсна на 25 А і 380 В із заземлю­ючим контактом.
starter dlya lamp dennogo svtla markuvannya pristry yak vibrati starter dlya lamp dennogo svtla 395 Стартери є конструктивною складовою люмінесцентних світильників, призначені для плавного запалювання люмінесцентних ламп.
depositphotos 5535393 Light bulbs symbols

Світильники освітлювальних електроустановок.                                                                               

Світильники освітлювальних електроустановок призначені для освітлення об'єктів (предметів, робочих поверхонь, виробничих площ тощо), які знаходяться на відстані, що не перевищує, як правило, 25 м.

Світильник складається з арматури і джерела світла. Джере­ло світла знаходиться всередині арматури, яка забезпечує необ­хідний розподіл світлового потоку джерела світла і захист його від  механічних  пошкоджень та  впливу зовнішнього  середовища.

Залежно від джерела світла освітлювальну арматуру умовно поділяють: для ламп розжарювання і ртутних ламп, для люмінесцентних ламп.

Арматура світильників для лампи розжарювання і ртутної лампи складається з корпусу і закріпленого в ньому патрона. До корпусу закритих підвісних світильників прикріплюють внизу захисне скло для запобігання забрудненню і механічним пошкодженням лампи, а вгорі — вушко для підвішування до опорної конструкції. Горловину корпусу важких світильників, які жорстко встановлюють на трубі, виконують у вигляді патрубка з внутріш­ньою нарізкою 3/4". Деякі типи світильників оснащують спеці­альним пристроєм, який вкручують у патрубок корпусу,— бюгелем, що має два сальники для роздільного ущільненого вводу проводів живильної мережі, а також гачок для підвішування.

Характерною особливістю світильників є велика різноманіт­ність їх конструкцій та світлотехнічних характеристик.  

Арматура світильника для люмінесцентних ламп найчастіше являє собою металевий корпус, у якому змонтовані пускорегулю­вальні пристрої (ПРП)., лампотримачі, стартеротримачі та з'єд­нувальні проводи. Світильник приєднують до живильної електрич­ної мережі за допомогою затискачів, розташованих під одним з ковпачків вузла підвіски. До корпусу арматури прикріплений і відбивач, а на відбивачі залежно від конструкції світильника є екрануючі грати, захисне скло або розсіювач.

Світильники за своєю конструкцією, світлотехнічними показ­никами та характеристиками повинні відповідати умовам роботи і навколишнього середовища, а також вимогам безпеки і зручно­сті експлуатаційного обслуговування.

5й

Арматура світильників з лампами розжарювання і ДРЛ:

а - «Універсал»; б - рудничний; в - пилонепроникний; г - глибокого випромінювання; д - зовнішнього освітлення; 1 - відбивач; 2 - корпус; 3 - болт заземлення; 4 - шайба (вушко) для підвішування; 5 - проводи; 6 - патрон; 7 - лампа; 8 - захисне скло; 9 - кришка; 10 - захисна сітка; 11 - бюгель.

1ц

Світильники з люмінесцентними лампами:

а - ОДР; б - ШЛП; в - ВОД; г - ПВЛ; 1 - підвіс; 2 - ковпачок підвісу; 3 - кор­пус; 4 - відбивач; 5 - екранізуючі грати; б - розсіювач; 7 - опорна рама; 8 - відкидна рама; 9 - вузол кріплення.

83

Схеми вмикання ламп розжарювання.                                                                                             

764

В освітлювальних електроустановках для керування лампами розжарювання застосовують кілька схем. Так, дві і більше ламп розжарювання можуть приєднуватися до мережі однополюсним вимикачем (мал. а).

Керування п'ятьма лампами здійснюється двома розташова­ними поруч однополюсними вимикачами (мал. б). При поворо­ті першого вимикача вмикаються дві лампи, а при повороті дру­гого - ще три лампи. Таку схему вмикання ламп застосовують у великих приміщеннях з режимом роботи, що потребує різного ступеня освітлення.

Якщо необхідна поперемінна зміна кількості ламп, що вмика­ються (наприклад, у люстрі), їх приєднують до мережі за допомо­гою люстрового перемикача (мал. в). З першим поворотом пе­ремикача вмикається одна лампа з трьох, з другим поворотом — дві інші, але вимикається перша лампа, з третім поворотом вми­каються всі лампи, а з четвертим — усі лампи люстри вимика­ються.

Схеми приєднання ламп розжарювання: а - з одним вимикачем; б - з двома вимикачами; в - з одним  перемикачем; г - з двома перемикачами; д - на лінійну напругу; е - на фазну напругу.

При необхідності незалежного керування однією або кілько­ма лампами з двох місць застосовують схему з двома перемика­чами або прохідними вимикачами, з'єднаними двома перемичками і проводом. На­явність перемичок і проводу, який іде від перемикача до лампи, створює необхідні кола. Цю схему використовують при освітленні коридорів та сходових кліток житлових будинків і підприємств, а також тунелів з двома або кількома виходами.

Лампи освітлювальних електроустановок, які живляться від трипровідної системи трифазного струму, вмикають між двома фазами мережі, а ті, що живляться від чотирипровідної мережі, — між фазним і нульовим проводами.

83

Схеми і розподільні пристрої освітлювальних електроустановок.                                                

875

Схеми живлення освітлення за магістральною системою: а — без магістрального розподільного щитка; б — з магістральним розподільним щитком: в — від двох трансформаторів; 1 — трансформатор; 2 — головний автомат; 3 — ящик з ко­мутуючим і захисними апаратами; 4 — груповий щиток робочого освітлення; 5 — магіст­ральна лінія робочого освітлення; 6 — головна магістраль; 7 — силовий розподільний пункт; 8 — магістральний щиток; 9 — груповий щиток аварійного освітлення; 10 — секційний роз­микач.

 

У цехах промислових підприємств, де живлення освітлюваль­них електроустановок здійснюється від загального трансформа­тора вбудованої цехової підстанції за схемою блоку «трансформатор — магістраль», може бути використано декілька схем. Якщо освітлювальна електроустановка складається з невеликої кіль­кості ламп робочого освітлення, то застосовують схему живлення по одній магістралі . Магістраль робочого освітлення приєднується безпосередньо до ящика 3 з комутаційними і захисними апаратами. Комутаційними апаратами ручного керування є рубильники або пакетні вимикачі, а апаратами дистанційного керування — контактори або магнітні пускачі.

При необхідності живлення освітлення потужної освітлюваль­ної електроустановки по кількох магістралях застосовують схе­му, в якій живлення від ящика 3 підводиться до ма­гістрального щитка, а від останнього відходить кілька магістраль­них ліній.

У великих цехах промислових підприємств живлення електроприймачів здійснюється, як правило, від кількох вбудованих трансформаторних підстанцій. Наявність двох трансформаторів дає можливість установлювати між двома магістраля­ми, що йдуть від різних трансформаторів, секційний вимикач, який забезпечує безперебійне живлення освітлювальних і силових навантажень на випадок виходу з ладу одного з трансформаторів.

При такій схемі взаєморезервується живлення робочого освітлен­ня і стає більш гнучкою робота аварійного освітлення.

Описані схеми живлення електричних навантажень за систе­мою блоку «трансформатор — магістраль» дуже поширені в промислових підприємствах завдяки простоті схеми, високій надій­ності її роботи, мінімальній кількості комутаційних і захисних апаратів, що застосовуються.

Приймання і розподілення в освітлювальних електроустанов­ках електричної енергії здійснюється за допомогою спеціальних електротехнічних пристроїв — щитків, шаф і ввідно-розподільних пристроїв.  Ці пристрої оснащують   апаратами для  комутування і захисту відхідних магістральних і групових ліній, а також лі­чильниками для обліку електричної енергії, що витрачається.

45555555  Щитки і шафи освітлювальних електроустановок жилих будинків: а — квартирний щиток типу ЩС на дві групи для встановлення на стіні; б — квартирний щиток типу ЩК на дві групи для встановлення в ніші; в — лічильний поверховий щиток ЩУЕ-4 (кришка знята); г — електрошафа ШС-1М; 1 — автоматичні вимикачі; 2 — лічиль­ники електричної енергії; 3, 5 — пакетні вимикачі; 4 — електролічильник; 6 — автомат; 7 — стискач; 8 — заземлюючий болт; 9, 10 — телевізійна і телефонна коробки; 11 — радіо плінт.
 56789  Ввідно-розподільний пристрій ШВУ-5 освітлювальної електро­установки житлового будинку: а — загальний вигляд; б — схема
876  4567  Щитки промислової серії для освітлювальних електроустановок про­мислових підприємств і громадських споруд: а — ОЩВ; б – ОПВ. 

Щиток ОЩВ являє собою металевий навісний ящик розміром 500х400х150 мм із знімними верхньою і нижньою кришками, через які можуть бути введені і виведені живильні та відхідні лінії. В ящику на знімному шасі встановлені вимикальні прилади, рукоятки яких виступають за межі лицьової панелі шасі. Ящик закривається дверцятами, закріпленими на його фасадній частині. Щиток виготовляється на 6 і 12 однофазних груп і осна­щений автоматичними вимикачами АЗІ63 з тепловими розчіплювачами на 15, 20 або 25 А, до яких приєднуються відхідні лінії, що живлять окремі групи світильників.

До ввідних затискачів щитків ОЩВ допускається приєднува­ти проводи перерізом до 50 мм2, а до затискачів відхідних ліній — проводи  перерізом до 10 мм2.

Щиток ОПВ являє собою металевий ящик розмі­ром 500х260х140 мм, укомплектований автоматичними вимика­чами АБ-25 і пакетним вимикачем на вводі, рукоятка якого виве­дена назовні на фасадну стінку ящика. До ввідних затискачів щитків приєднують проводи перерізом до 50 мм2, а до затискачів відхідних ліній — проводи.перерізом до 6 мм2. Щитки виготовля­ють на 6 і 12 однофазних груп.

Як ввідно-розподільні пристрої освітлювальних електроуста­новок промислових підприємств та громадських будівель засто­совують комбіновані щити, розподільні блочні пункти і шафи.

98 79

Блочний розподільний пункт (мал. б) комплектують з бло­ків БПВ (блок «запобіжник — вимикач»), які випускаються на струми 100, 250, 400, 600 і 1000 А. Блок БПВ є апаратом, в якому запобіжники ПН-2 виконують як комутаційні, так і захисні функ­ції. Розподільні блочні пункти зручні в експлуатації, оскільки не містять складних комутуючих і захисних апаратів, а також без­печні в обслуговуванні завдяки наявності в кожному БПВ блоку­вання між дверцятами і рукояткою, при якому дверцята блоку мо­жуть бути відкриті лише у вимкненому положенні рукоятки.

У потужних освітлювальних електроустановках великих про­мислових підприємств застосовують закриті розподільні шафи се­рії СП і СПУ. Шафи виготовлені з листової сталі зав­товшки 1,5—2 мм. Всередині корпусу шафи розташована рама, що виймається, на якій змонтовані ввідний вимикач, запобіжники відхідних ліній, а також розподільні та живильні шини. Розподільні шини прокладені на ізоляторах горизонтально одна над од­ною і призначені для встановлення на них верхніх контактних стояків запобіжників однієї фази.

 

Щити і розподільні пункти освітлювальних електроустано­вок промислових підприємств: а — комбінований щит ЩК; б — блочний розподільний пункт БРП-4

7897897

Контактні стояки закріплюють на шинах подвоєними гайками і спеціальними притискними шайбами, що дає змогу в процесі ек­сплуатації підтягувати контактний стояк з лицьового боку шафи. Нижні контактні стояки запобіжників змонтовані на ізоляторах, закріплених на поперечинах рами. Запобіжники однієї фази при прийнятому розташуванні розміщують горизонтально. Рама, що виймається, може бути видалена з шафи під час виконання приєд­нань; цим значно полегшується монтаж і експлуатація приєднань.

Всередині корпусу на його бічних стінках є скоби для кріплен­ня кабелів і на задніх стінках — профільні конструкції із спеці­альними закріпками для проводів ліній, що відходять від запо­біжників. Внизу корпусу знаходяться нульова шина і перфорова­на поперечина для закріплення кабелів або труб з проводами, що підходять до шафи. Кришка корпусів шаф СП і СПУ знімна. Це дає змогу в процесі монтажу пробивати в ній на пресі отвори, необхідні для введення зверху труб з проводами. В нижній частині корпусів на лицьовому боці є знімні накладки, які під час монта­жу видаляють для зручнішого виконання монтажних робіт.

Закриті розподільні шафи: а - СП, б - СПУ

Вмикання і вимикання вимикача здійснюють рукояткою, виве­деною через отвір в одній з бічних стінок шафи. Рукоятка вимика­ча знімно-зблокована (знімається вона лише при відключеному вимикачі).

Шафа СП  відрізняється від шафи СПУ  наявністю на фасадній частині жалюзі для вентиляції, способом кріплення кришок, відсутністю ущільнень на дверцятах, більш ви­соким допустимим навантаженням (завдяки наявності вентиля­ції) і габаритними розмірами.

Номінальні струми шаф СП і СПУ визначаються номінальни­ми струмами апаратів ввідної частини. Від номінального струму шафи залежать і номінальні струми захисних апаратів, які вста­новлюються на відхідних лініях.

Подробнее ...

ТЕМА 5.1 - ПОНЯТТЯ ПРО ОСВІТЛЮВАЛЬНІ ЕЛЕКТРОУСТАНОВКИ. ВИДИ ОСВІТЛЕННЯ.

81

Урок №39. Поняття про освітлювальні електроустановки. Види освітлення.                              

Поняття про освітлювальні електроустановки. Види освітлення. Вимоги до освітлювальних електроустановок.

82

Поняття про освітлювальні електроустановки. Види освітлення.

fc661a268a0c88e61703395a9fab4635

Освітлювальною електроустановкою називається спеціальний електротехнічний пристрій, призначений для освітлення територій, приміщень, будинків і споруд.

Освітлювальна електроустановка великого житлового будин­ку або промислового підприємства являє собою складний комп­лекс, що складається з розподільних пристроїв, магістральних і групових електричних мереж, різних електроустановочних при­ладів, освітлювальної арматури (світильників) і джерел світла, а також підтримуючих конструкцій та кріпильних деталей. Харак­терною особливістю освітлювальних електроустановок є різнома­нітність схем, які застосовуються, і способів виконання електропро­водок, конструкцій світильників та джерел світла. В сучасних по­тужних електроустановках застосовують складні пристрої автома­тики і телеуправління.

Залежно від призначення світильників освітлювальної електро­установки розрізняють загальне, місцеве, комбіноване, робоче і аварійне освітлення.

Office LED Lighting

Загальним називають освітлення всього або частини приміщен­ня. 

7ydhde65t44r4 e1502962070677

Місцеве — це освітлення робочих місць, предметів або повер­хонь, наприклад спеціальне освітлення оброблюваної деталі чи інструмента на токарному верстаті.

Комбіноване сполучає загальне і місцеве освітлення.

u77y6t5r4 e1499204049294

Робочим називають освітлення, призначене для забезпечення нормальної діяльності виробничих і допоміжних підрозділів під­приємств.

Ustanovka svetilnikov 500x400

Аварійним називається освітлення, яке при порушенні робочо­го освітлення тимчасово забезпечує можливість продовження роботи або евакуації людей. Аварійне освітлення обладнують у промислових приміщеннях, коридорах, проходах, проїздах і на схо­дових клітках. Світильники аварійного освітлення повинні відрізнятися від інших світильників пофарбуванням і конструкцією; їх приєднують до електричної мережі, не зв'язаної з мережею робо­чого освітлення.

Електроживлення світильників загального, місцевого, робочо­го та аварійного освітлення в нормальних приміщеннях здійсню­ється на напругу - 127 або 220 В, а в приміщеннях з підвищеною не­безпекою і в особливо небезпечних приміщеннях — на напругу 12, 24 або 36 В.

Розрізнюють також освітлення переносне, охоронне і світло-огороджувальне:

6yee6t45444  Переносне (ремонтне) освітлення здійснюють переносними ручними лампами, які приєднують до мережі напругою 127 або 220 В у нормальних приміщеннях і 12 В у приміщеннях підвище­ної небезпеки і на відкритих ділянках території підприємства.
 aaaa Охоронне освітлення встановлюють вздовж огорожі території, що охороняється, з таким розрахунком, щоб одночасно освітлю­валися зовнішня і внутрішня зони, які прилягають безпосередньо до огорожі.
 26367 1 large Світлоогороджувальне освітлення встановлюють на високих будинках, димових трубах та інших спорудах для забезпечення безпеки польотів літаків у темну пору доби.

До освітлювальних електроустановок висувають такі основні вимоги: надійність і безперебійна робота всіх елементів; забезпе­чення необхідного рівня освітленості приміщень і робочих місць; зручність і безпека обслуговування і ремонту приладів, світиль­ників та апаратів. Виконання цих вимог певною мірою залежить від прийнятої схеми живлення освітлення.

Основною вимогою, що ставиться до освітлення, є забезпечення нормованих значень освітленості. Нормовані значення освітлено­сті визначаються умовами зорової роботи, в тому числі: розміра­ми предметів розрізнення, їх контрастом з фоном і коефіцієнтом відбиття фону; наявністю доступних небезпечних для дотикання предметів (відкритих струмопровідних частин, не огороджених частин машин, що обертаються, тощо); наявністю в полі зору світ­них поверхонь значної яскравості   (електро-  або газозварювання, розплав металу, розжарені оброблювані деталі, що випромінюють світло, виробничі вогні тощо).

Рівень освітленості на окремих ділянках приміщень або робо­чих місцях збільшують локалізованим розташуванням світильни­ків загального освітлення, обладнанням місцевого освітлення, за­стосуванням конструктивно більш удосконалених світильників або підвищенням потужності ламп.

Дотримування під час монтажу освітлювальних електроустано­вок нормованих параметрів освітленості сприяє поліпшенню умов і підвищенню продуктивності праці, зниженню втомлюваності зору робітників, підвищенню якості продукції, що виготовляється, еко­номії електричної енергії, яка витрачається на освітлення.

Монтаж освітлювальних електроустановок здійснюють згідно з проектом, у якому наводять світлотехнічні розрахунки і дають розрахунок освітлювальної мережі. При цьому враховують харак­тер технологічного процесу, умови експлуатації і стан навколишнього середовища. Розрахунок за втратою напруги ведуть на осно­ві найменших витрат провідникових матеріалів (проводів, кабелів, шин тощо). Напруга найвіддаленіших ламп повинна становити не менше: 95 % номінальної — для мережі аварійного і зовнішнього освітлення, яке виконується світильниками; 97,5 % номінальної — для мережі робочого освітлення всередині приміщень промисло­вих підприємств і прожекторних установок зовнішнього освітлення. Напруга ламп повинна становити при нормальному режимі не біль­ше 102,5 % номінальної.

Розрахункове навантаження живильної освітлювальної мере­жі визначається множенням встановленої потужності ламп, вияв­леної в результаті світлотехнічного розрахунку, на коефіцієнт по­питу, який дорівнює: 0,6 — для розподільних пристроїв, підстанцій, складських і допоміжних приміщень підприємств; 0,8 — для лабо­раторій   і  лікувальних  закладів; Т — для  виробничих  приміщень.

Живлення освітлювальних електроустановок здійснюється від окремих освітлювальних трансформаторів або від трансформато­рів, до яких одночасно приєднані й силові споживачі (електродви­гуни, електрозварювальні апарати тощо).

Подробнее ...