VT Farm - шаблон joomla Форекс
З м і с т
З м і с т

ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТУ ЕЛЕКТРОУСТАТКУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕЛЕКТРИЧНІ УСТАНОВКИ. (10)

ТЕМА 3.9 - СХЕМИ ЕЛЕКТРОУСТАТКУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ УСТАНОВОК, ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ЗМІСТ.

71

Урок №21. Схеми електроустаткування промислових установок, їх призначення та зміст.      

Схеми електроустаткування промислових установок, їх призначення та зміст. Схеми  електроустаткування різних промислових установок стосовно конкретного (базового) підприємства.

70

Схеми електроустаткування промислових установок, їх призначення та зміст.                       

chery f 17

Для експлуатації сучасного електрообладнання потрібні різнобічні знання щодо модернізації існуючого електрифікованого і автоматизованого виробництва та створення нового високоефективного і гнучкого технологічно досконалого виробництва. Спеціалісти в галузі електрообладнання промислових підприємств повинні добре знати електричну частину, конструкцію установок і технологічні процеси з тим електрообладнанням, яке є основою сучасних автоматизованих виробничих комплексів. В сучасній технології і устаткуванні велику роль відіграє електроустаткування, тобто сукупність електричних машин, апаратів, приладів і пристроїв, використанням яких виконується перетворення електричної енергії в інші види енергії і здійснюється автоматизація технологічних процесів.

Large Industrial Robot

Першоступеневе значення для автоматизації виробництва має багатодвигунний електропривід і засоби електричного керування. Все більше розповсюдження отримують нові засоби електричної автоматизації технологічних установок, машин і механізмів на базі напівпровідникової техніки сучасної контрольно-вимірювальної і регулювальної апаратури, безконтактних датчиків, логічних елементів, мікропроцесорів та ЕОМ. З розвитком силової напівпровідникової техніки стали можливими якісна комутація, регулювання та перетворення струму в силових колах електроустановок.

В сучасних умовах задачі експлуатації, проектування та модернізації існуючого електрифікованого обладнання вирішуються спільними зусиллями технологів, механіків та електриків.

Вимоги до ЕУ:

  • забезпечення технологічної можливості машини,
  • зручність і надійність електричного керування,
  • забезпечення електробезпеки,
  • проект повинен бути економічно виправданим,
  • проект повинен відповідати екологічним вимогам.
img LpaRR Принципова електрична схема з описом роботи являється основною схемою проекту ЕУ, дає загальне зображення про роботу системи і є джерелом для складання схем з’єднань і підключень, а також для оформлення переліку елементів.
11.2 principova teplogeneratora Схемою електричного кола називається графічне зображення її елементів (електричних машин та апаратів), а також зв’язків між ними за допомогою умовних графічних позначень.

По принциповій схемі здійснюється перевірка правильності електричних з’єднань при монтажі і перевірка справності елементів і вузлів ЕУ при пошуку несправностей в процесі експлуатації електроустановок.

Розміщення електрообладнання може бути виконане як на виробничому механізмі так і зовні його в залежності від виду і розмірів механізму.

На механізмі встановлюється електрообладнання, яке конструктивно пов’язане з робочими органами машини: електродвигуни приводів; електрогальмівні пристрої; електромагнітні муфти; апарати визначення положень механізму та ін.

Зовні механізму розташовується електрообладнання, яке як правило, не пов’язане з виробничим механізмом і яке має великі габарити та масу (силові трансформатори, перетворювальні агрегати, шафи з апаратурою керування та ін.).

Схеми з’єднань вузлів і елементів розробляються після складання ескізу розміщення апаратури і принципової електричної схеми і на їх основі.

Ці схеми відображають дійсне розташування окремих апаратів і вузлів ЕУ в шафах, нішах, на панелях керування та ін. При цьому використовують ті ж самі умовні позначення, що і на принциповій схемі. Схеми з’єднань також відображають спосіб здійснення електричних з’єднань.

Схема підключення (зовнішнього монтажу) являє собою схему електропроводки на підставі принципової схеми і ескізу розташування електрообладнання.

Літерні і цифрові позначення в електричних схемах. Літерні і цифрові коди та графічні позначення в електричних схемах повинні відповідати вимогам ЄСКД (Єдина система конструкторської документації). Кола в схемах маркуються послідовно – від вводу джерела живлення до споживача. Ділянки електричних кіл, які мають відгалуження маркуються за годинниковою стрілкою – зліва направо і зверху до низу.

sico l002

В колах змінного струму фази маркують А, В, С, N.

- за змінного трифазного струму: фазу А позначають жовтим кольором, фазу В - зеленим, фазу С - червоним, робочий нуль N - блакитним, цей самий нуль, що використовується як захисний (або заземлення), - поздовжніми смугами жовтого і зеленого кольорів.

- провідники однофазного струму, якщо вони є відгалуженням від трифазної системи, позначаються як відповідні провідники трифазного струму;

- за змінного однофазного струму: фазу А, приєднану до початку обмотки джерела живлення позначають жовтим кольором, а фазу В, приєднану до кінця обмотки, - червоним.

В електричних схемах постійного струму ділянки кіл позитивної полярності маркують непарними числами, а негативної – парними.
Відповідне кольорове позначення: позитивна полярність (+) (червоний), негативна полярність (-) (синій), нульовий робочий провідник М (блакитний).
Маркування кіл керування, захисту, сигналізації і вимірювання виконують окремими числами в межах виробу. В колах керування змінного струму всі затискачі і проводи, які підключаються до однієї фази маркуються парними числами, а до другої фази – непарними.
Загальні точки з'єднань декількох елементів на схемі мають один і той же номер. Після проходження через контакт, котушку, сигнальну лампу, резистор і т. п. номер змінюється. Для виділення окремих видів кіл індексація здійснюється таким чином, щоб кола керування мали номера від 1 до 99, кола сигналізації – від 101 до 191 і т. д. Кола керування в складних схемах слід приєднувати до мережі через понижуючий трансформатор. Це виключає електричний зв’язок з силовим колом і усуває хибне спрацювання апаратів. При використанні в установках тільки двигунів постійного струму в схемах керування слід використовувати також апарати постійного струму.
Подробнее ...

ТЕМА 3.8 - ВІДОМОСТІ ПРО ПРАВИЛА УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК (ПУЕ).

6778869895

Урок №20. Відомості про правила улаштування електроустановок (ПУЕ).                                 

Відомості про Правила улаштування електроустановок (ПУЕ). Категорії споживачів. Класифікація приміщень за ПУЕ.

Відомості про Правила улаштування електроустановок (ПУЕ).

Правила улаштування електроустановок (ПУЕ) поширюються на елек­троустановки до 500 кВ, новоспоруджувані та ті, які реконструюються, у тому числі на спеціальні електроустановки.

Улаштування спеціальних електроустановок, не зазначених у ПУЕ, має регламентуватися іншими директивними документами. Окремі вимоги цих Пра­вил можуть застосовуватися для таких електроустановок тією мірою, якою вони за виконанням та умовами роботи аналогічні електроустановкам, зазначеним у цих Правилах.

Окремі вимоги цих Правил можна застосовувати для діючих електроустановок, якщо це спрощує електроустановку, якщо витрати на реконструкцію обґрунтовано техніко-економічним розрахунком або якщо цю реконструкцію спрямовано на забезпечення тих вимог безпеки, які поширюються на діючі електроустановки.

Щодо електроустановок, які реконструюють, вимоги цих Правил поширю­ються лише на ту частину електроустановок, яку реконструюють, наприклад, на апарати, які замінюють за умовами короткого замикання (КЗ).

ПУЕ розроблено з урахуванням обов’язковості проведення в умовах експлуатації планово-запобіжних і профілактичних випробувань, ремонтів елек­троустановок та їх електроустаткування, а також систематичного навчання та перевірки обслуговуючого персоналу в обсязі вимог правил технічної експлуатації та чинних правил техніки безпеки.

71 Класифікація приміщень за ПУЕ.                                                                                                      

1. Електроприміщеннями називаються приміщення або відгороджені, наприклад, сітками, частини приміщення, доступні тільки для кваліфікованого обслуговуючого персоналу, в яких розташовано електроустановки.

2. Сухими приміщеннями називаються приміщення, в яких відносна вологість повітря не перевищує 60%. За відсутності в таких приміщеннях умов, наведених у 6, 7, 8, вони називаються нормальними.

3. Вологими приміщеннями називаються приміщення, в яких пари або конденсуюча волога виділяється лише короткочасно в невеликих кількостях, а відносна вологість повітря більша ніж 60%, але не перевищує 75% .

4. Сирими приміщеннями називаються приміщення, в яких відносна вологість повітря тривалий час перевищує 75%.

5. Особливо сирими приміщеннями називаються приміщення, в яких відносна вологість повітря наближена до 100% (стеля, стіни, підлога і предмети, що є в приміщенні, покриті вологою).

6. Жаркими приміщеннями називаються приміщення, в яких під впливом різних теплових випромінювань температура перевищує постійно або періодично (понад 1 добу) 4-35 0С (наприклад, приміщення і з сушарками, сушиль­ними і випалювальними печами, котельні тощо).

7. Запиленими приміщеннями називаються приміщення, в яких за умо­вами виробництва виділяється технологічний пил у такій кількості, що він може осідати на проводах, проникати всередину машин, апаратів тощо.

Запилені приміщення поділяються на приміщення зі струмопровідним пилом і приміщення з неструмопровідним пилом.

8. Приміщеннями з хімічно активним або органічним середовищем називаються приміщення, в яких постійно або протягом тривалого часу містяться агресивні пари, гази, рідини, утворюються відкладення або цвіль, що руйнують ізоляцію і струмовідні частини електроустаткування.

1437990150 tok

Ураження людей електричним струмом.                                                                                        

1. Приміщення без підвищеної небезпеки, в яких відсутні умови, що створю­ють підвищену або особливу небезпеку.

2. Приміщення з підвищеною небезпекою, що характеризуються наявністю в них однієї з таких умов, що створює підвищену небезпеку:

а) сирості або струмопровідного пилу;

б) струмопровідної підлоги (металева, земляна, залізобетонна, цегляна тощо);

в) високої температури;

г) можливості одночасного дотику людини до металоконструкцій будівель, технологічних апаратів, механізмів тощо, які мають з’єднання з землею з одного боку, і до металевих корпусів електроустаткування - з іншого.

3. Особливо небезпечні приміщення, які характеризуються наявністю однієї з таких умов, що створює особливу небезпеку:

а) особливої сирості;

б) хімічно активного або органічного середовища;

в) одночасно двох або більше умов підвищеної небезпеки.

4. Території розміщення зовнішніх електроустановок. Щодо небезпеки ураження людей електричним струмом ці території прирівнюються до особливо небезпечних приміщень.

77

Категорії електроприймачів і забезпечення надійності електропостачання.                              

Щодо забезпечення надійності електропостачання електроприймачі поділяються на такі три категорії:

Електроприймачі І категорії - електроприймачі, переривання електропоста­чання яких може спричинити: небезпеку для життя людей, значний збиток народ­ному господарству; пошкодження дорогого основного обладнання, масовий брак продукції, розлад складного технологічного процесу, порушення функціонування особливо важливих елементів комунального господарства.

Зі складу електроприймачів І категорії виділяється особлива група електроприймачів, безперебійна робота яких необхідна для безаварійного зупину виробництва з метою запобігання загрозі життю людей, вибухам, пожежам і пошкодженням дорогого основного обладнання.

Електроприймачі II категорії - електроприймачі, переривання електропо­стачання яких призводить до масового недовідпуску продукції, масових простоїв робітників, механізмів і промислового транспорту, порушення нормальної діяльності значної кількості міських і сільських жителів.

Електроприймачі III категорії - решта електроприймачів, що не підпадають під визначення І та II категорій.

Електроприймачі І категорії треба забезпечувати електроенергією від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення, і переривання їх електро­постачання в разі порушення електропостачання від одного з джерел живлення можна допускати лише на час автоматичного відновлення живлення.

Для електропостачання особливої групи електроприймачів І категорії має передбачатися додаткове живлення від третього незалежного взаєморезервуючого джерела живлення.

Як третє незалежне джерело живлення для особливої групи електроприймачів і як друге незалежне джерело живлення для решти електроприймачів І категорії можуть бути використані місцеві електростанції, електростанції енергосистем (зок­рема, шини генераторної напруги), спеціальні агрегати безперебійного живлення, акумуляторні батареї тощо.

Якщо резервуванням електропостачання не можна забезпечити необхідної безперервності технологічного процесу або якщо резервування електропоста­чання економічно недоцільне, має бути здійсненим технологічне резервування, наприклад, шляхом установлення взаєморезервуючих технологічних агрегатів, спеціальних пристроїв безаварійного зупину технологічного процесу, які діють у разі порушення електропостачання.

Електропостачання електроприймачів І категорії з особливо складним без­перервним технологічним процесом, який потребує тривалого часу на відновлення робочого режиму, за наявності техніко-економічних обґрунтувань рекомендовано здійснювати від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення, до яких висуваються додаткові вимоги, що визначаються особливостями технологічного процесу.

Електроприймачі II категорії рекомендується забезпечувати електроенергією від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення.

Для електроприймачів II категорії в разі порушення електропостачання від одного з джерел живлення переривання електропостачання допустимі на певний час, необхідний для увімкнення резервного живлення діями чергового персоналу або виїзної оперативної бригади.

Допускається живлення електроприймачів II категорії по одній ПЛ, у тому числі з кабельною вставкою, якщо забезпечено можливість проведення аварійного ремонту цієї лінії за час, який не перевищує однієї доби. Кабельні вставки цієї лінії повинні виконуватися двома кабелями, кожен з яких вибирають за найбільшим тривалим струмом ПЛ. Допускається живлення електроприймачів II категорії по одній кабельній лінії, яка складається не менше ніж з двох кабелів, приєднаних до одного загального апарата.

За наявності централізованого резерву трансформаторів і можливості заміни пошкодженого трансформатора за час, який не перевищує однієї доби, допускається живлення електроприймачів II категорії від одного трансформатора.

Для електроприймачів III категорії електропостачання може вико­нуватися від одного джерела живлення за умови, що час переривання електропо­стачання, необхідний для ремонту або заміни пошкодженого елемента системи електропостачання, не перевищує однієї доби.

Подробнее ...

ТЕМА 3.7 - НОМІНАЛЬНА НАПРУГА.

80

Урок №19. Номінальна напруга.                                                                                                       

Номінальна напруга. Шкала номінальних напруг  для споживачів та джерел електроенергії. Потужність і режим  роботи електроустановок.

Номінальна напруга.

Для забезпечення нормальних умов роботи електроприймачів, їх взаємозамінності, а також узгодження по рівню напруги всіх ланок електричної системи, починаючи від генераторів електричних станцій і кінчаючи електроприймачами, напруга, на яку виготовляється електротехнічне устаткування, узаконена Державними стандартами (ГОСТ 721-77 і 21128-75), згідно яким встановлена наступна номінальна напруга:

на затискачах генераторів постійного струму 28.5, 115, 230 і 460 В;

на затискачах генераторів змінного струму частотою 50 Гц між фазними проводами (лінійна напруга) – 230, 400, 690, 3150, 6300, 10500, 21000 В;

на затискачах трансформаторів трифазного струму частотою 50 Гц між фазними проводами (лінійна напруга) у первинних обмоток – 0,22; 0,38; 0,66; 3 і 3,15; 6 і 6,3; 10 і 10,5; 20 і 21; 35; 110; 150; 220; 330; 500; 750 кВ, у вторинних обмоток – 0,23, 0,40; 0,69; 3,15 і 3,3; 6,3 і 6,6; 10,5 і 11; 21 і 22; 38,5; 121; 165; 242; 347; 525; 787 кВ (напруги 3,15; 6,3; 21 кВ для первинних обмоток трансформаторів відносяться до підвищувальних та понижувальних трансформаторів, що приєднуються безпосередньо до шин генераторної напруги електростанцій або до виводів генераторів);

приймачів електроенергії постійного струму – 27, 110, 220, 440 В;

приймачів електроенергії трифазного струму частотою 50 Гц; між фазними проводами (лінійна напруга) – 40, 220, 380, 660, 3000, 6000, 10 000, 20 000, 35 000, 110 000, 150 000, 220 000, 330 000, 500 000 і 750 000 В;

приймачів електричної енергії однофазного струму частотою 50 Гц – 220, 380, 660 В.

Всі електроустановки також характеризуються потужністю P=UI (Вт, кВт), де І - сила струму, що залежить від опору R, а опір від матеріалу, форми, перерізу робочого елементу споживача (обмотки, ТЕНа і т.д.) та споживанням електроенергії або виконаною роботою A=Pt (кВт*год), де t - час роботи. Потужність електроприймача зазвичай встановлюється виробником і зазначається в його технічних характеристиках. Така потужність є номінальною або нормальною.

Електроустановки мають два режими роботи: нормальний і аварійний. При нормальному режимі всі параметри знаходяться в допустимих межах, а при аварійному будь-який параметр значно відхиляється (збільшується або зменшується) від норми, що призводить до відхилення від норми решти параметрів і роботи електроустановки на межі аварії, поломки, внаслідок роботи в перевантаженому стані. При перевантаженнях, зазвичай, зростає потужність, що призводить до надмірного нагрівання електроустановки. Для прикладу, при заклинюванні вала двигуна, буде затрачатися робота для його провертання, при цьому затрати роботи будуть все збільшуватися, а відповідно і потужність, і сила струму. Згідно закону Джоуля-Ленца збільшення сили струму призведе до перегріву обмоток двигуна, що, в свою чергу може викликати оплавлення ізоляції та міжвиткове замикання.

Подробнее ...

ТЕМА 3.6 - СПОЖИВАЧІ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ (ОСВІТЛЮВАЛЬНІ ТА СИЛОВІ ЕЛЕКТРОУСТАНОВКИ).

76

Урок №18. Споживачі електроенергії (освітлювальні та силові електроустановки).                 

Споживачі  електроенергії (освітлювальні та силові  електроустановки).

77

Поняття споживча електроустановка.                                                                                           

Приймачем електричної енергії (електроприймачем) називається апарат, агрегат, механізм, призначений для перетворення електричної енергії в інший вид енергії.

Споживачем електричної енергії називається електроприймач або група електроприймачів, об'єднаних технологічним процесом і що розміщуються на певній території. При цьому споживачами електроенергії є всі галузі народного господарства (промисловість, транспорт, сільське господарство і ін.), а також культурно-побутові будівлі, лікарні, наукові установи і учбові заклади.

78

Види споживачів електроенергії та їх призначення.                                                                 

Приймачі електроенергії різноманітні. До них відносять: електричні двигуни, що слугують приводом різного верстатного устаткування і електричного транспорту; електротехнологічне устаткування (зварювальні машини і апарати, електричні печі, електролізери, верстати для електроіскрової обробки металів і ін.); електропобутові прилади (електричні плити, пилососи, пральні машини, радіоприймачі, телевізори і ін.); електромедичні прилади та апарати (рентгенівські апарати, апарати для електротерапії і електродіагностики і ін.); прилади і установки для наукових установ (електронні мікроскопи і осцилографи, радіотелескопи, синхрофазотрони) і, накінець, багато різноманітних електричних джерел світла. Електроустановки, які забезпечують освітлення і, в яких приймачами електроенергії є електричні джерела світла, називаються освітлювальними. Електроустановки, які працюють з рештою перерахованих вище приймачів електроенергії, називаються силовими. 

Подробнее ...

ТЕМА 3.5 - КАБЕЛЬНІ ЛІНІЇ ЕЛЕКТРОПЕРЕДАЧІ.

73

Урок №17. Кабельні лінії електропередачі.                                                                                     

Кабельні лінії, електропередачі, їх призначення і застосування. Класифікація кабельних ліній,  способи  прокладки кабельних ліній. Основні елементи кабельних ліній.

74

Призначення та види кабельних ліній електропередачі.                                                               

134140

Кабельною лінією називається лінія для передавання електро­енергії одним або кількома паралельно прокладеними кабелями зі з'єднувальними, стопорними і кінцевими муфтами та кріпильними деталями.

Кабельні лінії порівняно з повітряними мають низку переваг, до яких частково належать триваліший термін роботи, відсутність опор, велика надійність в експлуатації. Вони не загромаджують вулиць, проїздів, виробничих територій, але вартість їх значно більша від вартості повітряних ліній. Кабельні лінії використовують для каналізації електроенергії напругою до 35 кВ.

Прокладання кабельної лінії виконують згідно з Правилами будови електроустаткування (ПБЕ), а також інструкціями та про­ектами. Траси кабельних ліній обирають з найменшими витрата­ми кабелів із забезпеченням їх збереження від механічних пошкод­жень, корозії та вібрації, при цьому уникають перетину кабелів один з одним, кабелями іншого призначення, трубопроводами.
75

Основні елементи кабельних ліній.                                                                                               

01 kabel avbbshv

Будь-який кабель, а зараз їх багато різновидів залежно від призначення та робочої напруги, складається зі струмопровідної жили, ізоляції й захисних оболонок. Струмопровідні жили виго­товлені з міді або алюмінію і можуть бути одно- і багатожильни­ми. За числом жил кабелі можуть бути одно-, дво-, три- і чотири­жильними. Ізоляцію кабелів до 1000 В виконують гумовою, а по­над 1000 В — із багатошарового просоченого паперу і різних пластиків (поліетилену, полівінілхлориду й ін.).

Захисні оболонки перешкоджають проникненню вологи, газів і кислот, їх виготовляють алюмінієвими та хлорвініловими. Для механічної міцності цих оболонок зверху накладається стальна або дротяна броня.

Трижильні кабелі виготовляють на напругу 1, 3, 6, 10, 35 кВ, а чотирижильні — на 1 кВ. В чотирижильному кабелі четверта жила має площу поперечного перерізу вдвічі меншу від перерізу кожної з основних жил.

Силові кабелі випускають перерізом від 2,5 до 300 мм2, жили кабелів можуть бути круглими або сектороподібними. Для сигналізації, керування і зв'язку використовують багатожильні кабелі, в яких кількість жил сягає від десятка до сотень. Кабелі укладають на кабельних спорудах.

ASBL
power gen medium BS6622 blue 1080x667

Для з’єднання, відгалуження та окінцювання кабелів використовують кабельні муфти.

75

Будова кабельних ліній електропередачі.                                                                                       

Кабельними називають споруди, призначені для розміщення в них кабелів і кабельних муфт. До цих споруд належать кабельні тунелі, канали, шахти, поверхи, блоки, подвійні підлоги, кабельні камери, естакади, галереї.

025

Кабельний тунель — це закрита споруда з розташованими в ній опорними конструкціями для розміщення на них кабелів і кабельних муфт з вільним проходом по всій довжині, який дає змогу здійснювати прокладання кабелів, ремонт та огляд кабельних ліній.

kabel kanaly3

Кабельним каналом називається закрита і заглиблена в ґрунт, підлогу, перекриття непрохідна споруда, призначена для розміщення в ній кабелів, прокладання, огляд і ремонт яких можна здійснювати тільки при знятому перекритті.

6

Кабельний поверх — це частина будівлі, обмежена підлогою та перекриттям або перекриттям з відстанню між підлогою й віїс­ту пними частинами перекриття не менше як на 1,8 м.

164 LEP 14

Кабельною шахтою називається вертикальна кабельна споруда, висота якої в кілька разів більша від розміру її сторони.

tr bloki 2

Кабельний блок — це кабельна споруда з трубами (каналами) для прокладання в них кабелів з належними їм колодязями.

kabelnaya kamera

Кабельна камера — це підземна кабельна споруда, що закри­вається глухою знімною бетонною плитою й призначена для укла­дання кабельних муфт або для протягування кабелів у блоки. Каме­ра, що має люк для входу в неї, називається кабельним колодязем.

vadob gi 592x755

Кабельною естакадою називається надземна відкрита горизон­тальна чи нахилена протяжна кабельна споруда.

Kabel naya galereya sluzhebno proizvodstvennogo korpusa

Кабельна галерея — це наземна закрита цілком або частково горизонтальна чи нахилена протяжна прохідна кабельна споруда.

Кабелі прокладають в каналах, в трубах, на лотках, на тросах, в землі.

Подробнее ...

ТЕМА 3.4 - ПОВІТРЯНІ ЛІНІЇ ЕЛЕКТРОПЕРЕДАЧІ.

72

Урок №16. Повітряні лінії електропередачі.                                                                                    

Основні елементи повітряних ліній електропередачі: фундаменти, опори, троси, арматура,  ізолятори. Характеристика ліній електропередачі до і понад 1000 В. 

72

Призначення та види повітряних ліній електропередачі.                                                              

Повітряною лінією (ПЛ) називається пристрій для передачі та розподілу електроенергії по проводах, розміщених на відкритому повітрі і прикріплених за допомогою ізоляторів і арматури до опор або в окремих випадках до кронштейнів і стояків на інженерних спорудах (мостах, шляхопроводах тощо).

Повітряні лінії електропередачі поділяються на ПЛ напругою до 1000 В і понад 1000 В (3, 6 , 10, 35 кВ і т.д.).

t 1 liniyi

Лінії напругою до 1000 В призначені для передачі й розподілу електроенергії на невеликі відстані всередині міст, селищ і сіл до вводів у будинки або на підприємства. У містах ці лінії часто виконують кабельними.

71 big

Лінії напругою 2—110 кВ використовують для передачі електроенергії від районних підстанцій до населених пунктів і підприємств, що розміщені на відстані 10—20 км.

17876138

Лінії напругою 110—330 кВ, а інколи і 500 кВ призначені для передачі великих потужностей між електричними станціями і ве­ликими районними підстанціями для електропостачання великих міст або економічних районів на відстані від 30 до 600 км.

9305694

Лінії напругою 500 кВ використовують для передачі потужності до 1 млн кВт і служить для зв'язку різних енергетичних систем, які розміщені на відстані до 1200 км.

big 96304 1

Лінії напругою 750 кВ служать для передачі потужності 2—2,5 млн кВт на відстань до 2000 км.

06 16

Основною особливістю ліній, що визначає їх конструктивне виконання, є їх підданість впливу вітру, температури, атмосфер­них опадів, ожеледі, грози і т. д. При цьому можливі поєднання різних факторів. Велику небезпеку для ліній ПЛ становить обледеніння, оскільки на проводах створюються додаткові, а часто досить значні наван­таження, які можуть стати причиною обривання проводів і навіть руйнування опор лінії. Район обледеніння визначають за товщиною стінок льоду, який утворюється на проводах ПЛ лінії. За цими ознаками розрізняють чотири райони обледенінню:

I район — товщина стінок льоду на проводі до 5 мм;

II район — " " " " від 6 до 10 мм;

III район — " " " " від 11 до 15 мм;

IV район — " " " " від 16 до 20 мм.

Якщо товщина стінок льоду, що утворився на проводах, пере­вищує 20 мм, то цю місцевість зараховують до особливо обле­денілого району.

108374

За номінальною напругою і категорією приєднаних до неї споживачів ПЛ поділяються на I, II, III класи. Повітряні лінії напругою до 1000 В незалежно від категорії приєднаних до них споживачів належать до III класу.

Розрізняють нормальний та аварійний режими роботи ПЛ. Нормальний режим — це робота при необірваних проводах і тро­сах. Аварійний режим — це робота при повністю або частково обірваних проводах або тросах.

72

Будова повітряних ліній електропередачі напругою до 1000 В.                                                   

Основні конструктивні елементи

ПЛ складається з таких основних конструктивних елементів:

1. Опор різних типів — для підвішування проводів і громозахисних тросів.

2. Фундаментів опор.

3. Проводів різних конструкцій і перерізів, які передають елек­тричний струм.

4. Грозозахисних тросів, які захищають лінії від грозових роз­рядів.

5. Ізоляторів або гірлянд ізоляторів для ізоляції проводів від заземлених частин опори.

6. Лінійної арматури, яка служить для кріплення проводів і тросів до ізоляторів та опор, а також для з'єднання проводів і тросів.

7. Заземлювальних пристроїв і трубчастих розрядників, які за­безпечують відведення струмів блискавки в землю.

Основні елементи лінії.

Проводи. Для ПЛ використовують одножильні та багатожильні проводи з алюмінію і сталі. Багатожильні проводи виготовляють обмотуючим на центральний стальний дріт алюмінієвих жил. Саме це надає необхідну механічну міцність. Такі проводи називають сталеалюмінієвими. Позначення таких проводів: А — алюмінієвий багатожильний провід; АС — сталеалюмінієвий багатожильний провід; ПС — стальний багатожильний провід; ПСО — стальний одножильний провід.

1212 Проводи випускають найрізноманітніших стандартних пере­різів, який у квадратних міліметрах вказується в маркуванні про­водів. Наприклад, провід А-25 має переріз 25 мм2. Винятком є одножильні стальні проводи, для яких цифри у марці показують діаметр жили. Наприклад, для проводу ПСО — 5 діаметр жили 5 мм.

Згідно з умовами механічної міцності для ПЛ можна викори­стовувати проводи перерізом не менше, ніж 16 мм2 — алюмінієві; 10 мм2 — сталеалюмінієві; 25 мм2 — стальні багатожильні; 5 мм2 — стальні одножильні.

Ізолятори. Ізолятори призначені для кріплення проводів до опор і створення необхідного електричного опору між проводом, що перебуває під напругою та опорою.

Залежно від призначення та способу кріплення ізоляторів до опор розрізняють підвісні ізолятори, які використовують на лініях напругою 35 кВ та більше, і штирові, які застосовують на лініях до 35 кВ. Підвісні ізолятори мають вищі механічні характеристи­ки, ніж штирові. Конструкція підвісних ізоляторів дає змогу скла­дати з окремих ізоляторів гірлянди необхідної довжини залежно від напруги лінії. Штирові ізолятори розраховують тільки на одну з натгруг лінії, тому лініям різних напруг відповідають різні типи штирових ізоляторів.

1212

РSI 15 CC Полімерний підвісний ізолятор.

Конструкція:

- склоепоксидний стрижень, що має високу механічну міцність;

- захисна оболонка з силікону;

- металеві наконечники, закріплені на стрижні методом опресування.

На ізоляторі PSI 15 CC передбачена можливість установки захисного апарата (ЗА) типу AZIC.

33

ШФ-20Г1 Штирьовий ізолятор.

Розроблений для застосування на ПЛЗ 10 кВ.

• Дає можливість обходитися без монтажних роликів при розкочуванні захищеного проводу.

• Має підвищену стійкість до імпульсних перенапруг.

• Діаметр шийки ізолятора - 85 мм.

• Номінальна напруга - 20 кВ.

Лінійна арматура. До лінійної арматури відносять металеві деталі, які використовують для кріплення проводів і тросів до гірлянд ізоляторів і кріплення гірлянд до опор, з'єднання проводів і тросів, підтримування проводів на певній відстані один від одно­го. За призначенням арматура поділяється на натяжні та під­тримуючі затискачі, з'єднувачі, зчеплювальні деталі, дистанційні розпорки, захисні кільця і роги та віброгасильники.

Натяжні затискачі призначені для кріплення проводів і тросів на анкерних опорах, а підтримуючі затискачі — для кріплення проводів на проміжних опо­рах. До зчеплювальної ар­матури належать скоби, се­режки, пестики, вушка, дволанцюгові й триланцюгові коромисла.

364

Для з'єднання проводів перерізом до 240 мм2 вико­ристовують овальні й об­тискні з'єднувачі, які монту­ють обтискуванням або скручуванням.


Захисні кільця та роги призначені для відведення електричної дуги, яка вини­кає при перекриттях гірлянд ізоляторів, від поверхні ізоляторів і поліпшення розподілу електричної на­пруги по гірлянді.

Штирьові ізолятори та деталі їх кріплення: а — суцільний скляний ізо­лятор на напругу 6—10 кВ; б — фар­форовий ізолятор на напругу 20—35 кВ; в — гак; г — штир

Віброгасильники вста­новлюють за появи значних пошкоджень проводів або тросів від вібрації або на основі записів вібрографів, а також при встановленні пошкоджень на лінії. Відстань від віброгасильника до підтримуючих або на­тяжних затискачів залежить від марки проводів лінії і кліматичних умов району, через який проходить траса. Відстань від вібро­гасильника до затискачів 50—65 см для проводів перерізом до 70 мм2 і 150—170 см для проводів більших перерізів.

79

PLVIB Гасники вібрацій.

Застосовуються для захисту проводів захищених ліній у місцях їх кріплення до ізоляційних підвісів.

• Виготовлені з діелектричного матеріалу, не викликають зміни концентрації напруги електричного поля і передчасного старіння ізоляції проводу.

• Стійкі до впливу погодно-кліматичних факторів і ультрафіолетового випромінювання.

Опори. Опори ліній виконують дерев'яними, металевими і залі­зобетонними. За призначенням розрізняють такі типи опор: про­міжні, анкерні, кутові і спеціальні (перехресні, розгалужувальні, транспозиційні, кінцеві).

83 full

Проміжні опори найчастіше зустрічаються на лініях. Вони призначені для підтримування проводів на прямих ділянках траси.

1 materialyi dlya stroitelstva linii 10 6 kv

Кутові опори можуть бути проміжними та анкерними, їх вста­новлюють у місцях зміни напрямку траси. Проміжні кутові опори використовують при невеликих кутах повороту траси.

16532494

Анкерні кутові опори  застосовуються на лініях у тих випадках, коли проміжні кутові опори не забезпечують надійності роботи. їх установлюють на прямих ділянках, коли лінію перети­нають різні споруди. Ці опори можуть служити й кінцевими опо­рами. Різновидністю анкерних опор с кінцеві опори. Вони від­різняються тим, що розраховані на повний натяг всіх проводів і тросів лінії з боку тільки одного з прилеглих прольо­тів. Кінцеві опори встанов­люють перед підстанціями, від яких відходить лінія, на початку відпайок від лінії, та в деяких інших випадках.

opora 7

Спеціальні опори можуть бути відгалужувальними, транспозиційними і пере­хідними. На розгалужу валь­них опорах на відміну від звичайних вста­новлено додаткові траверси, які служать для приєднання і розведення проводів розга­луження або основної лінії.

17

Транспозиційні опори служать для зміни взаємного розміщення проводів ліній напругою 110 кВ. Вони відрізняються від звичайних анкерних кутових опор наявністю додаткових гірлянд ізоляторів і траверс, які дають змогу змінювати розміщення проводів. 

00 full

Перехідні опори на відміну від інших типів опор мають більшу висоту місць кріплення проводів і тросів, тому їх використовують для здійснення переходів через різні інженерні споруди (мости, підвісні канатні дороги), природні перепони (річ­ки, озера, канали, яри), а також лінії електропередач. Перехресні опори ставлять на схрещенні двох напрямків ПЛ.

За конструктивним виконанням опори можуть бути одноланцюгові, дво- і багатоланцюгові. Вони призначені для підвішування відповідно однієї, двох і більше паралельно прокладених ліній.

Подробнее ...

ТЕМА 3.3 - ЕЛЕКТРОУСТАНОВКИ. ВИРОБНИЦТВО, ПЕРЕТВОРЕННЯ, РОЗПОДІЛ І СПОЖИВАННЯ ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ.

5

Урок №15. Електроустановки. Виробництво, перетворення, розподіл і споживання електричної енергії.

Електроустановки, їх класифікація та призначення.

Виробництво, перетворення, розподіл і споживання електричної енергії. Електростанція, підстанція, лінія  електропередачі, характеристика і класифікація ліній електропередачі.

Організація електропостачання. Принципова схема розподілу  електроенергії і передачі до споживача.

70

Виробництво, перетворення, розподіл та споживання електричної енергії.                               

568

Енергетична система (енергосистема) є сукупністю електростанцій, ліній електропередачі, підстанцій і теплових мереж, зв'язаних в одне ціле спільністю режиму і безперервністю процесу виробництва і розподілу електричної і теплової енергії. Частиною енергетичної системи є електрична система, що складається з генераторів, розподільних пристроїв, електричних мереж і електроприймачів.

Електрична мережа - це сукупність підстанції, кабельних і повітряних ліній електропередачі.

Електроустановки - це спеціальні електротехнічні пристрої, в яких проводиться, перетворюється, розподіляється і споживається електроенергія і, які діляться залежно від робочої напруги на електроустановки напругою до 1000 В і електроустановки напругою вище 1000 В.

Розподільним пристроєм (РП) є електроустановка, що слугує для прийому і розподілу електроенергії без перетворення і трансформації (на одній напрузі) і містить комутаційні апарати, пристрої захисту, автоматики і телемеханіки, вимірювальні прилади, збірні шини і допоміжне устаткування. Розподільні пристрої поділяються на відкриті (розташовані на відкритому повітрі) і закриті (у будівлі). У міських умовах в більшості випадків застосовуються закриті розподільні пристрої.

Підстанція - це електроустановка, що слугує для перетворення і розподілу електричної енергії і складається з РП, силових трансформаторів або інших перетворювачів електроенергії і допоміжних пристроїв.

xpower station.1524482766.jpg.pagespeed.ic.7HGuG0m1E

Електричну енергію виробляють на електростанціях машини-генератори змінного і постійного струму. На теплових електростанціях генератори приводяться в дію паровими або газовими турбінами, на гідростанціях - гідротурбінами. Теплові електростанції розташовують поблизу джерел палива (вугілля, торф). Гідравлічні електростанції будують на річках, використовуючи натиск води. У містах розміщують теплоелектроцентралі (ТЕЦ), призначення яких, вироблення електричної енергії і постачання тепловою енергією прилеглих районів міста.

Сучасні атомні електростанції (АЕС) по суті є тепловими, в яких котел замінений ядерним реактором і парогенератором.

До електростанцій невеликої потужності відносяться дизельні електростанції, генератори яких приводяться в дію дизелями. Такі електростанції вмонтовують в невеликих міських селищах, в сільській місцевості, а також виконують пересувними (ПЕС) для потреб будівництва.

На малюнку показані схеми електропостачання. Генератори електростанції виробляють електроенергію напругою 6, 10 або 15 кВ. При такій напрузі передавати електроенергію на велику відстань (більше 4-6 км) недоцільно, оскільки падіння напруги і втрати електроенергії в лініях перевищать допустимі норми. Справа в тому, що, проходячи по лініях електропередачі, струм нагріває їх. Відповідно до закону Джоуля — Ленца, енергія, що витрачається на нагрівання проводів лінії, визначається формулою: Q=I2Rt, де R — опір лінії.

При великій довжині лінії передача енергії може стати взагалі економічно невигідною.Для зменшення втрат можна, звичайно, йти по шляху зменшення опору R лінії за допомогою збільшення площі поперечного перерізу проводів. Але для зменшення R, приміром, у 100 разів потрібно збільшити масу проводу також у 100 разів. Зрозуміло, що не можна допустити такої великої витрати дорогого кольорового металу, не говорячи вже про труднощі закріплення важких проводів на високих щоглах і т.п. Тому втрати енергії в лінії знижують іншим шляхом: зменшенням струму в лінії. Наприклад, зменшення струму в 10 разів зменшує кількість тепла, що виділився в провідниках, у 100 разів, тобто досягається той же ефект, що і від сторазового обваження проводу.

09

Тому що потужність струму пропорційна добутку сили струму на напругу, то для збереження переданої потужності потрібно підвищити напругу в лінії передачі. Причому, чим довша лінія передачі, тим вигідніше використовувати більш високу напругу.

 Тому при електростанціях будують підвищувальні силові трансформатори, які підвищують напругу до розрахункової (35, 110, 150, 220, 330-500, 750 кВ), і при цій напрузі електроенергія передається на великі відстані.

На електричних понижувальних підстанціях за межами міста напруга понижується до 110-35 кВ. На електричних понижувальних підстанціях, розташованих в межі міста, напруга знижується до 6-10 кВ. Понижувальна підстанція зазвичай складається з двох частин: відкритої частини напругою 110-35 кВ і закритої частини, в якій є розподільний пристрій напругою 6-10 кВ.Від трансформаторних підстанцій безпосередньо до споживачів відходять повітряні лінії або розподільні кабелі напругою до 1000 В. Ці кабелі прокладені до ввідних розподільних пристроїв (вводів) або розподільних щитів, що знаходяться в будівлях споживачів. Від вводів або розподільних щитів в будинках прокладені магістралі (стояки), від яких у свою чергу відходять відпаювання по квартирах.

1458804474 foto ies vistavka 06

Центром живлення (ЦП) є розподільний пристрій генераторної напруги електростанції або розподільний пристрій вторинної напруги понижувальної підстанції енергосистеми, що має пристрій для регулювання напруги, до якої приєднані електричні мережі даного району.

IMG 6674 size600x450

Міська електрична мережа - це електрична мережа, розташована на території даного міста і сукупність живлячих ліній від центрів живлення, розподільних пунктів і трансформаторних підстанцій, розподільних ліній напругою 6-10 кВ і до 1000 В і ввідних пристроїв у споживачів.

Живлячі кабельні лінії можуть бути прокладені від центру живлення не тільки в розподільний пункт, де немає трансформаторів, але і в головні понижувальні підстанції заводів, де електроенергія розподіляється по розподільних кабельних лініях і перетворюється за допомогою силових трансформаторів в електроенергію напругою до 1000 В. В цьому випадку на головній понижувальній підстанції заводу встановлюють силові трансформатори і розподільний щит напругою до 1000 В від якого електроенергія по кабельних лініях передається безпосередньо в цехи і далі до електроприймачів.

71

Влаштування та робота електричних станцій та підстанцій.                                                          

Залежно від виду використовуваних енергоносіїв сучасні електричні станції діляться на теплові, атомні, гідравлічні, вітряні, сонячні, геотермічні і ін. Найширше поширені теплові (ТЕС) і гідравлічні (ГЕС) станції.

46839866d12f6c2c2f88185cf752cff4

Тепловими називають такі електростанції, де теплову і електричну енергію отримують завдяки спалюванню в топках котлів або самих двигунах твердого, рідкого або газоподібного палива. Тому розрізняють електростанції вугільні (де спалюють кускове або перероблене у вугільний пил вугілля), торф'яні, сланцеві, дизельні, такі, що працюють на рідкому паливі, а також електростанції, де в топках котлів спалюється мазут або газ, і газотурбінні, де газ з згорає не в топках котлів, а в турбіні.

Серед теплових значну частину складають конденсаційні електростанції (КЕС), призначені в основному для вироблення тільки електричної енергії і постачання нею споживачів. На них широко застосовують агрегати з одиничними потужностями 200, 300, 500, 800 МВт і більш. Коефіцієнт корисної дії (ККД) сучасних КЕС досягає 40-42%. Серед теплових станцій вони є найбільш потужними (2400-4800 МВт і вище).

tes tes 1
Наступною значною групою серед теплових станцій є теплоелектроцентралі (ТЕЦ), які призначені для комбінованого вироблення теплової (пари і гарячої води) і електричної енергії. Комбіноване вироблення енергії підвищує КПД сучасних ТЕЦ до 65-70%.
12345

Схема технологічного процесу теплової конденсаційної електростанції (КЕС) показана на малюнку Вона, зокрема, дає уявлення про власні потреби теплових   електростанцій,   що працюють   на   вугільному   пилу.

Кускове вугілля через стрічкові транспортери і вугільні склади поступає в бункер, зважується на вагах для подальшого визначення питомих витрат умовного палива (на вироблений кіловат), а потім потрапляє в млин (куди підводиться гаряче повітря), де розмелюється і остаточно підсушується. Звідси вугільний пил виноситься в сепаратор, в якому звільняється від недостатньо розмолотих крупних частинок вугілля. Пилеповітряна суміш з сепаратора поступає в циклон, де відбувається відділення пилу від газів.

Отримане таким чином пилоподібнепаливо подається живильниками пилу (шнеками)в пальники котельного агрегату, розпилюється і згорає в топці. У топку казана подаєтьсяпідігріте повітря.Випавші шлакивидаляються багернимнасосом, а зола, що знаходитьсяу відпрацьованихгазах в зваженомустані, уловлюєтьсяі віддаляється золоуловлювачем.   Для   створення тяги в топці і викиду відпрацьованих газів служать димосос і димар.

Схема КЕС на вугіллі: 1 - градирня; 2 - циркуляційний насос; 3 - лінія електропередачі; 4 - підвищувальний трансформатор; 5 - турбогенератор; 6 - циліндр низького тиску парової турбіни; 7 - конденсаторний насос; 8 - поверхневий конденсатор; 9 - циліндр середнього тиску парової турбіни; 10 - стопорний клапан; 11 - циліндр високого тиску парової турбіни; 12 - деаератор; 13 - регенеративний підігрівач; 14 - транспортер паливоподачі; 15 - бункер вугілля; 16 - млин вугілля; 17 - барабан котлів; 18 - система шлаковидалення; 19 - пароперегрівач; 20 - дуттєвий вентилятор; 21 - проміжний пароперегрівач; 22 - повітрязабірник; 23 - економайзер; 24 - регенеративний повітряпідігрівач; 25 - фільтр; 26 - димосос; 27 - димар.

Отримана в котельному агрегаті пара поступає в турбіну, яка приводить в дію генератор. Відпрацьована в турбіні пара поступає в конденсатор, в якому створюється вакуум, пара охолоджується і перетворюється на воду (конденсат). Тепловідведення від конденсатора здійснюється водою, яка охолоджується в градирні. Конденсат подається конденсаторним насосом в деаератор, де очищається від кисню і інших газів, а потім живильним насосом в котел. Таким чином створюється постійний замкнутий пароводяний цикл. Втрати пари і теплої води заповнюються очищеною в хімводоочистці водою.

ТЕЦ конструктивно влаштована як конденсаційна електростанція (КЕС). Головна відмінність ТЕЦ від КЕС полягає в можливості відібрати частину теплової енергії пари, після того, як він виробить електричну енергію. Залежно від вигляду парової турбіни, існують різні відбори пари, які дозволяють забирати з неї пару з різними параметрами. Турбіни ТЕЦ дозволяють регулювати кількість відібраної пари. Відібрана пара конденсується в мережевих підігрівачах і передає свою енергію мережевій воді, яка прямує на пікові водонагрівальні котельні і теплові пункти. На ТЕЦ є можливість перекривати теплові відбори пари, в цьому випадку ТЕЦ стає звичайною КЕС. Це дає можливість працювати ТЕЦ по двох графіках навантаження:

тепловому - електричне навантаження сильно залежить від теплового навантаження (теплове навантаження - пріоритет)

електричному - електричне навантаження не залежить від теплового, або теплове навантаження зовсім відсутнє, наприклад, в літній період (пріоритет - електричне навантаження).

6789 243971

Атомні електростанції (АЕС) —електростанція, в якійатомна (ядерна) енергіяперетворюється в електричну. Генератором енергії на АЕС єатомний реактор. Тепло, яке виділяється в реакторі в результаті ланцюгової реакції ділення ядер деяких важких елементів, потім так само, як і на звичайнихтеплових електростанціях (ТЕС), перетвориться в електроенергію. На відміну від теплоелектростанцій, що працюють на органічному паливі, АЕС працює на ядерному пальному (в основному233 U, 235 U,239 Pu). Пристрій, в якому відбувається процес ділення ядер з виділенням теплоти, називають атомним реактором. На АЕС застосовують декілька видів реакторів: водоводяні енергетичні ВВЕР-440, ВВЕР-1000, РБМК-1500, а також на швидких нейтронах.

37593487 1024x4902x

Схема атомної електростанції:

1 - реактор, 2-проміжний теплообмінник, 3 - парогенератор, 4 - парова турбіна, 5 - турбогенератор, 6 - конденсатор, 7, 9 - живильний і реакторний насоси, 8 - насос проміжного теплоносія; І, ІІ, ІІІ, IV - приміщення ядерного реактора, проміжного теплообмінника, парогенератора і турбогенератора

dtek2
Belchatow2 hires1 1000x666
Схема атомної електростанції показана на малюнку. Для регулювання швидкості процесу виділення теплоти (його уповільнення) в атомних реакторах застосовують графітові стрижні. Теплота, що виділяється при отриманні ядерної енергії, передається в реакторі 1 охолоджуючому теплоносію (наприклад, звичайній воді, діоксиду вуглецю, гелію), який за допомогою реакторного насоса 9 пропускається через спеціальний теплообмінник 2, а потім за допомогою насоса 8 перекачується в парогенератор 3. Тут вода перетворюється на пару, що поступає в турбіну 4. На одному валу з турбіною знаходиться  генератор  (турбогенератор 5), від  якого електроенергія подається в електричну мережу. Реактор 1 і проміжний теплообмінник 2 є джерелами радіоактивного випромінювання, небезпечного для життя.
  0 145c11 c2094cb9 orig Робота гідравлічних станцій (ГЕС) заснована на використанні водної енергії. За течією річок на окремих ділянках створюють за допомогою дамб необхідні натиски і запаси води (водосховища), що дозволяє спорудити в цих місцях ряд (каскад) гідростанцій. Натиск створюється в результаті різниці рівнів верхнього і нижнього б'єфів і використовується для приводу в дію гідротурбіни.

Гідростанції мають ряд переваг перед тепловими станціями: їх можна повністю автоматизувати, КПД гідростанцій складає 70-80%, обслуговування вимагає незначної кількості персоналу. Проте для будівництва ГЕС необхідні великі капітальні вкладення. 

Серед нових джерел енергії заслуговують уваги ресурси глибинного тепла землі. Циркулюючі на великих глибинах нагріті до 100°С і вище термальні води можуть бути виведені на поверхню землі при надглибокому бурінні.

Крім того, в даний час ведуть підготовчі роботи по використанню енергії приливів.

З метою підвищення КПД електричних станцій створюють магнітогідродинамічні генератори (МГД-генератори), в яких здійснюється пряме перетворення теплової енергії в електричну; при русі в магнітному полі провідного (газоподібного) середовища в ній індукується постійний електричний струм, який перетворюється в трифазний змінний і передається звичайним способом споживачеві.

Досить значного поширення набувають сонячні та вітрові енергоустановки, які останнім часом використовуються не тільки в промисловості, а й для окремих споживачів.

Для прийому електроенергії, що виробляється електростанціями, її перетворення і електропостачання споживачів,  передачі електроенергії  з  одного енергорайону в інший служать електричні мережі і їх підстанції. Залежно від характеру споживачів, їх розміщення та потужності електростанції в даному районі, конфігурації, довжини і напруги електричних мереж, атмосферних і інших умов електричні підстанції мають різне призначення, і різноманітне устаткування.

Підстанції розрізняють: підвищувальні (для передачі з електростанцій в мережу електроенергії вищої напруги); понижуючі (для енергопостачання споживачів); транзитні (для передачі енергії в суміжні ділянки мережі та інші енергосистеми); перетворювальні (для перетворення змінного струму генераторів і передачі по повітряних або кабельних лініях електричної потужності на постійному струмі); тягові (для електроживлення мереж електротяги); районні (що належать енергосистемі) або споживчі.       Підстанції виконуються на всю стандартизовану напругу (від 6 до 750 кВ) і можуть бути відкритими і закритими (у містах, в місцях з незадовільними умовами навколишнього середовища), з синхронними компенсаторами і без них.  Коротка характеристика деяких підстанцій приведена нижче:

- підстанції змінного струму з вищою напругою 330, 500, 750 кВ і більше, розвиненою схемою електричних з'єднань, оснащені синхронними компенсаторами 50-100 тис. кВ*А і вище, з водневим і рідинним охолоджуванням, збудженням тиристора, значним трансформаторним (автотрансформаторним) господарством, великим числом повітряних вимикачів і іншої високовольтної апаратури, розміщуються на великих площах і вимагають присутності постійного чергового персоналу високої кваліфікації і широко розвиненій дистанційній і телемеханічній інформації, що дозволяє диспетчерові і місцевому персоналу нормально вести експлуатацію; через ці підстанції, що мають транзитне значення, проходять міжсистемні зв'язки, створюючи об'єднані і Єдину енергосистеми;

- підстанції постійного струму з вищою напругою 800 кВ, великою кількістю складного, такого, що вимагає безперервного нагляду за роботою, випрямного і інверторного устаткування, поки нечисленні;

- закриті підстанції глибокого введення з вищою напругою 110-220 кВ, складною схемою електричних з'єднань, будівництво яких здійснюється в густонаселених районах крупних міст, де зосереджені значні комунально-побутові і промислові навантаження (їм можуть бути виділені тільки обмежені площі), вимагають присутності постійного чергового персоналу і вживання необхідних заходів по огорожі населення від шуму, що створюється працюючими трансформаторами і іншим устаткуванням;

- підстанції 35, 110, частково 220 кВ із спрощеною схемою електричних з'єднань, комплектними розподільними пристроями 6-10 кВ (КРУ і КРУН), часто без вимикачів на вищій стороні, з апаратурою управління, захисту, сигналізації і автоматики, що працює на оперативному змінному і випрямленому струмі і не вимагає спеціального щитового приміщення, не потребують постійного чергового персоналу і обслуговуються виїзними бригадами або черговими вдома (для полегшення їх обслуговування і здійснення диспетчерського контролю підстанції оснащують відповідними пристроями зв'язку і телемеханіки) ;

- підстанції 6-10 кВ міського, районного і сільського призначення обслуговуються по графіку виїзними бригадами.

Подробнее ...

ТЕМА 3.2 - ВИДИ І ПРИЧИНИ ЗНОШЕННЯ ЕЛЕКТРОУСТАТКУВАННЯ. ВИДИ РЕМОНТІВ. СТРУКТУРА РЕМОНТНОГО ЦЕХУ.

70

Урок №14. Види і причини зношення електроустаткування. Види ремонтів. Структура ремонтного цеху. 

Види і причини зношення електроустаткування. Види ремонтів та їх характеристика. Графік проведення ремонтів.

Структура ремонтного цеху і склад його обладнання.

68

Види і причини зношення електроустаткування.                                                                              

Робота електроустаткування неминуче пов'язана з його поступовим зносом і внаслідок цього з необхідністю періодичних ремонтів. Знос електроустаткування по характеру і причинам, що його викликають можна умовно розділити на механічний, електричний і моральний.

6911 26267 1463667370

Механічний знос електроустаткування відбувається через тривалі змінні або постійні механічні дії на його окремі деталі або складальні одиниці, внаслідок чого змінюються їх первинні форми або погіршуються якості, наприклад, утворення на поверхні колектора електричної машини глибоких борозен - «доріжок», виробіток. Причиною швидкого механічного зносу колектора може стати тривала дія на нього щітки, притиснутої із зусиллям, що перевищує допустиме зусилля натиснення, або неправильний підбір марки щітки, наприклад, твердішої, ніж та, на яку розрахований колектор.

У електричних апаратах механічний знос виражається в стиранні (абразивному зносі) і зміні первинної форми контактів, ослабленні пружин механізму і ін. У електричних двигунах через тертя механічно зношуються, головним чином, шийки валів, підшипники і контактні кільця роторів.

2009 8 32

Електричний знос - невідновна втрата електроізоляційними матеріалами електроустаткування ізоляційних властивостей. Електрично зношуються, наприклад, пазова ізоляція електричних машин, ізоляція дротів обмотки трансформатора, ізолюючі деталі апаратів і ін. Електричний знос ізоляції найчастіше є наслідком тривалої роботи електроустаткування, дії на ізоляцію недопустимо високих температур або хімічно агресивних речовин, що призводить до інтенсивного «старіння» ізоляції і в результаті цього до виткових замикань в обмотках і котушках, пробою ізоляції і появі потенціалів небезпечної величини на частинах електроустаткування, що нормально не знаходяться під напругою, тобто до пошкоджень, усунення яких вимагає капітального ремонту електроустаткування.

DSC01529

Моральний знос - результат старіння сповна справного резервного або працюючого електроустаткування, подальша експлуатація якого недоцільна через створення нового, технічно більш досконалого або економічнішого устаткування аналогічного призначення. Цей вид зносу електрообладнання - закономірний процес, обумовлений розвитком науки і безперервним технічним прогресом. Проте експлуатація електроустаткування, що морально зносилося, може стати технічно і економічно доцільною, якщо при капітальному ремонті здійснити модернізацію, при якій його техніко-економічні параметри можуть бути максимально наближені до параметрів аналогічного досконалішого електроустаткування. 

69

Системи і класифікація ремонтів.                                                                                                     

Положенням про ППР електроустаткування промислових підприємств ряду галузей промисловості передбачено виконання декількох видів ремонтів (поточного і капітального, середнього і капітального або поточного, середнього і капітального). Найбільш прогресивна система - виконання для більшої частини електроустаткування двох видів ремонту - поточного і капітального.

При поточному ремонті замінюють невеликі деталі, усувають дрібні дефекти, регулюють механізми електроустаткування і забезпечують його нормальну працю до чергового планового ремонту. До поточного ремонту відносяться також чищення електроустаткування, відновлення невеликих ділянок пошкодженої ізоляції обмоток електричних машин, перезарядка запобіжників із заміною плавкої вставки, обробка обгорілих контактів апаратів, промивання підшипників електродвигунів, заміна щіток, що зносилися, підтягування кріплень електроустаткування і т. п. Під час поточних ремонтів перевіряють стан ізоляції обмоток електричних машин і електромагнітів відключаючих апаратів, а також виконують різні профілактичні випробування з метою виявлення і своєчасного усунення наявних несправностей в електроустаткуванні. Поточні ремонти здійснюють зазвичай без розбирання електроустаткування, використовуючи короткочасні зупинки виробничого устаткування.

Середнім прийнято рахувати такий ремонт, при якому попереджають небезпеку надмірного зносу найбільш відповідальних деталей і складальних одиниць електроустаткування або ж запобігають аварійному виходу його з ладу. При цьому виді ремонту замінюють окремі деталі механізмів апаратів, відновлюють надійність електричних з’єднань, усувають дефекти ізоляції лобових частин обмоток електродвигунів, ремонтують щіткотримачі, замінюючи пружини і гнучкі зв'язки, продорожують колектори електричних машин, шліфують контактні кільця електродвигунів з фазними роторами, замінюють оплавлені робочі або дугогасні контакти відключаючих апаратів, а також котушки електромагнітів автоматичних вимикачів і т. п.

При капітальному ремонті відновлюють або замінюють окремі базисні частини і деталі електроустаткування. До капітального ремонту відносять, наприклад, перемотування роторної або статорної обмоток електродвигунів, намотування і установку нових полюсних котушок машин постійного струму, перезаливку підшипників ковзання електродвигуна, намотування і установку нової обмотки силового трансформатора і ін.

Виконання капітальних ремонтів електроустаткування пов'язане, як правило, з необхідністю часткового або повного його розбирання. В деяких випадках при капітальних ремонтах електроустаткування модернізують, тобто удосконалюють конструкцію, покращують експлуатаційні якості, підвищують надійність, ремонтопридатність або безпеку ремонтованих апаратів, силових трансформаторів і електричних машин. Основна мета модернізації - наближення технічних параметрів старого і конструктивно незавершеного електроустаткування до технічних параметрів сучасних досконаліших електричних машин і апаратів. Модернізацію при капітальному ремонті здійснюють, коли конструкція ремонтованого електроустаткування допускає внесення до нього необхідних змін.

Витрати часу, засобів, праці і матеріалів на модернізацію електроустаткування мають бути виправдані тими технічними або економічними результатами, які досягаються після його модернізації. Якщо модернізація електроустаткування, що виконується при капітальному ремонті, пов'язана з необхідністю корінних змін його конструкції і основних технічних параметрів, такий ремонт називають капітально-реконструктивним.

Позаплановий ремонт електрообладнання, що виконується при раптових його відмовах, називають аварійним. При аварійному ремонті ремонтний персонал по дії блокувань і систем захисту на базі знання електричних і функціональних схем, по звуковій і світловій індикації і з допомогою тестових приладів визначає ділянку схеми і пристрій, що відмовив у роботі. Несправність усувають безпосередньо на обладнанні або елемент, що відмовив, замінюють новим.

7

Планування ремонтних робіт.                                                                                                            

Ремонти електроустаткування планують, виходячи з міжремонтних періодів, ремонтних, циклів і їх структури.

Міжремонтним називають період роботи електроустаткування між двома черговими плановими ремонтами, наприклад сусідніми поточними або поточним і капітальним.

Ремонтний цикл - відрізок часу, протягом якого електроустаткування працює між двома капітальними ремонтами або з моменту введення в експлуатацію електроустаткування до першого капітального ремонту.

Структурою ремонтного циклу називають сукупність поточних і середніх ремонтів, що виконуються між капітальними, тобто протягом одного ремонтного цикла.

Основою для визначення тривалості міжремонтного періоду і ремонтного циклу служить розрахунковий або дійсний час, протягом якого електроустаткування здатне нормально працювати в заданих режимах. Одним з чинників, що визначають цей час, є тривалість роботи найбільш швидкозношуваних деталей і складальних одиниць електроустаткування.

Ремонти електроустаткування підприємства планують зазвичай на один рік з розбиттям по кварталах і місяцях. Таке планування ремонту називають поточним. Разом з поточним плануванням здійснюють також оперативне планування ремонту електроустаткування за допомогою сіткових графіків.

14501 html 44766ba5

Сітковий графік ремонту може бути загальним або локальним. Загальний сітковий графік передбачає ремонт певного комплексу електроустаткування, наприклад окремої електроустановки, електроустаткування підстанції або цеху, а локальний - ремонт окремої крупної одиниці електроустаткування, наприклад потужного електродвигуна або силового трансформатора.

Сітковий графік є схематичним зображенням операцій та елементів виробничого процесу, а також взаємозв'язків між ними, порядком і технологічною послідовністю їх виконання. Це своєрідна графічна модель виробничого процесу із зображенням всіх його елементів — робіт, подій і взаємозв’язку між ними у вигляді геометричних фігур та сполучних ліній.

Вихідними елементами сіткового графіка є «робота» і «подія».

Робота — це певний виробничий процес, що потребує витрат часу або матеріалів, застосування різних інструментів чи пристроїв.

Подія — це результат однієї або сукупний результат кількох робіт, який дає змогу почати одну або декілька послідовних подаль­ших робіт. Кожна робота починається і завершується подією. В свою чергу кожна подія може бути початком або завершенням якої-небудь роботи.

7676669

У сіткових графіках подію прийнято зображувати переважно кружками, а роботи — стрілками (лініями).

Приклад побудови сіткового графіка показано на малюнку, де по­дія 1 є початком робіт А, Б і В, а події 2, 3 і 6 — результатом цих робіт. У свою чергу, події 2, 3 і 6, будучи результатом попередніх робіт А, Б і В, є початком робіт Г, Д, Е тощо. При складанні сіткових графіків розрізняють роботи «вхідні» і «вихідні». Так, на сіт­ковому графіку, що розглядається, для події 2 робота Б буде вхід­ною роботи Е і Д— вихідними. В свою чергу, роботи Е і Д, бу­дучи вихідними для події 2, в той же час є вхідними для по­дій 5 і 6 тощо.

Цифрами після букв у сіт­кових графіках позначають тривалість окремих робіт (у місяцях, тижнях, днях або годинах) між двома подіями.

Перш ніж приступити до складання сіткового графіка, складають перелік подій і ро­біт. Визначають початкову і кінцеву події, а потім проміжні. При цьому слід встановити, які роботи повинні бути завершені, перш ніж почнеться дана робота, а які роботи повинні виконуватися одночасно.

Поточне і оперативне планування за допомогою сіткових графіків дозволяє краще використовувати наявний ремонтний персонал і підвищувати продуктивність його праці.

8

Структура електроремонтного цеху і склад його устаткування.                                                

Структура електроремонтного цеху і склад його устаткування визначаються різними чинниками, основними з яких є кількість, номенклатура, маса, габаритні розміри і міра складності ремонтованого електроустаткування. Враховуючи ці чинники, приймається та або інша структура електроремонтного цеху і склад його устаткування.

rmc3 У ремонтно-механічному відділенні ремонтують, а при необхідності виготовляють нові деталі електроустаткування (вали, колектори, щіткові механізми, підшипники ковзання), виконують перешихтовку сердечників роторів і статорів електричних машин, росшихтовують ярма магнітопроводів трансформаторів, а також виконують слюсарну і механічну обробку деталей ремонтованого електроустаткування. Ремонтно-механічне відділення має бути оснащене підйомно-транспортними засобами, металообробними верстатами (стругальними, свердлувальними, токарними, шліфувальними, фрезерними), пресами, гільйотинними ножицями, електро- і газозварювальними апаратами, електрифікованими і ручними інструментами, інвентарними і спеціальними пристосуваннями, наборами індивідуального і  бригадного інструменту, комплектами вимірювального інструменту і ін.
21027712
Гальваническая ванна4

При необхідності виконання робіт по хромуванню і нікелюванню деталей в ремонтно-механічному відділенні має бути гальванічна ванна, встановлена в окремому приміщенні. Окрім перерахованого устаткування в ремонтно-механічному відділенні мають бути встановлені стелажі і шафи для зберігання ремонтованих і знову виготовлених деталей, а також слюсарні верстаки і інструментальні шафи для зберігання особистого інструменту і виконання різних слюсарних робіт, наприклад шабрування вкладишів підшипників ковзання, збірки колектора і щіткового механізму машини постійного струму, нарізання різьби кріпильних деталей і ін.

4l63jw6yplmy9nsl

У обмотувальному і сушильно-просочувальному відділеннях ремонтують пошкоджені і виготовляють нові обмотки електродвигунів, силових трансформаторів і котушок електромагнітів, а також просочують і сушать їх до і після просочення. У обмотувальному відділенні відновлюють ізоляцію обмотувальних дротів, пошкоджених обмоток для повторного їх використання.

Обмотувальне відділення має бути оснащене намотувальними верстатами для ручного і механізованого намотування і ізолювання обмоток і котушок, верстатом для виготовлення клинів, гільйотинами, ножицями для різання ізоляційних матеріалів, поворотними столами і різними пристосуваннями для виконання обмотувальних робіт, а також виготовлення і формування ізоляційних деталей, верстатами для бандажування роторів і якорів, зварювальним і паяльним інструментом для з'єднання дротів обмоток.

elektro2

Обмотувальне відділення повинно мати в своєму розпорядженні випробувальну установку для післяопераційного контролю ізоляції обмоток, що виготовляються, а також апаратами контролю правильності збірки і з'єднань схем обмоток. У необхідних випадках, обмотувальне відділення обладнують піччю для відпалювання дротів, ванною для їх травлення і нейтралізації кислот після травлення, верстатом для волочіння і калібрування дротів старої обмотки. Для розміщення цього устаткування в обмотувальному відділенні виділяється особливе приміщення, забезпечене відповідними вентиляційними пристроями і засобами пожежогасіння.

У обмотувальному відділенні може бути додатково використане різне устаткування, визначене складом ремонтованого електроустаткування і вимогами прийнятої технології ремонту.

Сушильно-просочувальне відділення служить для просочення і сушки знову виготовлених обмоток. До складу устаткування цього відділення входять просочувальні ванни для просочення обмоток, шафи і печі для їх сушки і запічки, ємкості для зберігання просочувальних лаків і розчинників в кількостях, що забезпечують не більше ніж добову потребу в них. Для транспортування обмоток великої маси у відділенні мають бути відповідні підйомно-транспортні засоби. Враховуючи особливу шкідливість пари і летких часток лаків і розчинників, а також їх велику пожежо- і вибухонебезпеку, приміщення сушильно-просочувального відділення мають бути обладнані відповідними проточно-витяжними вентиляційними пристроями і забезпечені необхідними засобами пожежогасіння.

30902 1512463813 65 

Відділення (або ділянка) комплектування є місцем, куди доставляють всі відремонтовані, а також складальні одиниці, що залишилися після розбирання, і деталі ремонтованого електроустаткування, придатні для повторного використання. Це відділення призначене для перевірки складальних одиниць і деталей, а також комплектації ремонтованого електроустаткування новими складальними одиницями і деталями, яких не вистачає. Повністю укомплектоване електроустаткування передають в складальне відділення або на ділянку збірки. Відділення має бути оснащене верстаками, стелажами, необхідними інструментами.

 Visokovoltnie ispitaniya pered kapremontom 4T

У складальному відділенні виконують подетальну і загальну збірку ремонтованого електроустаткування. Це відділення має бути оснащене складальними інструментами і інвентарними пристосуваннями, верстаками і стелажами, пристосуваннями для статичного і динамічного балансування роторів і якорів електричних машин, випробувальним стендом для виконання всього комплексу післяремонтних випробувань електричних машин і трансформаторів.

 7514896 w640 h640 cid4657 pid4141713 24201471

Випробувальна станція має бути розміщена в окремому або відгородженому приміщенні і мати високовольтні випробувальні електроустановки, стенди, різні прилади і відповідні засоби захисту.

42798

Електроремонтний цех повинен мати в своєму розпорядженні виробничі приміщення з площами, розрахованими на масу і габаритні розміри ремонтованого електроустаткування, складами для зберігання ремонтного фонду і відремонтованого електроустаткування, інструментальними і матеріальними коморами, підсобними і побутовими приміщеннями, а також іншими приміщеннями, число, розміри і призначення яких визначаються у кожному конкретному випадку прийнятою технологією і особливими умовами ремонту електроустаткування.

Подробнее ...

ТЕМА 3.1 - СТРУКТУРА СЛУЖБИ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ. ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК СПОЖИВАЧІВ.

5

Урок №13. Структура служби технічного обслуговування. Правила безпечної експлуатації електроустановок  споживачів.

Структура служби технічного обслуговування, її завдання (відповідно до базового підприємства).Правила безпечної експлуатації електроустановок  споживачів.

Основні обов’язки електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування. Організаційні та технічні заходи при обслуговуванні електроустаткування.

Поняття про систему планово-попереджувального ремонту електроустаткування.

5 Структура служби технічного обслуговування.                                                                               
76d50ea1d76c64744e05cbfdbcb1502c Технічне обслуговування - комплекс технічних і організаційних заходів, здійснюваних в процесі експлуатації технічних об'єктів з метою забезпечення необхідної ефективності виконання ними заданих функцій. Технічному обслуговуванню підлягають всі технічні об'єкти — що працюють як по прямому призначенню, так і знаходяться на зберіганні, транспортуються, готуються до роботи після зберігання або транспортування. Для сучасних складних технічних об'єктів (таких, як автомобілі, технологічні агрегати) встановлюються єдині правила Технічного обслуговування, які утворюють систему Технічного обслуговування і відбиваються у відповідній технічній документації. Структура системи Технічного обслуговування враховує характер і умови експлуатації об'єкту, включає перелік профілактичних робіт з вказівкою їх періодичності і складу потрібних для їх виконання фахівців, перелік необхідних інструментів, матеріалів, контрольно-вимірювальних приладів і ін. Правильно організоване Технічне обслуговування дозволяє понизити експлуатаційні витрати (за рахунок зменшення числа аварійних ситуацій, що приводять до відмов, скорочення дорогих позапланових ремонтів, зниження витрат на планові ремонти) і сприяє збільшенню ресурсу технічного об'єкту.
849435f6d7df
ktp15
Осмотр электроустановки

Технічне обслуговування електроустаткування передбачає необхідність щоденного огляду і чищення. При цьому досить важливе своєчасне виявлення та усунення виникаючих при експлуатації дрібних дефектів і несправностей.

Технічне обслуговування полягає в поточному догляді (міжремонтному обслуговуванні).

maxresdefault

Ремонт - комплекс заходів щодо відновлення працездатного або справного стану якого-небудь об'єкту і/або відновлення його ресурсу. Ремонт проводиться в разі, якщо неможливо або недоцільно замінювати об’єкт на аналогічний новий.

У нашій країні прийнята система планово-попереджувальних ремонтів (ППР), основним змістом якої є плановість і профілактика, тобто планове здійснення комплексу профілактичних робіт і заходів щодо догляду за устаткуванням і його ремонтом. Чергування, періодичність і об'єми ремонтів встановлюються системою ППР залежно від режимів роботи, технічного стану і умов експлуатації електроустаткування. При цьому враховуються також забезпечення безперебійної роботи підприємства, безпека обслуговуючого персоналу, збільшення міжремонтних періодів і скорочення тривалості перебування електроустаткування в ремонті.

Таким чином, система ППР - планова система організаційних і технічних заходів, виконання яких направлене на забезпечення тривалої і безаварійної роботи електроустаткування.

В результаті багатолітнього використання системи ППР у ряді провідних галузей промисловості різко знижуються витрати на утримання електроустаткування, скорочується число аварій електродвигунів, трансформаторів і комутаційних апаратів, підвищується тривалість роботи електроустаткування, збільшується тривалість міжремонтного циклу, зростає культура ремонтного обслуговування електроустаткування.

На технічні і економічні показники ремонту електроустаткування великий вплив робить вибрана система організації планово-попереджувального ремонту.

Існують три основні системи організації ППР електроустаткування на підприємстві: централізована, децентралізована і змішана.

При централізованій системі ремонт електроустаткування виконує одна або декілька ремонтних служб, спеціалізованих по видах устаткування або роду робіт. Ці служби підпорядковані головному енергетику підприємства.

Експлуатаційний персонал, обслуговуючий електроустаткування цеху, підстанції, виконує при цій системі лише роботи по нагляду, догляду і дрібному поточному ремонту.

Децентралізована система характерна відсутністю спеціалізованих ремонтних служб; всі електроремонтні роботи виконує персонал, зосереджений в електроремонтних майстернях або бригадах, що знаходяться в адміністративному підпорядкуванні начальника відповідного виробничого підрозділу, наприклад цеху або прольоту, а в оперативному - головного енергетика підприємства.

Змішана система організації ремонту електроустаткування відрізняється від інших систем тим, що у виробничих підрозділах є не лише свої електроремонтні майстерні і бригади, виконуючі невеликі за об'ємом і складністю ремонтні роботи, але і спеціалізовані ремонтні служби, що виконують складні і великі за об'ємом роботи, пов'язані з ремонтом електроустаткування. Для крупних промислових підприємств з потужним електрогосподарством найбільш прийнятною, прогресивною і економічно вигідною є централізована система ППР електроустаткування.

Для прикладу, на одній із паперових фабрик службу технічного обслуговування та ремонту електрообладнання очолює Головний енергетик фабрики. В структурі фабрики є електроцех, в якому виконується ремонт різноманітного електроустаткування. Електроцех очолює начальник цеху, який підпорядковується Головному енергетику. Начальнику електроцеха підпорядковуються майстри змін, які відповідають за ремонт та технічне обслуговування електроустаткування фабрики як в цеху, так і на виробництві і, які здійснюють керівництво електромонтерами з ремонту та обслуговування електроустаткування. Також Головному енергетику підпорядковується електромонтажна служба на чолі з бригадиром або майстром, яка здійснює монтаж та підключення нового електроустаткування. На вказаному підприємстві діє децентралізована система організації ППР.

154989728

Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів (ПБЕЕС).                                   

Усі роботи при експлуатації електроустаткування повинні виконуватись згідно Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів (ПБЕЕС). Вимоги цих Правил поширюються на працівників, що обслуговують діючі електроустановки споживачів напругою до 220 кВ включно і є обов'язковими для всіх споживачів та виробників електроенергії, незалежно від їх відомчої належності і форм власності на засоби виробництва.

Вимоги цих Правил повинні виконуватись під час експлуатації діючих електроустановок,   електричних станцій, електричної частини ТАВ, ЗДТУ, районних котелень, що обслуговуються споживачами, під час виконання в них монтажних, налагоджувальних, випробувальних, ремонтних і будівельних робіт.

В цих Правилах викладені основні вимоги щодо убезпечення працівників під час експлуатації електроустановок.

Заходи додаткового підвищення безпеки, які передбачаються безпосередньо на місці проведення робіт, не повинні суперечити цим Правилам або послаблювати їхню дію.

Подробнее ...