ТЕМА 3.4 - ПОВІТРЯНІ ЛІНІЇ ЕЛЕКТРОПЕРЕДАЧІ.
 |
Урок №16. Повітряні лінії електропередачі. |
Основні елементи повітряних ліній електропередачі: фундаменти, опори, троси, арматура, ізолятори. Характеристика ліній електропередачі до і понад 1000 В.
|
Призначення та види повітряних ліній електропередачі. |
Повітряною лінією (ПЛ) називається пристрій для передачі та розподілу електроенергії по проводах, розміщених на відкритому повітрі і прикріплених за допомогою ізоляторів і арматури до опор або в окремих випадках до кронштейнів і стояків на інженерних спорудах (мостах, шляхопроводах тощо).
Повітряні лінії електропередачі поділяються на ПЛ напругою до 1000 В і понад 1000 В (3, 6 , 10, 35 кВ і т.д.).
 |
Лінії напругою до 1000 В призначені для передачі й розподілу електроенергії на невеликі відстані всередині міст, селищ і сіл до вводів у будинки або на підприємства. У містах ці лінії часто виконують кабельними. |
 |
Лінії напругою 2—110 кВ використовують для передачі електроенергії від районних підстанцій до населених пунктів і підприємств, що розміщені на відстані 10—20 км. |
 |
Лінії напругою 110—330 кВ, а інколи і 500 кВ призначені для передачі великих потужностей між електричними станціями і великими районними підстанціями для електропостачання великих міст або економічних районів на відстані від 30 до 600 км. |
 |
Лінії напругою 500 кВ використовують для передачі потужності до 1 млн кВт і служить для зв'язку різних енергетичних систем, які розміщені на відстані до 1200 км. |
 |
Лінії напругою 750 кВ служать для передачі потужності 2—2,5 млн кВт на відстань до 2000 км. |
 |
Основною особливістю ліній, що визначає їх конструктивне виконання, є їх підданість впливу вітру, температури, атмосферних опадів, ожеледі, грози і т. д. При цьому можливі поєднання різних факторів. Велику небезпеку для ліній ПЛ становить обледеніння, оскільки на проводах створюються додаткові, а часто досить значні навантаження, які можуть стати причиною обривання проводів і навіть руйнування опор лінії. Район обледеніння визначають за товщиною стінок льоду, який утворюється на проводах ПЛ лінії. За цими ознаками розрізняють чотири райони обледенінню: I район — товщина стінок льоду на проводі до 5 мм; II район — " " " " від 6 до 10 мм; III район — " " " " від 11 до 15 мм; IV район — " " " " від 16 до 20 мм. Якщо товщина стінок льоду, що утворився на проводах, перевищує 20 мм, то цю місцевість зараховують до особливо обледенілого району. |
 |
За номінальною напругою і категорією приєднаних до неї споживачів ПЛ поділяються на I, II, III класи. Повітряні лінії напругою до 1000 В незалежно від категорії приєднаних до них споживачів належать до III класу.
Розрізняють нормальний та аварійний режими роботи ПЛ. Нормальний режим — це робота при необірваних проводах і тросах. Аварійний режим — це робота при повністю або частково обірваних проводах або тросах.
|
Будова повітряних ліній електропередачі напругою до 1000 В. |
Основні конструктивні елементи
ПЛ складається з таких основних конструктивних елементів:
1. Опор різних типів — для підвішування проводів і громозахисних тросів.
2. Фундаментів опор.
3. Проводів різних конструкцій і перерізів, які передають електричний струм.
4. Грозозахисних тросів, які захищають лінії від грозових розрядів.
5. Ізоляторів або гірлянд ізоляторів для ізоляції проводів від заземлених частин опори.
6. Лінійної арматури, яка служить для кріплення проводів і тросів до ізоляторів та опор, а також для з'єднання проводів і тросів.
7. Заземлювальних пристроїв і трубчастих розрядників, які забезпечують відведення струмів блискавки в землю.
Основні елементи лінії.
Проводи. Для ПЛ використовують одножильні та багатожильні проводи з алюмінію і сталі. Багатожильні проводи виготовляють обмотуючим на центральний стальний дріт алюмінієвих жил. Саме це надає необхідну механічну міцність. Такі проводи називають сталеалюмінієвими. Позначення таких проводів: А — алюмінієвий багатожильний провід; АС — сталеалюмінієвий багатожильний провід; ПС — стальний багатожильний провід; ПСО — стальний одножильний провід.
 |
Проводи випускають найрізноманітніших стандартних перерізів, який у квадратних міліметрах вказується в маркуванні проводів. Наприклад, провід А-25 має переріз 25 мм2. Винятком є одножильні стальні проводи, для яких цифри у марці показують діаметр жили. Наприклад, для проводу ПСО — 5 діаметр жили 5 мм. |
Згідно з умовами механічної міцності для ПЛ можна використовувати проводи перерізом не менше, ніж 16 мм2 — алюмінієві; 10 мм2 — сталеалюмінієві; 25 мм2 — стальні багатожильні; 5 мм2 — стальні одножильні.
Ізолятори. Ізолятори призначені для кріплення проводів до опор і створення необхідного електричного опору між проводом, що перебуває під напругою та опорою.
Залежно від призначення та способу кріплення ізоляторів до опор розрізняють підвісні ізолятори, які використовують на лініях напругою 35 кВ та більше, і штирові, які застосовують на лініях до 35 кВ. Підвісні ізолятори мають вищі механічні характеристики, ніж штирові. Конструкція підвісних ізоляторів дає змогу складати з окремих ізоляторів гірлянди необхідної довжини залежно від напруги лінії. Штирові ізолятори розраховують тільки на одну з натгруг лінії, тому лініям різних напруг відповідають різні типи штирових ізоляторів.
|
РSI 15 CC Полімерний підвісний ізолятор. Конструкція: - склоепоксидний стрижень, що має високу механічну міцність; - захисна оболонка з силікону; - металеві наконечники, закріплені на стрижні методом опресування. На ізоляторі PSI 15 CC передбачена можливість установки захисного апарата (ЗА) типу AZIC. |
 |
ШФ-20Г1 Штирьовий ізолятор. Розроблений для застосування на ПЛЗ 10 кВ. • Дає можливість обходитися без монтажних роликів при розкочуванні захищеного проводу. • Має підвищену стійкість до імпульсних перенапруг. • Діаметр шийки ізолятора - 85 мм. • Номінальна напруга - 20 кВ. |
Лінійна арматура. До лінійної арматури відносять металеві деталі, які використовують для кріплення проводів і тросів до гірлянд ізоляторів і кріплення гірлянд до опор, з'єднання проводів і тросів, підтримування проводів на певній відстані один від одного. За призначенням арматура поділяється на натяжні та підтримуючі затискачі, з'єднувачі, зчеплювальні деталі, дистанційні розпорки, захисні кільця і роги та віброгасильники.
Натяжні затискачі призначені для кріплення проводів і тросів на анкерних опорах, а підтримуючі затискачі — для кріплення проводів на проміжних опорах. До зчеплювальної арматури належать скоби, сережки, пестики, вушка, дволанцюгові й триланцюгові коромисла.
 |
Для з'єднання проводів перерізом до 240 мм2 використовують овальні й обтискні з'єднувачі, які монтують обтискуванням або скручуванням.
|
|
Штирьові ізолятори та деталі їх кріплення: а — суцільний скляний ізолятор на напругу 6—10 кВ; б — фарфоровий ізолятор на напругу 20—35 кВ; в — гак; г — штир |
Віброгасильники встановлюють за появи значних пошкоджень проводів або тросів від вібрації або на основі записів вібрографів, а також при встановленні пошкоджень на лінії. Відстань від віброгасильника до підтримуючих або натяжних затискачів залежить від марки проводів лінії і кліматичних умов району, через який проходить траса. Відстань від віброгасильника до затискачів 50—65 см для проводів перерізом до 70 мм2 і 150—170 см для проводів більших перерізів.
 |
PLVIB Гасники вібрацій. Застосовуються для захисту проводів захищених ліній у місцях їх кріплення до ізоляційних підвісів. • Виготовлені з діелектричного матеріалу, не викликають зміни концентрації напруги електричного поля і передчасного старіння ізоляції проводу. • Стійкі до впливу погодно-кліматичних факторів і ультрафіолетового випромінювання. |
Опори. Опори ліній виконують дерев'яними, металевими і залізобетонними. За призначенням розрізняють такі типи опор: проміжні, анкерні, кутові і спеціальні (перехресні, розгалужувальні, транспозиційні, кінцеві).
 |
Проміжні опори найчастіше зустрічаються на лініях. Вони призначені для підтримування проводів на прямих ділянках траси. |
 |
Кутові опори можуть бути проміжними та анкерними, їх встановлюють у місцях зміни напрямку траси. Проміжні кутові опори використовують при невеликих кутах повороту траси. |
 |
Анкерні кутові опори застосовуються на лініях у тих випадках, коли проміжні кутові опори не забезпечують надійності роботи. їх установлюють на прямих ділянках, коли лінію перетинають різні споруди. Ці опори можуть служити й кінцевими опорами. Різновидністю анкерних опор с кінцеві опори. Вони відрізняються тим, що розраховані на повний натяг всіх проводів і тросів лінії з боку тільки одного з прилеглих прольотів. Кінцеві опори встановлюють перед підстанціями, від яких відходить лінія, на початку відпайок від лінії, та в деяких інших випадках. |
 |
Спеціальні опори можуть бути відгалужувальними, транспозиційними і перехідними. На розгалужу вальних опорах на відміну від звичайних встановлено додаткові траверси, які служать для приєднання і розведення проводів розгалуження або основної лінії. |
 |
Транспозиційні опори служать для зміни взаємного розміщення проводів ліній напругою 110 кВ. Вони відрізняються від звичайних анкерних кутових опор наявністю додаткових гірлянд ізоляторів і траверс, які дають змогу змінювати розміщення проводів. |
 |
Перехідні опори на відміну від інших типів опор мають більшу висоту місць кріплення проводів і тросів, тому їх використовують для здійснення переходів через різні інженерні споруди (мости, підвісні канатні дороги), природні перепони (річки, озера, канали, яри), а також лінії електропередач. Перехресні опори ставлять на схрещенні двох напрямків ПЛ. |
За конструктивним виконанням опори можуть бути одноланцюгові, дво- і багатоланцюгові. Вони призначені для підвішування відповідно однієї, двох і більше паралельно прокладених ліній.
- Оцените материал
- Опубликовано в ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТУ ЕЛЕКТРОУСТАТКУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕЛЕКТРИЧНІ УСТАНОВКИ.
- Прочитано 12231 раз
